справа №2-1215/11 .

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02. 2011 року  Франківський районний суд м.Львова в складі :головуючого

судді  Гулієвої М.І.

При секретарі Кунець О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  стягнення боргу,-

                                                                        в с т а н о в и в

      Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, посилаючись на те, що 04.05.2004р. між ним та відповідачем укладено договір позики, згідно якого відповідач позичив у нього 600 000 грн., які   зобов»язався повернути до 04.05.2008р.Відповідно до договору позики від 02.04.2005р. він надав у борг відповідачу 378 000грн., які останній мав повернути до 02.04.2008р.01.04.2006р. між ними укладено ще один договір позики на суму 800 000грн., які відповідач зобов»язався повернути до 01.04.2008р.  Однак,у встановлений строк відповідач борг  не повернув, у зв”язку з чим просить стягнути суму боргу в примусовому порядку  ,а також судові витрати.

     У судовому засіданні   позивач позов підтримав, дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

      Представник відповідача  у судовому засіданні позов визнав та пояснив, що його довіритель не мав матеріальної можливості повернути борг.

Відповідно до ст.174 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд приймає визнання відповідачем  позову.                 

       Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,що  позов  підлягає до  задоволення.

      Як встановлено судом, 04.05.2004р. між сторонами  укладено договір позики , згідно якого відповідач позичив у ОСОБА_1600000 грн.,які зобов»язався повернути до 04.05.2008р.

     Відповідно до договору позики від 02.04.2005р. ОСОБА_1 надав у борг відповідачу ОСОБА_2 378 000грн., які останній мав повернути до 02.04.2008р.

    01.04.2006р. між сторонами укладено ще один договір позики на суму 800 000грн., які відповідач зобов»язався повернути до 01.04.2008р.

        Однак, у визначений строк відповідач суму боргу не повернув.

Відповідно до ст.1046  ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

      Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

       Одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору( ст.525,526 ЦК України).

        Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.  

          Відповідно до ст.88 ЦПК України ,стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.Таким чином, з відповідача слід стягнути сплачені позивачем витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи-120грн. та 1700грн. судового збору.

         Керуючись ст. ст. 10,11,60,174,208,209,212-215,218 ЦПК України, ст. 509, 526, 530, 612, 1046-1049 ЦК України , суд,-                                     

                                                                          В И Р І Ш И В  :

Позов задоволити .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 778 000 (один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч)грн.боргу, 120грн.витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 1700грн. судового збору ,а всього 1 779 820(один мільйон сімсот сімдесят дев»ять тисяч  вісімсот двадцять)грн.

      Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення .

Суддя                                                                   М.І.Гулієва