Справа №  2-А-29/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 січня 2011 року                                                                                      м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючий суддя    Бельмега М.В.     

секретаря – Сусак В.М.

                       з участю представника позивача –ОСОБА_1

                       представників відповідача –Грималюк Л.Д. та Гродюка І.І.

                       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові справу за адміністративним позовом  ОСОБА_4 до Косівської районної ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог  ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення зарплати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди, визнання нечинними розпоряджень щодо накладення дисциплінарних стягнень,-

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення зарплати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди, визнання нечинними розпоряджень щодо накладення дисциплінарних стягнень.

          Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що 03.07.2006 року вона була прийнята на роботу начальником відділу бухгалтерського обліку Косівської районної ради. Розпорядженням від 14.07.2010 року була звільнена з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на неї трудовим договором, тобто за п.3 ст.40 КЗпПУ. Таке звільнення вважає незаконним. Дисциплінарне стягнення накладено на неї 12.07.2010 року за те, що вона невчасно виконала розпорядження голови райради, а також що була відсутня на роботі більше трьох годин 09.07.2010 року. Дані розпорядження стосувалися виплати працівникам райради винагороди та заохочень, а також виплати відпускних. За практикою яка склалася при виконанні її службових  обов»язків, при поступленні розпоряджень голови райради вона, як головний бухгалтер, групує такі розпорядження і у відведені дні згідно договору з казначейством дні, звертається для отримання відповідних коштів, попередньо узгоджуючи це з фінансовим відділом райдержадміністрації. Вказані розпорядження їй були надані в інші терміни, чим зазначено в самих розпорядженнях. Крім того частина розпоряджень була виконана вчасно, а інша частина невиконувалась, так як голова райради змінив свою думку про час надання йому відпустки, а також за відсутності коштів на рахунку райради. Голова Косівської районної ради достовірно знав, що вона працює з ревізорами КРУ, має поточну роботу, що в казначействі встановлені дні в які можна отримувати кошти, що його розпорядження постійно змінювалися, а тому дата вказана на них не відповідає тій, якою такі розпорядження поступили до неї. Щодо відсутності її на роботі більше трьох годин; - дійсно 09.07.2010 року вона не вийшла на роботу у зв»язку з погіршенням стану її здоров»я. Про це в телефонному режимі вона повідомила Яніновичу О.П., головному спеціалісту з організаційних питань. Через деякий час їй зателефонував голова Косівської райради і попросив, щоб вона вийшла на роботу, незважаючи на її недугу, так як необхідно виконати певну роботу. На службовому автомобілі вона прибула на роботу біля 10год. В зв»язку з погіршенням стану здоров»я вона з відома та дозволу голови райради біля 16год. пішла додому. Таким чином її відсутність на роботі більше трьох годин без поважної причини не відповідає дійсності. Щодо звільнення її з роботи то 14.07.2010 року з погіршенням стану її здоров»я біля 13год. вона пішла в Косівську ЦРЛ і після відповідної перевірки була госпіталізована, і перебувала на стаціонарному лікуванні до 22.07.2010 року. 15.07.2010 року отримала запрошення на ознайомлення з розпорядженням про її звільнення, а 23.07.2010 року ознайомилась з цим розпорядженням. Розпорядження про її звільнення мотивоване, що підставою її звільнення є накладення на неї дисциплінарного стягнення 12.07.2010 року, а також порушення, які допустила за результатами ревізії контрольно-ревізійного управління. Дисциплінарне стягнення від 12.07.2010 року вважає незаконним з підстав викладених вище. Також пояснила, що підготувати і здати до архіву Косівської районної ради бухгалтерські документи за період 2008-2009 років не було можливості, так як вони знаходилися в опрацюванні робочої комісії КРУ, а провести оплату по технічній інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно не змогла за відсутності документів, які б підтверджували факт виконання таких робіт. Щодо порушення, які виявлені за результатами перевірки КРУ, то на час її звільнення таких результатів не було, так як з актом ревізії голова райради ознайомився тільки 16.07.2010 року, а вона з актом ревізії ознайомлена 02.08.2010 року. Таким чином в її діях відсутній дисциплінарний проступок, який би давав право на її звільнення за систематичне невиконання нею посадових обов»язків. Крім того у відповідності до чинного законодавства про працю звільнення працівника за ініціативи власника або уповноваженого органу не допускається, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність. Внаслідок звільнення її з роботи їй завдано моральну шкоду, яка виражається у порушенні її конституційних прав –права на працю. Внаслідок незаконного звільнення, вона вимушена була змінювати звичайний для неї спосіб життя, шукати інші засоби існування для забезпечення себе та членів її сім»ї, що завдало їй значних психологічних страждань, які негативно вплинули на її здоров»я, що стверджується лікарняним листом про перебування на стаціонарному лікуванні. Явне порушення закону при її звільненні, завдало значних моральних і психологічних страждань, крім того її звільнення принизило її людську честь та професійну, ділову репутацію. Таку шкоду вона оцінює в сумі 20000грн. Крім того зазначила, що вказані в розпорядженні від 12.07.2010 року її недоліки в роботі вона фізично не могла усунути на протязі одного дня. Пояснення на доповідні записки в термін який вимагав голова райради вона не змогла дати, оскільки для аргументованих пояснень їй необхідно було підняти відповідні документи річної давності, а тому таке пояснення вона могла надати в наступний робочий день.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.  Позивачка стверджуе, що відповідно до п.З ст. 40 КЗпПУ звільнення можливе, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. В той же час позивачка сама підтверджує, що 12 липня 2010 року до неї було застосовано дисциплшарне стягнення у вигляді догани за невиконання посадових обов»язків. Згідно посадової інструкції головного бухгалтера районної ради ї веде бухгалтерію управління комунальної власності району. Голові районної ради було подано доповідну записку начальника управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Кос1вського району про невиконання головним бухгалтером районної ради обов»язків щодо перерахування коштів згідно договорів що стосуються оформления прав власності на землю та майно, що перебувае у комунальнш власності району, не дотримувались терміни оплати наданих послуг за укладеними договорами, що потягнуло за собою затримку у виконанні необхідних робіт щодо реєстрації об»єктів комунальної власності та необхідності додаткових відряджень. Керуючим справами виконавчого апарату районної ради було подано доповідну записку про невиконання головним бухгалтером вимог розпорядження голови районної ради від 3 березня 2009 року №28 про впорядкуваиня справ постійного терміну зберігання та особового складу районної ради для передачі їx на державне зберігання в архівний відділ районної державної адміністрації. Позивачці було запропоновано надати пояснения з приводу отриманих доповідних записок. Позивачка відмовилась від надання пояснень з привод невиконання своїх обов»язків, про що складено відповідний акт. Тобто при застосуванш дисциплшарного стягнення у вигляді догани 12 липня 2010 року було дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України. Під час виникнення перешкод у виконанш своїх обов»язків посадова особа має всі можливості для того, щоб довести зазначені обставини до відома керівника. Однак жодної доповідної записки чи іншої інформації з обгрунтуванням незалежних від бухгалтера перешкод у виконанш своїх обов»язків на адресу керівника не надходило. 14 липня 2010 року видано розпорядження про звільнення позивачки із займаної посади за невиконання без поважних причин обов»язків, передбачених посадовою інструкцією, невчасне виконання розпоряджень районної ради, а також враховано порушення викладені в акті ревізії контрольно-ревізійного управління в 1вано-Франк1вській області та взято до уваги відсутність позивачки на робочому місці більше трьох годин. Тобто підставою для звільнення стали не тільки порушення, зазначені в акті ревізії КРУ, а й інші вищенаведені порушення. Не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що на час її звільнення не були відомі результати ревізії та те, що голова районної ради ознайомився з актом ревізії 16 липня 2010 року. Як свідчить оригінал акту ревізії, голова районної ради ознайомився з актом ревізії саме 14 липня 2010 року. 14 липня 2010 року о 13.15. годин головний бухгалтер була повідомлена про проведения зборів з приводу її звільнення та запрошено взяти в них участь. Позивачка не з»явилася на збори, які відбулися о 14 годин цього дня, після чого негайно було видано розпорядження про звільнення позивачки із займаної посади. Однак ознайомити позивачку з розпорядженням та надати трудову книжку в день звільнення не було можливості оскільки вона залишила робоче місце, не повідомивши про погіршення стану здоров»я та про звернення за медичною допомогою до лікувального закладу. В даному випадку не можна вважати що моментом видання розпорядження про звільнення співпадає з періодом тимчасової непрацездатності Присутність позивачки на робочому місці 14 липня 2001 року підтверджуеться журналом обліку робочого часу де вона засвідчила перебування на робочому місці власним підписом. Як свідчить додана до позовної заяви копія листка тимчасової непрацездатності зазначений листок виданий не в день звільнення 14 липня 2010 року, а 22 липня 2010 року. В даному випадку звільнення позивачки обгрунтоване конкретними порушеннями вимог законодавства та невиконанням своїх обов»язків після застосування до неї дисциплінарного стягнення. Тобто звільнення є обгрунтованим та проведеним з дотриманням вимог чинного законодавства.

застосування дисциплшарного стягнення у вигляді догани та видання розпорядження про звільнення було здійснено у відповідності до вимог законодавства, тому немае підстав вважати про існування незаконних дій. Kpiм цього позивачкою не обгрунтовано, які саме втрати немайнового характеру для неї настали. Про принижения людської честі в даному випадку не може йти мова, адже при звшільненні мали місце не особисті, а трудові відносини. Не обгрунтовано, з яких міркувань позивачка прийшла до висновку про принижения й професійної кваліфікації, адже розпорядження про звільнення не стосувалось норми закону, яка регулюе звільнення у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікаціїю. Тобто в розпорядженні про звільнення жодним чином не згадано про недостатню кваліфікацію позивачки. Просить у позові відмовити.

          Третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_5, позов не визнав та суду пояснив, що внаслідок тривалої відсутності на робочому місці головного бухгалтера ОСОБА_4 04.03.2010 року, ним було піднято питания про стан дотримання трудової  дисципліни на нараді 09.03.2010р. В результаті розгляду питания про недотримання трудової дисциплши головним бухгалтером ОСОБА_4 трудовим колективом було винесено попередження ОСОБА_4 про необхідність дотримання трудової дисципліни та режиму робочого часу. Тому, при повторності порушень трудової дисципліни, а самс відсутності на робочому місці 09.07.2010 року з 08:00 до 11:30. працівниками виконавчого апарату ради було складено виповідний акт. На нараді 12 липня 2010р. було розглянуто питания систематичних затримок платежів за виконання інших бухгалтерських документів внаслідок дій та бездіяльності головного бухгалтера ОСОБА_4 Було ознайомлено працівників з доповідними записками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та дано протокольні доручення ОСОБА_4 до 16:00 12.07.2010р. дати письмові пояснення щодо цього. Також було розглянуто відсутність на робочому місці ОСОБА_4 09.07.2010р. i доручено їй дати письмові пояснения. Письмові протокольні доручення було вручено ОСОБА_4 під розписку. Оскільки ОСОБА_4 відмовилась подати письмові пояснения щодо відсутності на робочому місці 09.07.2010 року та щодо необгрунтованих затримок в оплаті договірних документів та підготовки опису бухгалтерських документів для здачі в районний архів було складено два відповідні акти від12.07.2010р. про вимову від дачі письмового пояснення. Тому, за неналежне виконання головним бухгалтером районної ради ОСОБА_4    своїх    функціональних    завдань    та    обов'язюв,    визначених    посадовою інструкцією, враховуючи доповідні записки начальника управління комунальної власності району ОСОБА_6 керуючого справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_7 та відмову від письмових пояснень ОСОБА_4 було прийнято розпорядження №18-в від 12.07.2010р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.у вигляді догани. Коли ОСОБА_4 14.07.2010 р. вчергове відмовилась виконувати свої прямі посадові обов'язки, працівниками було складено акт від 14.07.2010р. та подано йому на підпис, та ознайомившись з актом ревізії КРУ Косівської районної ради за період з 01.10.2008 по 01.05.2010 від 09.07.2010р., він прийняв рішення подати на розгляд трудового колективу та профспілкових зборів питания про згоду на звільнення ОСОБА_4 з займаної посади. Необхідно зауважити, що ОСОБА_4 перебувала на робочому місці, розписалась в журналі реєстрації, підписувала документ в фінансовому управлінні РДА та була належним чином повідомлена в 13:15 год 14.07.2010 року про дату профспілкових зборів о 14:00. Після розгляду питания про звільнення ОСОБА_4 профспілковими зборами трудового колективу близько 15 години 14.07.2010р. було винесено оскаржуване позивачем розпорядження про звільнення ОСОБА_4

Вислухавши думку учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, із на ступних підстав.

У відповідності до ст.140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов»язки. Щодо окремих несумліннях працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.  Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розпорядження голови Косівської районної ради №18-в від 12.07.2010 року: за неналежне виконання головним бухгалтером районної ради ОСОБА_4 своїх функціональних завдань та обов»язків, визначених посадовою інструкцією, а саме:  -затримку в оплатах договірних документів, підготовлених управлінням комунальної власності району, що призвело до блокування діяльності управління по окремих напрямах діяльності; - затримку у підготовці опису бухгалтерських документів з метою впорядкування та здачі у районний архівний відділ райдержадміністрації справ постійного терміну зберігання, систематичного ігнорування розпорядження голови районної ради від 03.03.2009 року №28-р; враховуючи доповідні записки начальника управління комунальної власності району ОСОБА_6 керуючого справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_7 та відмову від письмових пояснень ОСОБА_4 відповідно до статтей 139, 147-149 Кодексу законів про працю України: оголошено головному бухгалтеру районної ради ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили, що відповідно 08.07.2010 року та 12.07.2010 року звернулися до голови Косівської районної ради з доповідними записками щодо невчасної здачі ОСОБА_4 в архів бухгалтерських документів та несвоєчасної оплати договорів виконаних робіт по технічній інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що за розпорядженням голови Косівської районної ради 09.07.2010 року біля 9год. 30хв. поїхав в с.рожнів Косівського району і біля 10год. 00хв. привіз на роботу ОСОБА_4

Розпорядженням голови Косівської районної ради №19-к від 14.07.2010 року  у відповідності до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, за невиконання без поважних причин обов»язків, передбачених посадовою інструкцією, враховуючи раніше застосований захід дисциплінарного впливу у вигляді догани, систематичне невиконання або невчасне виконання розпоряджень районної ради, враховуючи факти порушень, зафіксовані ревізією КРУ, беручи до уваги відсутність на робочому місці більше трьох годин 09.07.2010 року та враховуючи згоду профспілкової організації ОСОБА_4 звільнено з посади головного бухгалтера за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов»язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України, а тому необхідно з»ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов»язків позивачем передувало його звільненню. Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно  з»ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Для розірвання трудового договору за цією підставою необхідно дотримуватись наступних умов: - належним чином зафіксовано факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; - невиконання трудових обов»язків мало систематичний характер; - до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставою звільнення є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Під систематичним невиконанням обов»язків розуміється трудове правопорушення, вчинене працівником, до якого вже протягом року було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення. Дисциплінарне звільнення допускається тільки протягом місяція з моменту виявлення правопорушення.

В розпорядженні № 19-к від 14.07.2010 року голова Косівської районної ради ОСОБА_5, враховуючи раніше застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани (розпорядження № 18-в від 12.07.2010 року) коментує, що головний бухгалтер ОСОБА_4 систематично або невчасно виконувала розпорядження районної ради № 46-р від 25.06.2010 року, №47-р від 29.06.2010 року, № 48-р від 02.07.2010 року, № 50-р від 05.07.2010 року, №12-п від 24.06.2010 року, №13-п від 30.06.2010 року, №16-п від 05.07.2010 року, № 17-п від 05.07.2010 року, № 18-п від 05.07.2010 року, № 19-п від 05.07.2010 року

Однак факти на які покладається голова Косівської районної ради відбувалися до винесення головою райради попереднього розпорядження (№ 18-в) і не можуть служити підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності повторно.

Виходячи з наведеного суд вважає, що в спірних правовідносинах між ОСОБА_4 та Косівською районною радою відсутня систематичність порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_4 і це не може бути підставою її звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.

Також в розпорядженні голови районної ради №19-к від 14.07.2010 року  є посилання на те, що підставою для звільнення ОСОБА_4 є факти порушення зафіксовані ревізією контрольно-ревізійного управління.

На думку суду посилання на факти порушень, які є підставою для звільнення ОСОБА_4 і виявлені ревізією КРУ є дещо передчасними і не можуть бути підставою для звільнення із наступних підстав.

У відповідності до Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службовою затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 року №550, зокрема: - зведений акт ревізії виконання місцевого бюджету підписується посадовою особою служби та керівником фінансового органу і органу Державного казначейства. При цьому з актом ревізії ознайомлюються підж розписку голова відповідної місцевої держадміністрації та голова відповідного органу місцевого самоврядування. –Для унеможливлення підробки примірники акта візуються посадовою особою служби на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок. –Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об»єкта контролю зобов»язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням. –Підписані примірники акта ревізії об»єкт контролю зобов»язаний повернути органу служби у строк не пізніше 3 робочих днів після отримання. У разі ненадходження до органу служби підписаних примірників акта ревізії протягом зазначеного строку посадові особи служби засвідчують це актом про відмову від підпису, що складається у трьох примірниках, один з яких видається об»єкту контролю способом, передбаченим у п.39 цього Порядку.  - Після надходження підписаних керівником і головним бухгалтером об»єкта контролю першого і третього примірників акта ревізії орган служби не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання видає об»єкту контролю другий примірник акта ревізії. –У разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об»єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень, що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби. Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не знайомили з матеріалами ревізії, не мала можливості записати свої застереження і акт ревізії не може бути підставою на думку суду, для її звільнення.

Необґрунтована поспішність звільнення ОСОБА_4 з роботи підтверджується порушенням з боку Косівської районної ради порядку отримання дозволу профспілкової організації на звільнення працівника.

В судовому засіданні встановлено, що в 13год.15хв. було дано усне розпорядження голови районної ради про необхідність проведення засідання профспілкового комітету для розгляду питання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_4 з займаної посади. Таке засідання було призначено і відбулося о 14год. 00хв. 14.07.2010 року, одна ОСОБА_4 не могла бути присутньою на такому засіданні так як в цей час була госпіталізована в Косівську ЦРЛ.

Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Крім того, в розпорядженні голови Косівської районної ради є посилання на те, що ОСОБА_4 була відсутня на робочому місці більше трьох годин 09.07.2010 року, хоча керівництву та працівникам районної ради було достовірно відомо, що позивачка перебувала в лікарні.

Згідно листка непрацездатності серії АБТ №241894 Косівської ЦРЛ ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом –гіпертонічна хвороба ІІ ступеня з 14.07.2010 року по 22.07.2010 року.

У відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розпорядження голови Косівської районної ради № 19-к від 14.07.2010 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Скасуванню підлягає також і розпорядження голови Косівської районної ради №23-к від 06.09.2010 року про внесення змін в розпорядження № 19-к від 14.07.2010 року.

Підлягає частковому задоволенню позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди, оскільки діями відповідача порушено конституційне право ОСОБА_4 на працю, явні порушення закону при її звільненні. Внаслідок незаконного звільнення, вона вимушена була змінювати звичайний для неї спосіб життя, шукати інші засоби існування для забезпечення себе та членів її сім»ї, що завдало їй значних психологічних страждань, які негативно вплинули на її здоров»я, що стверджується лікарняним листом про перебування на стаціонарному лікуванні.

Саме за таких обставин, суд і прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

На підставі наведеного, ст.ст. 232, 235 –237-1 КЗпПУ та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

          Визнати нечинними та скасувати розпорядження голови Косівської районної ради Івано-Франківської області:

          №19-к від 14.07.2010 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи з посади головного бухгалтера Косівської районної ради;

          №23-к від 06.09.2010 року про внесення змін до розпорядження №19-к від 14.07.2010 року.

          Поновити ОСОБА_4  на роботу на посаду головного бухгалтера Косівської районної ради.

          Стягнути з Косівської районної ради в користь ОСОБА_4 зарплату за час вимушеного прогулу в період з 14.07.2010 року по 11.01.2011 року в розмірі 18758грн. 51коп. та моральну шкоду в розмірі 2000грн., а також 5000грн. за надання правової допомоги.

          Стягнути з бувшого голови Косівської районної ради ОСОБА_5 в користь Косівської районної ради шкоду завдану Косівській районній раді внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_4 з роботи в сумі 25758грн. 51коп.

          В решті позову відмовити.

          Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботу на посаду головного бухгалтера Косівської районної ради та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 3051грн. 41коп.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського Адміністративного Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Суддя: