2-1141/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 січня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Жовнір Г.Б

               при секретарі - Мединській Л.С.

             з участю позивача - ОСОБА_1

             представника позивача - ОСОБА_2

   представника відповідача - Глейзерової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення про визнання незаконним розпорядження голови Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»№ 77 від 01.11.2010р. «Про директора підприємства ВТФ «Опір»ОСОБА_1.», поновлення його на роботі та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, пояснив, що з 14 березня 2002 року працював на посаді директора виробничо-торгівельної фірми «Опір». У 2007 році трудовий контракт з ним було укладено до 14 березня 2008 року, після чого трудові відносини були фактично продовжені і надалі, у відповідності до вимог ст. 39-1 КЗпП України. Вважає, що його звільнили безпідставно, оскільки він належним чином виконував покладені на  нього обов’язки, жодних стягнень  за останній рік праці до нього не застосовували. На його погляд основною причиною для його звільнення стало те, що він відмовився здійснювати продаж нерухомого майна підприємства за заниженими цінами. Позовні вимоги просить задоволити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що розпорядженням № 77 від 01.11.2010р. ОСОБА_1 був звільнений з посади директора підприємства з 1 листопада 2010р. згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни і систематичне невиконання трудових обов’язків. Вважає  звільнення з цих підстав незаконним, оскільки звільнення з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України може вважатись обґрунтованим лише тоді, якщо працівником без поважних причин не виконано обов’язки, покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, з дотриманням строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначених законодавством про працю. Однак, до моменту звільнення ніяких пояснень роботодавцем не вимагалось та ні про які порушення не вказувалось. Окрім того вважає, що Президія обласної асоціації інвалідів не вправі застосовувати заходи дисциплінарного стягнення відносно директора ВТФ «Опір»а лише голова ЛОА, який приймає його на роботу. Догана, на яку посилається відповідач, була винесена 12 жовтня 2009р. та згідно ст. 151  КЗпП України погашена за спливом річного строку. З наведених мотивів  просить розпорядження голови Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»№ 77 від 01.11.2010р. визнати незаконним та поновити на посаді директора виробничо-торгівельної фірми «Опір»з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У підтвердження вимог покликається на документи про трудові відносини, копію розпорядження, копії трудового контракту та інші документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позовних вимог.  

Представник відповідача Глейзерова Т.М. по належній довіреності від 16.08.2010р. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, пояснила, що ОСОБА_1 було звільнено законно, оскільки він неодноразово порушував умови контракту та статуту ВТФ «Опір». При проведені перевірки Львівською обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на предмет дотримання вимог трудового законодавства було виявлено відсутність на підприємстві колективного договору. Згідно розпорядження голови № 40 від 14.07.2009р. ОСОБА_1 повинен був інформувати засновника про причини відсутності на роботі. Однак, з 07.06.2010р. позивач перебував на лікарняному більше 4 місяців і на вимогу подати пояснення не відреагував. Крім вищезазначеного, позивач майже впродовж року допускав грубі порушення статут ЛОАІ ВОІ СОІУ, ігнорував виконання постанов президії, не подавав фінансові звіти підприємства, на підприємстві не погоджено з засновником штатного розкладу та відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку. Львівська обласна асоціація інвалідів доводила до ОСОБА_1 прийняті по ньому та по підприємству постанови президії, розпорядження голови і направляла на його адресу відповідні листи, а також попередження про звільнення з посади у разі невиконання вимог керівництва асоціації.  Проте, позивач на засідання президії не з’являвся.  Додатково повідомила, що на момент звільнення позивач працював на правовій підставі, оскільки не зважаючи на закінчення стоку контракту фактично продовжував виконувати трудові обов’язки. Догана позивачу оголошувалась один раз 12 жовтня 2009 р., протягом року до звільнення ОСОБА_1 догана йому не оголошувалась, однак він неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності у виді попереджень викладених у листах асоціації на його адресу. Тому звільнення вважає обґрунтованим та законним, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.  

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

                    Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з Львівською обласною асоціацією інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», будучи прийнятим на посаду директора виробничо-торгівельної фірми «Опір»згідно трудового контракту від 14.03.2002р.(а.с.9) дія якого вважається продовженою на невизначений строк у відповідності до вимог ст. 39-1 КЗпП України, оскільки трудові відносини фактично тривали і після закінчення строку визначеного контрактом, і жодна із сторін не вимагала їх припинення.

Відповідно до копії оскаржуваного розпорядження від 01.11.2010 р, № 77 (а.с. 5-8) ОСОБА_1 звільнено з посади директора  ВТФ «Опір»згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни і систематичне невиконання трудових обов’язків.

Пунктом 3 ч. 1  ст. 40 КЗпП України передбачено, що  трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.1992 р., № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»звертає увагу судів на те, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення і у таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано заходи дисциплінарного стягнення лише у виді догани чи звільнення.

З долученої до справи постанови президії Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів № 2/105 (а.с.125). вбачається оголошення ОСОБА_1 догани 12.10.2009р.  Показами сторін даними в судовому засіданні підтверджено, що даний вид дисциплінарного стягнення, щодо ОСОБА_1 застосовувався лише один раз.

У відповідності до вимог ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Тобто, на момент звільнення, згідно розпорядження № 77 від 01.11.2010р., ОСОБА_1 вважався таким, що не мав дисциплінарного стягнення, так як з моменту оголошення йому  догани від 12.10.2009 р. минув рік.

Встановлено, що Львівська обласна асоціація інвалідів доводила до ОСОБА_1 прийняті по ньому та по підприємству постанови президії, розпорядження голови і направляла до нього відповідні листи, а також попередження про звільнення з посади у разі невиконання вимог керівництва асоціації. Однак, вказані повідомлення помилково трактуються представником відповідача, як заходи дисциплінарного стягнення оскільки такі не передбачені ст. 147 КЗпП України.

Також в ході судового розгляду з’ясовано, що відповідач не вимагав від позивача письмових пояснень, щодо допущених ним проступків, хоча  у відповідності до вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Суду не представлено жодного документального підтвердження про виконання відповідачем вказаних вимог закону.

Із місту оскаржуваного  розпорядження (а.с. 5-8) вбачається, що підставами для звільнення позивача були неодноразові факти порушення ним  трудової дисципліни і систематичне невиконання трудових обов’язків протягом 2009-2010 р., які були підсумовані та вивчені на засіданні Президії ЛОАІ ВОІ СОІУ 20 серпня 2010 р. Отже з наведеного вбачається, що проступки вчиненні позивачем відповідач виявив не пізніше ніж 20.08.2010 р. Однак у відповідності до вимог ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Отже звільнення позивача було проведено  з порушенням строків встановлених ст. 148 КЗпП України.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що розпорядження ЛОАІ ВОІ СОІУ № 77 від 01.11.2010р. «Про директора підприємства ВТФ «Опір»ОСОБА_1»видано без дотримання вимог п.3 ч. 1 ст.40, ч.1 ст. 148 та ч. 1 ст. 149 КЗпП України, а ОСОБА_1 був звільнений без наявності законних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження є незаконним та підлягає скасування, а позивач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді з  виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по справі.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, п.3,ч.1, ст.  40, ст.ст. 147, 148,149, 151, 235 Кодексу  законів про працю України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»№ 77 від 01.11.2010р. «Про директора підприємства ВТФ «Опір»ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора виробничо-торгівельної фірми «Опір»з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Львівської обласної асоціації інвалідів всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»в користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.294 ЦПК України до Апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.  

          Суддя:                                                                      Жовнір Г.Б