Справа № 2-618/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року                                                                                          м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача Матвєєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк”, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк”, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В позовній заяві вказує, що 31 січня 2008 року між AT «УкрСибБанк»та ним було укладено договір про надання споживчого кредиту № 112919390000, у відповідності до п. 1.1 якого банк видав йому кредит в іноземній валюті в сумі 37000,00 дол. США.

31.01.2008 р. на забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 112919390000 між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1. було укладено Договір іпотеки № 76192, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 359.

Предметом вищезазначеного договору іпотеки є однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

15.09.2009 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис на звернення стягнення на предмет договору іпотеки, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1. від 31.01.2008 р.

Вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не містить жодних даних стосовно строку, за який провадиться стягнення заборгованості.

Стверджує, він взагалі не отримував передбаченої законодавством письмової вимоги про усунення порушень.

Крім того, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним житлом його, його дружини та малолітньої дочки —ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказує, що Україна є державою-учасницею Конвенції про права дитини з 27.09.1991 року та, відповідно, визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.(ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судовими, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини(ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

У випадку звернення стягнення на квартиру, яка є єдиним житлом для малолітньої ОСОБА_7, її батьки разом з нею опиняться на вулиці, що безперечно порушить право ОСОБА_7 на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

В судовому засіданні позивач та представник позивача пояснили, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, на яку звернено стягнення оскаржуваним виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, є єдиним житлом ОСОБА_1., його дружини та малолітньої дочки —ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Малолітній ОСОБА_7 на даний момент виповнилось 2 роки, тобто її місцем проживання, згідно ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України є місце проживання її батьків. Єдиним місцем проживання ОСОБА_1. та його дружини є саме вищевказана квартира.

У відповідності до преамбули Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року №2402-111 зі змінами, цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно, звернення стягнення на житлове приміщення, яке є місцем проживання малолітньої дитини без згоди органу опіки та піклування, є незаконним, таким що порушує ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», норми Сімейного кодексу України, міжнародні засади захисту прав дітей, просять визнати виконавчий напис, вчинений 15.09.2009р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача позовні вимоги позивача заперечив з тих підстав, що 31 січня 2008 року між Акціонерно комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", та громадянином України ОСОБА_1., був укладений договір іпотеки № 76192, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 359, за яким Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань які випливають за договором про надання споживчого кредиту № 112919390000 від 31.01.2008 р. передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно (однокімнатну квартиру) що є власністю Іпотекодавця на підставі Договору купівлі-продажу від 31.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованого в реєстрі за № 357. Право власності на дане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі правочинів 31.01.2008 р., та знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Станом на 15.09.2009 р. за договором про надання споживчого кредиту № 11291939000 від 31.01.2008 р заборгованість по сплаті кредиту складала: 1616,65 дол. США 65 центів. В порядку передбаченому розділом 12 кредитного договору (порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку) та на підставі ст. ст. 12, 35 Закону України "Про Іпотеку" ОСОБА_1. було направлено повідомлення-вимога вих. № 25 від 17.07.2009 р. про дострокове повернення кредитних коштів за кредитним договором, але в зазначений в листі 30-ти денний термін ОСОБА_1 не сплатив виниклу заборгованість за кредитним договором.

15.09.2009 року АКГБ "УкрСиббанк" був вчинений виконавчий напис на договорі іпотеки приватним нотаріусам Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за р. № 3586.

У відповідно до п. 2.4.6. Договору іпотеки № 76192 від 31.01.2008 року іпотекодавцю заборонено проводити реєстрацію в житловому приміщені, що складає предмет іпотеки фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. На момент посвідчення договору іпотеки, дружина та дитина не були зареєстровані і банк не надавав згоди на реєстрацію. Просить відмовити у задоволенні позову.

Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча неодноразово повідомлявся про час і місце судового засідання належним чином, про причини нез’явлення до суду не повідомив.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся про час і місце судового засідання. На попередніх судових засіданнях представник органу опіки та піклування пояснив, що у зв’язку з розглядом даної справи орган опіки та піклування обговорював дану ситуацію, але члени органу опіки та піклування до єдиної думки не дійшли. За таких обставин представник органу опіки та піклування повідомила, що вона покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного переконання.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між Акціонерно комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", та ОСОБА_1, був укладений договір іпотеки № 76192, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 359, за яким Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань які випливають за договором про надання споживчого кредиту № 112919390000 від 31.01.2008 р. передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно (однокімнатну квартиру) що є власністю Іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованого в реєстрі за № 357. Право власності на дане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі правочинів 31.01.2008 р., та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

15.09.2009 року на підставі заяви поданої АКГБ "УкрСиббанк", приватним нотаріусам Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, був вчинений виконавчий напис на договорі іпотеки зареєстрований в реєстрі за р. № 3586.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в судовому засіданні вказував на те, що його не було повідомлено ні банком ні нотаріусом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Дані твердження спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 15.09.2009 р. за договором про надання споживчого кредиту № 11291939000 від 31.01.2008 року заборгованість по сплаті кредиту складала: 1616,65 дол. США 65 центів. На підставі розділу 12 кредитного договору та ст. ст. 12, 35 Закону України "Про Іпотеку" ОСОБА_1. було направлено повідомлення-вимога № 25 від 17.07.2009 р. про дострокове повернення кредитних коштів за кредитним договором. Проте, вищевказані вимоги були позичальником та іпотекодавцем проігноровані та невиконані.

ОСОБА_1. у встановленні кредитним договором строки не виконував зобов'язання по сплаті платежів, чим порушив умови кредитного договору і як наслідок, у іпотекодавця виникло право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису раніше строку дії кредитного і іпотечного договорів.

Факт порушення позивачем умов кредитного договору і договору іпотеки підтверджується письмовою вимогою № 25 від 17.07.2009 р., та поясненнями, як самого позивача так і представника відповідача. Як встановлено в судовому засіданні позивач з моменту отримання повідомлення-вимоги та письмового попередження не сплатив жодного платежу. За таких обставин, суд вважає, що стягувач ПАТ „УкрСиббанк” та нотаріус вжили необхідних заходів про попередження боржника за тридцять днів про вчинення виконавчого напису.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 розділу 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 передбачається право на звернення стягнення на заставлене майно, у разі якщо право звернення виникло на підставі нотаріально посвідченої угоди. Такими угодами є договір іпотеки і договір застави.

П. 283 Інструкції передбачає вчинення виконавчого напису саме на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи у разі якщо заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Безспірність заборгованості передбачає: наявність належних документів (доказів), які вказують на виникнення, розмір і вид заборгованості і передбачених чинним законодавством; відсутність документів (доказів), що підтверджують спір щодо виникнення, розмір і вид заборгованості.

На момент вчинення виконавчого напису розмір зобов'язання позивачем не оспорювався в порядку, визначеному чинним законодавством.

На переконання суду, позивач безпідставно стверджує, що відповідачем не було надано нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості.

Отже, суд вважає, що банк та приватний нотаріус, який вчиняв виконавчий напис діяли в межах чинного законодавства і вжили заходів необхідних для підтвердження безспірності заборгованості по кредитному договору та правомірно звернули стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з чим позовні вимоги позивача є недоведеними.

Стосовно пояснення позивача та представника позивача про те, що вчиненням виконавчого напису порушені права дитини, оскільки дитина зареєстрована в квартирі, що є предметом іпотеки, суд вважає їх недоведеними.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідно до п. 2.4.6. Договору іпотеки № 76192 від 31.01.2008 року іпотекодавцю заборонено проводити реєстрацію в житловому приміщені, що складає предмет іпотеки фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

Згідно будинкової книги на квартиру АДРЕСА_1 малолітня дитина ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отже вона народилася та зареєстрована в даній квартирі після передачі її в іпотеку.

З пояснень представника відповідача було встановлено, що банк дозволу на реєстрацію малолітньої дитини не надавав. За таких обставин суд вважає, що малолітня дитина ОСОБА_7. була зареєстрована в іпотечній квартирі без згоди банку.

Згідно ст. 8 ЗУ „Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, діючий Сімейний кодекс України та ЗУ „Про охорону дитинства” передбачає, що батьки дитини, в першу чергу, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, в тому числі за створення належних житлових умов і лише у випадку неналежного виконання батьками своїх обов’язків держава має право втручатися в процес виховання дитини з метою гарантування її прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином виконує покладені на нього обов’язки по вихованню дитини, оскільки квартира придбавалася позивачем для створення належних умов проживання сім’ї ОСОБА_1.

Невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту № 11291939000 від 31.01.2008 року, на переконання суду, жодним чином не впливає на створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, в тому числі за створення належних житлових умов. За таких обставин суд не вбачає підстав для втручання органу опіки та піклування в процес виховання малолітньої дитини ОСОБА_7

Крім того, діючим цивільним законодавством не передбачено обов’язок стягувача перед вчиненням виконавчого напису про примусове звернення стягнення на квартиру, яка придбавалася за кредитні кошти і в якій зареєстрована дитина, звертатися до органу опіки та піклування за відповідним дозволом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині позивачем недоведені.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. ст. 49, 590 Цивільного Кодексу України ст. ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку", ст. 8 ЗУ „Про охорону дитинства”, ст. ст. 10, 60, 88, 130, 212, 213, 215, 220 ЦПК України, п. 282, 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк”, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.02.2011 року

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                  Рогозін С.В.