Справа № 2-а-806/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28.02.2011                                                                                                                    м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Францішко Ю.В.,

при секретарі Вершини Н.А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про спонукання до виконання дій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 10.02.2011 року звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області, просив зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області зробити перерахунок нарахування та виплату на його користь недоплачену як дітям війни щомісячну допомогу з 2007 і по день розгляду справи. Обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»належать до соціальної групи «діти війни», і на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років та має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, як то передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав на підставах вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни»має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту. Окрім того –зауважив, що бюджетом Пенсійного фонду не передбачено кошти на зазначені соціальні допомоги.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відноситься до категорії осіб із статусом «Дитина війни», про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам які мають статус «Дитина війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. У відповідності до п.1 р.ІV «Заключного положення»вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 року.

Рішення про підвищення пенсії позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, перерахунки відповідно до зазначеного Закону не проведені.

Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року»від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року»визнано неконституційним.

Відповідно до ст.152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007 року.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 року в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року, щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Відповідно до п.5.4. рішення Конституційного Суду України, №10 –рп/2008 від 22.05.2008 року, встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції 01.01.2006 року є чинним і підлягає застосуванню.

Суд, також не може погодитись з позицією відповідача, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункова величина для підвищення пенсії.  

Так, у відповідності до ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», законодавство України про соціальний захист «Дітей війни»складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

          На час розгляду справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»який має вищу юридичну силу, є чинним, тому суд вважає, що дії відповідача, що суперечать вищевказаному закону –є неправомірними.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»про незворотність дії у часі законів та інших нормативно –правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Згідно ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення безпосередньо через створені у встановленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до «Положення про пенсійний фонд в районах, містах та районах у містах», територіальні управління є юридичними особами, які утворюють систему Пенсійного фонду України та діють самостійно, призначають (здійснюють перерахунок), виплачують пенсії, державні допомоги, тощо, за місцем проживання пенсіонера відповідно до чинного законодавства.

Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити нарахування позивачу надбавки до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області адміністративний позов в частині визнання дій управління Пенсійного фонду України незаконними щодо невиплати підвищення до пенсії і зобов’язання виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 10.08.2010 рік залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.   

Враховуючи наведене, законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, тобто з 10.08.2010 року по день розгляду справи.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дитині війни»у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.  

Керуючись ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ст.152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст.1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року»від 19.12.2006року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.08.1999 року, ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік»від 20.12.2005 року, ст.ст.2, 3, 8, 9, 99, 100, 137, 159 –163 КАС України, суд,

   П О С Т А Н О В И В:          

        заяву задоволено частково

        Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області в частині не нарахування підвищення до пенсії передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 10.08.2010 року по 28.02.2011 рік  протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області нарахувати ти виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10.08.2010 року по 28.02.2011 року з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

       Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Голопристанський районний суд Херсонської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.  

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:      Ю. В. Францішко