Справа №22-ц-154/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ковальова
Категорія - 45 Суддя-доповідач - Криворотенко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Криворотенка В. І.,
суддів - Маслова В. О., Білецького О. М.,
з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Охтирська міська рада, Управління Держкомзему у місті Охтирка Сумської області,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Охтирська міська рада, Управління Держкомзему у місті Охтирка Сумської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИЛА:
05 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, мотивуючи свої вимоги зазначав, що за договором дарування він є власником будинкуАДРЕСА_1Рішенням виконкому Охтирської міської ради від 21.02.1996 року він набув право власності на земельну ділянку розміром 550 кв.м за вказаною адресою, на яку отримав державний акт. Проте в Державному акті була допущена помилка, а саме межа, яка виділена синім кольором від позначки «Б» до кута повороту до позначки «В», довжиною 30м та 2.1м, позначена, як земля ОСОБА_2, однак таке визначення не відповідає дійсності, оскільки землекористування останнього знаходиться за межею, позначеною синім кольором від позначки «В» до кута повороту до позначки «Б», довжиною 16.3 м. На даний час між сторонами виник спір щодо права користування та володіння земельною ділянкою виділеною під проїзд, яка на думку ОСОБА_1, належить Охтирській міській раді. ОСОБА_2. встановив ворота на початку проїзду та закрив їх на замок, чим чинить перешкоди у можливості користування в’їздом до двору та обслуговування огорожі. Тому просив: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих воріт, розташованих на земельній ділянці між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2за рахунок ОСОБА_2; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 шляхом примусового знесення огорожі на в’їзді до двору ОСОБА_1 самочинно збудованої в кінці проїзду між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, у вигляді двох шиферних листів.
В квітні 2010 року ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самовільно збудував на своїй земельній ділянці гараж, який межує із належною йому земельною ділянкою, також просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом примусового знесення самочинно збудованого гаражу.
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить жилий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_3 який розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м на підставі договору дарування від 19.02.1998 року. Відповідно до проекту одноповерхового будинку АДРЕСА_3 єдиним сполученням мешканців будинку АДРЕСА_3 є належна ОСОБА_2 земельна смуга шириною 4 м, яка була зменшена ОСОБА_1 до 3,0 м шляхом самовільного встановлення огорожі. Також зазначав, що ОСОБА_1 на своїй земельній ділянці самовільно, з порушенням будівельних норм і правил збудував гараж на межі із його земельною ділянкою. Крім того, вказував, що при виготовленні Державного акту на ім’я ОСОБА_1 суміжний землекористувач, яким на той час був ОСОБА_2 не погоджував меж земельної ділянки.
Тому просив: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_3 шляхом перенесення огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 з боку проїзду від АДРЕСА_3 на відстань, яка забезпечує ширину проїзду від АДРЕСА_3 на 4 метри по всій його довжині; знести самочинно збудований гараж, який розташований на належній ОСОБА_1 земельній ділянці по АДРЕСА_1 який примикає до межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 задоволені частково.
Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_3шляхом перенесення огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 з боку проїзду від вул. Комінтерна до домоволодіння АДРЕСА_3, яка забезпечує ширину проїзду від вул. Комінтерна до домоволодіння АДРЕСА_3, на відстань у 4 метри по всій його довжині.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, порушення процесуальних та матеріальних норм права, просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а його позов задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Місцевим судом встановлено, що за договором дарування від 29.06.1995 р. (т.1, а.с. 4) ОСОБА_1 належить житловий будинок по АДРЕСА_1
Рішенням виконкому Охтирської міської ради від 21.02.1996 року ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка розміром 550 кв.м за вказаною адресою, на яку він отримав державний акт на право власності на землю від 09.02.1998 року (т.1, а.с. 5- 9).
ОСОБА_2 є власником житлового будинок з господарчими спорудами за адресою АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. На вказаній земельній ділянці знаходиться один одноповерховий гіпсоблочний цегляний будинок, господарські споруди сарай-гараж, погріб (т.1а.с. 27- 29).
На підставі рішення виконкому Охтирської міської ради від 21.04.1988 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 600 кв.м у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва (Т.1, а.с. 28-29). На виділеній земельній ділянці під будівництво між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ОСОБА_2 збудував гараж.
Згідно опису меж земельна ділянка ОСОБА_1 межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 (від літ. Б до В).
З приводу користування земельною ділянкою відведеної під проїзд та збудованого гаражу ОСОБА_2, між останнім та ОСОБА_1 виник спір.
При вирішенні даної справи місцевий суд, керуючись ст. 376 ЦК України, ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 152 Земельного кодексу Україні, ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», положенями ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» затвердженого Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 місцевий суд виходив з того, що ширина проїзду між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 складає біля воріт – 3.20 м., в середині проїзду – 3 м., що є порушенням нормативу передбаченого в п. 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». Із звіту по геодезичній зйомці земельної ділянки АДРЕСА_3 вбачається, що площа земельної ділянки складає 0,0576 га., що не відповідає договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 23.09.1986 р. та технічному паспорту на житловий будинок, а також плану забудови – наданим ОСОБА_2 Розміри земельної ділянки в натурі відрізняються від розмірів плану забудови.
Тому права ОСОБА_2 порушені встановленим ОСОБА_1 огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 з боку проїзду від АДРЕСА_3 яка повинна забезпечувати ширину проїзду від АДРЕСА_3 у 4.0 м. по всій його довжині.
Проте з даним висновком суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 повинен був довести наявність у нього права, що потребує захисту, і порушення даного права саме ОСОБА_1
Статтею 125,126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документом, що посвідчує право на земельну ділянку, є відповідний державний акт.
Виготовлення державного акту передбачає встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із закріпленням межовими знаками.
Проте ОСОБА_2 не надав суду доказів, які б підтверджували чіткі межі його земельної ділянки в натурі (на місцевості).
А тому висновок суду про порушення права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_1 на думку колегії суддів є передчасним. Тим більше сам ОСОБА_1 має державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.5) і її відповідність земельній ділянці, координати якої визначені в державному акті, матеріалами справи не спростовується.
Враховуючи вище наведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даних вимог за недоведеністю.
В іншій частині рішення суду ухвалене судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційних скарг не містять обґрунтованих посилань на такі порушення.
У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають частковому відшкодуванню ОСОБА_2 в розмірі 2,15 грн. судового збору та 18,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313,314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року в даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2, ухваливши в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом перенесення огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 з боку проїзду від АДРЕСА_1 на відстань, яка забезпечує ширину проїзду від АДРЕСА_1 на 4.0 м по всій його довжині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд 2,15 грн. судового збору та 18,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Головуючий -
Судді -