БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  2-277/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          23.02.2011 року,                                                                                 м. Болград          

          Болградський районний суд Одеської області у  складі:

          головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

          за участю секретаря -    Бочковар Ю.В.,

          позивача –ОСОБА_1,

          відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Болград,  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка  звернулася до суду з зазначеним позовом, та просить постановити рішення, яким стягнути на її  користь в інтересах доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  –? частину понесених нею додаткових витрат з батька ОСОБА_2, а саме  2 568.79 грн. та  витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн. Донька є студенткою другого курсу денної форми навчання Одеської державної  академії будівництва та архітектури (а.с.2).

Позивачка в судовому засіданні уточнила розмір своїх позовних вимог, а саме зазначила, що нею сплачено за проживання доньки у гуртожитку за 2010-2011 рік 1 788 гривен, та за період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 року на проїзд доньки до м. Одеси та в зворотному напрямку до м. Болград нею витрачено 1 176 грн., тому просила стягнути з відповідача ? частку від понесених нею додаткових витрат: - 894 грн. сплачених за проживання доньки у гуртожитку, 588 грн. –за проїзд (а.с.47).

Третя особа на стороні позивачки до суду не прибула, повідомлена належним чином (а.с.46), подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.48-51).

Відповідач позов визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього суми у розмірі 894.00 грн. за проживання доньки у гуртожитку. Щодо коштів затрачених на проїзд доньки  у розмірі 588 грн. –заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Позивачка та відповідач є батьками своєї доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_2 (а.с.4), яка навчається  на денному відділенні Одеської державної академії будівництва та архітектури на бюджетній формі навчання на 2-му курсі (а.с.5, 23).

Третя особа проживає у гуртожитку, та за її проживання за 2010-2011 навчальний рік сплачено позивачкою 1 788.00 грн., що підтверджується довідкою від 11.11.2010 року за № 15-1812 та квитанцією (а.с.6, 29).

За проїзд третьої особи позивачкою за період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 рік до м. Одеси та в зворотному напрямку до м. Болград сплачено 1 176.00 гривен та підтвердженого оригіналами квитків (а.с.30-32)

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати її до досягнення нею 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Крім того, той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов’язаний приймати участь в додаткових витратах на дитину, які викликані особливими обставинами, в тому числі і навчанням (ст. 185 СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою ( ч.1 ст. 141 СК України).

Судом встановлено, що позивачка працює в Болградській центральній районній  лікарні, медичною сестрою в дитячому відділенні та отримує заробітну плату в середньому на місяць 1 600 гривен, що підтверджується довідками та копією трудової книжки  (а.с.24, 25). Має важкий стан здоров’я, є інвалідом 2 групи, перебуває на «Д»обліку у Болградській ЦРБ з рядом діагнозів (а.с.28) та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 750.00 гривен (за слів позивачки). Інших доходів не має, в тому числі не має у власності об’єктів нерухомості, транспортних засобів та земельних ділянок (а.с.26).

В судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач сплачує аліменти у розмірі 150.00 гривен щомісячно, будь-якої іншої допомоги не надає. Вона, позивачка несе усі витрати по утриманню та навчанню доньки, в тому числі на одяг, взуття, продукти харчування, предмети особистої гігієни, проїзд з дому і до учбового закладу та навпаки. Відповідач таких витрат не несе. Перебуваючи інвалідом другої групи, вона вимушена працювати.

Відповідач  ніде не працює, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с.36-38, перебуває на обліку в Державному центрі зайнятості Болградського РЦЗ з 23.09.2010 року та отримує допомогу (а.с.39). На утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.42), перебуває на «Д»обліку з діагнозом «Гіпертонічна хвороба, кризова плинність»(а.с.41).

В судовому засіданні відповідач пояснив, що не має постійного місця роботи, будь-яких інших видів доходів також не має, отримує лише допомогу від держави по безробіттю, також хворіє як і позивачка, на утриманні має ще сина, а тому позовні вимоги визнає частково, лише щодо сплати коштів за проживання доньки у гуртожитку.

Посилання відповідача на те, що він не працює та не може сплачувати витрати пов’язані з проїздом доньки до м. Одеси та в зворотному напрямку, не можуть бути підставою для відмови в цій частині позову, оскільки відповідно до вимог  ст.141, 185 СК України батьки мають рівні права та обов’язки відносно своєї дитини та участь відповідача у додаткових витратах на свою дитину є його обов’язком.

Позивачка наполягає на своїй вимозі. Відповідач, як батько, відповідно до ст. 199 СК України, зобов’язаний надавати позивачці матеріальну допомогу на період навчання доньки.

Оскільки батьки мають рівні права і несуть рівні обов’язки  по утриманню своїх дітей, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь 1 482.00 грн. додаткових витрат в зв’язку з навчанням доньки ОСОБА_3 є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню -  в розмірі 1 330.74 гривні.

А саме, позовні вимоги щодо стягнення коштів за проживання доньки у гуртожитку у розмірі 894.00 гривні (1 788 : 2) підлягають задоволенню повністю, оскільки доведені позивачкою та визнанні відповідачем.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 588.00 гривен (1 176 : 2) підлягають задоволенню частково. Відповідачкою надано оригінали квитків на проїзд до м. Одеси та в зворотному напрямку до м. Болграда на суму 1 354.45 грн. Проте частина з них не може бути прийнята як належний доказ по справі:

- позовні вимови в цій частині заявлені за період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 рік, а квитки надані за 20.12.2008 рік, 21.11.2009 рік, 31.12.2009 рік на загальну суму –134.41 гривня.

- в судовому засіданні позивачка пояснила, що її донька ОСОБА_3, третя особа по справі приїжджає до м. Болград  в п’ятницю та виїжджає до м. Одеси в неділю, понеділок, 1-2 рази на місяць. Тому квитки від 16.02.2010 року (вівторок) на суму 45.01 грн., від 17.05.2010 року (понеділок) на суму 45.41 грн. (за проїзд з м. Одеси до м. Болграду, виїзд о 14.10), від 13.07.2010 року (вівторок) на суму 46.31 грн. (за проїзд з м. Одеси до м. Болграду, виїзд о 13.00), від 27.08.2010 року (п’ятниця) на суму 54.94 грн. (за проїзд з м. Болграда до м. Одеси, виїзд о 10.00) –не беруться до уваги судом та вимоги на суму 191.67 гривен –задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо стягнення з відповідача ? частини коштів, затрачених на проїзд доньки до м.Одеси та в зворотному напрямку до м. Болград підлягають задоволенню в розмірі  436.74 грн. (873.48 : 2).

Єдиною підставою для звільнення батька чи матері дитини від обов'язку сплачувати аліменти на її утримання є правило, встановлене ст. 188 СК України, відповідно до якого батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. При цьому, дитина повинна мати такий високий матеріальний рівень доходів за рахунок власних коштів, який повністю забезпечує її життєві потреби.

До суду не надано доказів, що дохід ОСОБА_3  набагато перевищує дохід кожного з її батьків або забезпечує повністю її потреби, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Судом встановлено, що під час розгляду зазначеної справи судом, позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн., що підтверджується  квитанцією про сплату коштів у розмірі 200 грн. (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту положень ст.ст.79, 84, 88 ЦПК України, сторона, проти якої постановлено судове рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, якими, зокрема, встановлено, що розмір витрат на правову допомогу компенсується на суму, що не перевищує 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. Мінімальна заробітна плата з 01.01.2011 року становить 941.00 грн. х 40 % = 376,40 грн.

На підставі викладено, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов’язані з наданням правової допомоги при розгляді зазначеної справи у розмірі 200.00 грн., оскільки зазначена сума не перевищує граничного розміру компенсації витрати на правову допомогу.

У відповідності зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України також підлягають стягненню на користь держави з відповідача судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 51.00 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120.00  грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 141, 185, 199, 200 СК України,  ст. ст.10, 60, 131, 208, 209, 213-215, 294  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення додаткових витрат на утримання дитини –задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Залізничне Болградського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1  додаткові витрати на навчання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі:  1 330.74 грн.(одна тисяча триста тридцять гривен сімдесят чотири копійки), а також 200 (двісті) гривен витрат на правову допомогу, всього 1 530.74 грн. (одна тисяча п’ятсот тридцять гривен сімдесят чотири копійки).

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 51.00 грн. державного мита та  120.00 грн. витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Болградського районного суду  

Одеської області                                                                                                     С.В.Кодінцева