Справа № 1-2/2011

 ВИРОК

Іменем  України

02 лютого 2011 року                                                                                м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі:            головуючого судді  Казана І.С.

при секретарі Павлику В.І.,

із участю:          прокурора Коліщук З.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника-адвоката ОСОБА_2,

підсудної ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Мукачево Закарпатської області, проживаючої в АДРЕСА_2; українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, вдови, раніше не судимої, -

- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 04.12.2007 року о 20.20 годині у власній квартирі АДРЕСА_2 в приміщенні кухні під час конфлікту із чоловіком ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, нанесла удар ножем останньому в область грудей, заподіявши проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням внутрішньої грудної артерії та верхньої частки лівої легені, що викликало після травматичну двобічну плевропневмонію, прогресуючу легенево-серцеву недостатність, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть потерпілого.

Підсудна свою вину в інкримінованому їй злочині визнала частково та по епізоду обвинувачення суду показала, що 04.12.2007 року о 07.00 год. вона пішла на роботу в дитячий садок, куди провів чоловік, побув трохи з нею та пішов. Оскільки того дня було свято, то вона повернулася додому біля 15.00 год.; коли зайшла у квартиру, то побачила, що у спальній кімнаті на дивані спить п’яний чоловік. Дещо зробивши по дому ОСОБА_3 подзвонила до своєї подруги ОСОБА_5, щоб запросити її до себе, так як у неї була річниця з приводу смерті матері. ОСОБА_5 приїхала біля 15.30год., принісши з собою сушену рибу. У свою чергу підсудна накрила на стіл, - поставила їжу та однолітрову пляшку пива. У цей час прокинувся чоловік, пішов покурив та сів з ними за стіл, приніс свою недопиту пляшку горілки, яку мав у схованці. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пили пиво та розмовляли, а чоловік пив горілку; періодично йшов лежати у свою кімнату та багато курив, через що підсудна з ним сварилася, оскільки не переносить запаху диму, проте він її не слухав. Близько 18.00 год. того дня ОСОБА_5 поїхала додому, бо за нею подзвонила дочка. Чоловік час від часу заходив у кухню, де випивав заховану горілку та закурював і таке продовжувалось біля двох годин часу; з приводу цього між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почав загострюватися конфлікт. Потерпілий сказав, що хоче їсти і вона вийшла на кухню нарізати йому ковбаси, а він прийшов вслід за нею і почав ображати її: виражався нецензурними словами та бажав сам різати ковбасу; підсудна відповіла йому, щоб він ішов і ліг на диван, оскільки п’яний та не в змозі щось робити. Але чоловік почав штовхати її руками в груди і один раз сильніше так штовхнув, що вона вдарилася плечима до переднього кута холодильника; коли відходила від холодильника, то ОСОБА_4 похитнувся та наблизився до неї, в результаті чого напоровся на ніж, який вона тримала у правій руці. Після цього він зробив декілька кроків у напрямку коридорчику і впав на підлогу; тоді підсудна побачила, що на трикотажній куртці натільної піжами чоловіка в області лівої половини грудної клітки сильно тече кров. ОСОБА_3 побігла до сусідів, щоб викликати швидку, а в цей час зайшов син ОСОБА_1, який почав прикривати рану шматком тканини, щоб припинити кровотечу. Через декілька хвилин приїхала автомашина швидкої медичної допомоги і потерпілого повезли у лікарню, з ним поїхав син, а ОСОБА_3 залишилася прибирати у домі, витираючи кров у кухні. Пізніше вона викликала автомашину „радіо-таксі” і поїхала у лікарню.

Потерпілий у кримінальній справі ОСОБА_1 суду показав, що 04.12.2007 року приблизно о 18.00 год., повертаючись з роботи додому, він зайшов у магазин на вулиці Шевченка, щоб купити продукти та по дорозі вирішив зайти до своїх батьків. Біля 19.00 год. він зайшов у квартиру батьків, де побачив, що у прийомній кімнаті сидить мамина знайома ОСОБА_5 та на журнальному столику знаходились тарілки із закускою, печивом та літрова пляшка пива. Він запитав де батько, на що мати відповіла, що він п’яний, тому ліг спати. Переконавшись в цьому, ОСОБА_1 присів за стіл разом із матір’ю та ОСОБА_5; через 15 хвилин прокинувся ОСОБА_4 і пішов на кухню курити. В цей час подзвонила дочка ОСОБА_5 та остання поїхала додому. Потім він пішов у кладовку в загальному коридорі, щоб поставити туди свої інструменти з роботи, а коли повернувся у квартиру, то побачив, що ОСОБА_4 сидить за столом і перед ним стоїть пляшка горілки. Поговоривши з матір’ю ОСОБА_1 пішов знову в кладовку, де складав інструменти, які були потрібні для роботи на наступний день. А коли вирішив вже йти додому, прокинувся його батько та прийшов на кухню, де перебувала мати. Коли ОСОБА_1 одягався, то чув, що батьки розмовляли на підвищеному тоні, але він не вмішувався в їхню розмову. У час коли ОСОБА_1 виходив вже на вулицю, то через викрики батьків був змушений повернутися, бо між ними виникла сварка. Відкривши вхідні двері, ОСОБА_1 побачив, що батько лежить на підлозі, а мати в цей момент стояла на кухні. В районі грудної клітки у батька була рана, з якої сильно текла кров, він одразу пальцем закрив рану, а потім затиснув куском тканини, щоб припинити крововтрату; звернувся до метрі щоб ішла до сусідів викликати швидку допомогу; через 1-2 хвилини зайшли сусіди ОСОБА_6, а через 10 хвилин прибув фельдшер швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1 разом із сусідом ОСОБА_6 занесли ОСОБА_4 у машину швидкої медичної допомоги та поїхав до лікарні.

Із показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що на повідомлення про ножове поранення ОСОБА_4 04.12.07р. після 20.00год. він разом із фельдшером ОСОБА_8 прибули на місце автомашиною швидкої медичної допомоги. Коли зайшли у квартиру, то одразу в коридорі побачили лежачого мужчину із ножовим пораненням в області грудної клітки, який лежав ногами до кухні. Зі сторони вхідних дверей біля потерпілого перебував його син, який присівши притискав двома руками шматок тканини до рани, щоб припинити втрату крові. Поранений знаходився в шоці, втратив багато крові, був блідий і холодний. Весь одяг потерпілого, зокрема його натільна сорочка були в крові, все довкола нього було залите кров’ю, що свідчило про сильну кровотечу. ОСОБА_7 із фельдшером надали йому необхідну медичну допомогу, припинили кровотечу і стабілізували стан хворого, після чого повідомили родичів про те, що потерпілого необхідно доставити у лікарню. Він разом із сином пораненого та сусідом віднесли його на носилках в автомашину швидкої медичної допомоги та його було доставлено у Самбірську ЦРЛ. Коли вони із ОСОБА_8 зайшли у квартиру, то підсудна нічого не говорила, у неї був стрес.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що був запрошений як понятий для засвідчення факту, змісту і результатів відтворення обставин і обстановки події. Йому було запропоновано пройти на вул. Купилеву в м. Самборі, де був присутній син померлого ОСОБА_1, який розповів про обставини інциденту, який відбувся 04.12.2007р. Також у вказаній квартирі на момент відтворення знаходилася підсудна ОСОБА_3, яка показала як саме її чоловік отримав ножове поранення і які були її дії.

Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 04.12.2007 року він перебував у власній квартирі разом із дружиною. Близько 20.30 год. почув довгий дзвінок у вхідні двері, відкривши, побачив сусідку ОСОБА_3, яка була бліда і сказала, щоб він терміново йшов до неї у квартиру, бо сталася біда. Він одразу пішов за нею і коли зайшов, то побачив, що у коридорі на підлозі лежить її чоловік і навколо нього було багато крові; був присутній також його син ОСОБА_1 і двома руками прижимав рану батька, щоб припинити кров. ОСОБА_3 попросила викликати „швидку” і тоді ОСОБА_6 одразу побіг дзвонити по телефону. Коли набрав із домашнього телефону номер швидкої медичної допомоги і сказав, що у сусіда ножове поранення, диспетчер повідомила, що про даний факт їм вже повідомлено і машина вже виїхала. У наступному ОСОБА_6 зустрів медиків, допоміг принести носилки разом із сином потерпілого та фельдшером занесли ОСОБА_4 у машину швидкої медичної допомоги, син ОСОБА_10 поїхав з ними у лікарню. Поранений усвідомив, що його везуть у лікарню і почав шарпатися, тому свідок зрозумів, що він не хоче їхати. Через деякий час до нього підійшла ОСОБА_3 і попросила його закрити вхідні двері квартири на ключ, що він і зробив та пішов до себе у квартиру. Через півтора години прийшли працівники міліції, які запиталися чи має ключ від квартири ОСОБА_3. ОСОБА_6 відповів, що віддасть ключ лише комусь із ОСОБА_3; через 10 хвилин прибула слідчо –оперативна група разом із ОСОБА_1, якому свідок віддав ключ від квартири. Окрім цього ОСОБА_6 був залучений працівниками міліції в якості понятого.

Аналогічне суду про події 04.12.2007р. показала свідок ОСОБА_11

Допитана як свідок під час судового слідства ОСОБА_5 суду показала, що із ОСОБА_3 підтримує дружні відносини протягом сорока років. Відносини підсудної з чоловіком були непогані, але після того, як він вийшов на пенсію, то почав зловживати спиртними напоями, і тому в них виникати сварки, він обзивав її різними словами; про обставини сварок пояснити не могла, оскільки старалася не вникати в їх сімейні відносини; про таке розмовляла лише із ОСОБА_3 Про події 04.12.2007 року пояснила, що приблизно в 16.00 год. вона зайшла в гості до своєї знайомої ОСОБА_3, так як у неї була річниця за сином та матір’ю, - вони удвох вирішили їх пом’янути. ОСОБА_5 принесла із собою сушену рибу, а ОСОБА_3 поставила на стіл тарілки із їжею та пляшку пива. У квартирі крім неї ще був її чоловік ОСОБА_4, який був у стані сп’яніння; вони троє сіли за стіл. ОСОБА_4 пробув із ними приблизно одну годину, періодично ходив на кухню курити, і ОСОБА_3 підмітила, що він дуже п’яний, хоча не вживав горілки, а потім він пішов у свою кімнату спати. Потім прийшов син підсудної ОСОБА_10, який присів за стіл і вони розмовляли. Через деякий час подзвонила дочка за нею і сказала їхати додому, так як зять приїхав за нею автомашиною. Близько 18.00 год. вона вийшла із квартири і поїхала додому. У період перебування у квартирі ОСОБА_3 ніяких конфліктних ситуацій між подружжям не було, все було нормально; про те, що ОСОБА_3 поранила свого чоловіка кухонним ножем ОСОБА_5 стало відомо вже на другий день, коли прийшли до неї працівники міліції.

Судом проаналізовано вищенаведені показання в їх сукупності з матеріалами кримінальної справи, які зібрані досудовим слідством та здобутими під час провадження справи в суді та, суд вважає достовірним фактом, що ОСОБА_3 вчинила умисне вбивство під особливим емоційним станом –її сильним душевним хвилюванням, яке значною мірою знизило здатність усвідомлювати нею свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 виник раптово і був реалізований негайно.

Подружжя проживало у шлюбі протягом 43 років. Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_4 почав зловживати спиртним, як наслідок виникали суперечки та скандали з цього приводу між ними. Судом установлено, що напруження між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зросло протягом остаточних трьох років, коли останній перебував у стані сп’яніння: то за власної ініціативи влаштовував конфлікти, наносив побої підсудній, ображав нецензурними словами, обзивав „проституткою”. ОСОБА_3 про таке, як убачається із її показань, особливо детально нікому не розповідала через власний сором. Між іншим з цього приводу за півроку до інциденту 04.12.07р. показувала порізану руку вище ліктя, зазначивши, що це наслідок побиття про що повідомила ОСОБА_11, де остання таке підтвердила. Аналогічно про такі відносини вказала ОСОБА_5, а також син підсудної ОСОБА_1, - потерпілий у кримінальній справі, котрий зазначив про конфліктність, яка виникала із-за батька, що він провокував суперечки та сварки, принижував матір; стосовно подій 04.12.07р. ствердив про безпосередню власну винність потерпілого ОСОБА_1 в отриманні ножового поранення. Отже, суд прийшов до висновку не лише в умислі ОСОБА_3 заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4, а й про емоційний стан винної, який значної мірою знижував її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, де необхідною умовою кваліфікації дій є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. У даному випадку суд відносить заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_3, а також образи останньої словом „проститутка”, що принизило її гідність та зганьбило честь винної. Тому неправомірна поведінка потерпілого у конфлікті 04.12.07р. визнається судом обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом’якшує покарання винної ОСОБА_3

На досудовому слідстві саме у перших поясненнях ОСОБА_3 давала систематичні показання, що у них з ОСОБА_4 неодноразово виникали сварки, ревнощі через часте вживання останнім спиртного, що він неодноразово наносив їй побої; у момент інкримінованих дій також була суперечка із штовханням підсудної в груди від чого вона впала на холодильник (пояснення від 04.12.07р. а. с. 19 –21; явка з повинною від 05.012.07р. а. с. 22 –24; пояснення від 05.12.07р. а. с. 28 –29; протокол допиту підозрюваної від 05.12.07р. а. с 36 –37; при відтворенні обстановки та обставин події від 05.12.07р. а. с. 48 –53).    

Із висновку судово-медичної експертизи відносно підсудної ОСОБА_3 видно, що в неї було виявлено синець на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя та синець в проекції остих відростків 10-11 грудних хребців, які утворились від дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних у постанові та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 42).

Як констатовано у висновку експерта судово-медичної експертизи за матеріалами справи №70 від 21.07.2010року комісія лікарів прийшла до підсумків, що громадянин ОСОБА_4 перебував на лікуванні у Самбірській ЦРЛ протягом семи днів у зв’язку з проведенням йому по життєвих показах операції і важким станом у післяопераційному періоді, під час якого хворий, згідно заключення лікарів, був нетранспортабельний. Для подальшого лікування наслідків проникаючого поранення грудної клітки, у зв’язку з важким післяопераційним станом, хворого було переведено у спеціалізований лікувальний заклад –Львівський обласний фтізіопульмонологічний центр, де настала смерть особи. Згідно згадано висновку експертизи така настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, яке ускладнилось запаленням легень та розвитком серцево-легеневої недостатності.

Аналогічне було раніше встановлено у висновку експерта №127/07 від 14.12.07р. та зазначено, що причиною смерті громадянина ОСОБА_4 стало проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням внутрішньої грудної артерії та лівої легені, що привело до післятравматичного двобічного запалення легень і прогресуючої легенево-серцевої недостатності. Разом з тим при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_4 та при його обстеженні в лікарні було виявлено проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням внутрішньої грудної артерії та лівої легені, котре заподіяне колюче-ріжучим знаряддям, стало причиною смерті і у живих осіб відносить до тяжкого тілесного ушкодження. Це ушкодження було сумісне з життям на момент заподіяння, однак викликало загрозливі для життя явища, котрі привели до смерті; особі надали кваліфіковану медичну допомогу своєчасно і в повному об’ємі згідно виставленому діагнозу (а. с. 66 –70).          

Згідно акту №73 амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 10.02.2010 року стосовно досліджуваної ОСОБА_3 на підставі постанови місцевого суду комісія прийшла до висновку, що особа психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих дій вона також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждала та не виявляла ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, могла  усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За висновком експерта-психолога установлено, що рівень та продуктивність психічних процесів ОСОБА_3 (пам'ять, увага, мислення) знаходяться в межах психічної норми. Рівень інтелекту відповідає отриманій освіті. Самооцінка адекватна, відображує достатність критики та самоконтролю. Особливості особистості знаходяться в межах психічної норми. Відхилень в емоційно-вольовій та мотиваційній сферах не відмічається. У ОСОБА_3 немає таких індивідуально-психологічних особливостей, які б могли суттєво впливати на об’єктивність її показань. ОСОБА_3 під час інкримінованих дій знаходилась у стані фізіологічного афекту, який був викликаний агресивними діями потерпілого ОСОБА_4 (нанесення їй тілесного болю). Стан фізіологічного афекту суттєво вплинув на свідомість та діяльність ОСОБА_3 під час інкримінованих дій (різке зниження інтелектуального і вольового контролю поведінки).

Допитана під час судового слідства судовий експерт-психолог ОСОБА_12 підтримала власний висновок та суду ствердила, що нею проаналізовано обставини за матеріалами кримінальної справи (висновки експертиз, пояснення ОСОБА_3, показання свідків), проведено клінічну бесіду з підекспертною та вона прийшла до висновку, що на протязі декілька років у ОСОБА_3 відбувалось накопичення емоційної напруги, на фоні якої внаслідок агресивних дій ОСОБА_4 04.12.2007р., коли він сильно штовхнув підсудну і вона вдарилась до холодильника та відчула біль, що викликало в останньої емоційних спалах образи, злості, який перебігав по механізму фізіологічного афекту із змінами психічної діяльності у вигляді фрагментарності сприйняття (не пам’ятає яким чином і куди нанесла чоловікові удар ножем), звуженням і концентрацією свідомості на психотравмуючому об’єкті, різким зниженням інтелектуального і вольового контролю поведінки з порушенням здатності до прогнозу своїх можливих дій.

При цьому експерт зазначила, що відразу після події злочину в ОСОБА_3 спостерігався постафективний стан, який є необхідною умовою для стану фізіологічного афекту зі зниженням функціонального рівня, астенічними проявами, розгубленістю та не цілеспрямованістю в поведінці.

Таке знайшло своє підтвердженні і в судовому засіданні із послідовних і однакових показань самої підсудної ОСОБА_3, що побачила кров, а тому стало погано і побігла до сусідів; показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, що була бліда та збентежена, коли прибігла та просила передзвонити за швидкою допомогою.

Стосовно перебування підсудної ОСОБА_3 у нетверезому стані, то експерт-психолог ОСОБА_12 в суді пояснила, що легка ступінь алкогольного сп’яніння не виключає наявності стану фізіологічного афекту, оскільки згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння, який отриманий в ході досудового слідства, вбачається висновок, що у ОСОБА_3 виявлено алкогольне сп’яніння (а. с. 17).

Суд критично відноситься до такого документу і не надає повністю йому довіри, оскільки він спростовується наступним:

Із послідовних і однакових показань ОСОБА_3 вбачається, що того дня вона вживала лише пиво одну літрову пляшку і разом із ОСОБА_5, яка це підтвердила.

Допитаний як спеціаліст лікар ОСОБА_13, який проводив огляд особи близько 22.00год 04.12.2007р. пояснив, що на час проведення огляду ОСОБА_3 не міг прийти до однозначного висновку, що вона перебувала у стані сп’яніння та очікував на результат аналізу крові на етанол, який проводився наступного дня у лабораторії. Тому представив суду аналіз крові на етанол за №700, де вказано, що виявлено етанол 1,5% ; також не заперечив, що записи у протоколі медичного огляду (на звороті) велись у різні часи та різними лікарями.  

Під час опитування лікаря ОСОБА_13 як спеціаліста на запитання чи могла на аналіз потрапити кров ОСОБА_4, яка одночасно здавалась для аналізу за наступним порядковим номером, чіткої відповіді не поступило.

Допитаний судом як спеціаліст лікар-нарколог ОСОБА_14 пояснив, що при обстеженні особи ОСОБА_3 за результатом огляду при вивченні інших можливостей лікар повинен був сформулювати власний висновок ще 04.12.07р., а не чекати на аналіз крові, який проводиться лише у лабораторних умовах в медичних закладах у м. Львові, в яких є спеціальне обладнання за відсутності такого у м. Самборі. За вказаної кількості 1,5%  алкоголю в крові ОСОБА_3 станом на 22.00 год., вона мала б вжити починаючи від 15.00год. до 20.00год. в межах 350-400грам горілки 40%. Щодо вживання пива 0,5літра із процентним вмістом алкоголю у середньому в межах 5%, то із врахуванням особи (ваги ОСОБА_3) в її крові етанолу після вживання у зазначений період часу станом на 22.00год. етанолу в крові не повинно було бути взагалі, а лише запах пива із ротової порожнини.   

Такі наведені вище сумніви і протиріччя слід тлумачити на користь ОСОБА_3 Тому суд надає віри її поясненню, що вживала алкогольне пиво у період з 16.00 до 18.00год. 04.12.07р. в об’ємі близько 0,5літри та вважає найбільш близьким таке до істини.

Про наведене вказує ст. 62 Конституції України, де регламентовано, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; згідно зі ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише за умови, що під час судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Однак, разом з тим суд вважає наявною обтяжуючу обставину про вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп’яніння, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду кримінальної справи.

Ураховуючи все вищенаведене, суд прийшов до переконання, що під час інкримінованих дій ОСОБА_3 перебувала у стані сильного душевного хвилювання –емоційному стані, який суттєво вплинув на її свідомість та діяльність. Експертологічний аналіз дозволяє прийти до такого висновку, що стан сильного душевного хвилювання, - як експертне поняття, може бути діагностовано у тих осіб, емоційний стан яких можна описати через загальнопсихологічні поняття „афект”, „стрес”, „фрустрація”. Тому судом під час провадження у кримінальній справі проаналізовано мотив, привід і обставини вчинення підсудною ОСОБА_3 вбивства чоловіка ОСОБА_4, її поведінку після скоєння злочину (витирання слідів крові, прихований ніж, залишення потерпілого на місці події та не доведення свого задуму), дані висновку експерта психолога, що дає підстави вважати, що злочинні дії ОСОБА_3 були умисним вбивством, вчиненим в стані сильного душевного хвилювання.

При цьому суд відмічає про стан душевного хвилювання, що така ознака цього стану як „раптовість” його виникнення не повинна трактуватись виключно хронологічно у випадку відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Наявність „раптовості” за вказаним станом у судовій практиці помилково визнають лише тоді, коли проміжок часу між неправомірними діяннями потерпілого та спровокованим ним злочином або взагалі відсутні або дуже малий. Таке розуміння „раптовості” є неправильним, оскільки стан сильного душевного хвилювання може виникнути і при згадуванні про образи, погрози, знущання, що мало місце при вчиненні вбивства ОСОБА_3, в якої відносини з чоловіком на протязі останніх кілька років погрішились. У психології поняття раптовості виникнення стану сильного душевного хвилювання розуміється як раптовість суб’єктивна, тобто емоційний вибух відбувається раптово для самого суб’єкта.

Однаково про таке розуміння терміну вказує і Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 07.02.2003 року №2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”, в якому зазначається, що суб’єктивна сторона вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, але й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Тому суд прийшов до такого висновку, що в ОСОБА_3 04.12.2007 року безпосередньо в 20.20год. виник стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого охарактеризований неочікуваністю, миттєвістю і швидкоплинністю. Із суб’єктивної сторони в підсудної у даний момент був умисел, що раптово виник і був афектованим (виникаючи раптово, він одразу був реалізованим); емоційний стан ОСОБА_3 охарактеризований сильним душевним хвилюванням, що значною мірою знизило її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.    

Отже, досудовим слідством невірно дано юридичну оцінку діям підсудної, а під час судового розгляду кримінальної справи достовірно встановлено, що умисел ОСОБА_3 був спрямований на посягання на життя іншої особи, у момент заподіяння особа мала на меті отримати як наслідок смерть людини, за наявності причинового зв’язку між наведеним, а також обстановкою вчинення злочину, суд прийшов до переконання про перекваліфікацію дій винної ОСОБА_3 на вчинення злочину, передбаченого ст. 116 КК України як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Кваліфікація дій підсудної за вказаною нормою Кримінального Закону буде вірною за мотивом умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання із помсти (що не впливає на кваліфікацію за ст. 116 КК України), відповідає фактичним обставинам справи і вона повинна нести за це кримінальну відповідальність.

Призначаючи підсудній покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину; особу підсудної та її стан поведінки, яка сформувалася у сімейному житті, які визначалися взаємовідносинами між нею та ОСОБА_4 Під час судового слідства підсудна ОСОБА_3 давала послідовні показання і суд таке розцінює разом із висловленням підсудної про каяття з приводу вчиненого як щире і дійове; вона усвідомила протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчиненого злочину, відверто осудила свою поведінку; під час досудового та судового слідства давала систематичні показання про злочин. Суд у тому числі переконаний, що підсудна ОСОБА_3 визнанням вини в тому, що наведене в описові частині, критично оцінила свою злочинну поведінку і показала готовність понести кримінальну відповідальність.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 позитивно характеризується як за місцем проживання так і за попереднім місцем роботи, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, із урахуванням її особи, поведінки під час та після вчинення злочину, де в тому числі з часу його вчинення не притягувалася ні до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності; позиції потерпілого щоб суворо її не карати та не позбавляти волі, оскільки насамперед таку собі роль відіграв сам потерпілий вже покійний ОСОБА_4; того, що ОСОБА_3 є особою пенсійного віку та хворіє, - суд приходить до висновку, що їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, - що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчиненню нею нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Цивільного позову не заявлено, судових витрат у справі немає; речові докази підлягають знищенню після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України та призначити їй покарання 4(чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2(два) роки.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Речові докази господарський ніж, відрізок тканини, одяг (сорочку, штани, спортивні штани, труси, шкарпетки), які знаходяться на зберіганні у Самбірському МВ ГУМВСУ згідно квитанції №000482 від 01.02.2008 року, - знищити після набрання вироком законної сили (а. с. 119).

Запобіжний захід підписку про невиїзд стосовно підсудної до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Даний примірник вироку виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику та він має силу оригіналу.

Суддя