АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1443/2007 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Каракуша C.M.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
19 квітня 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейко В.Ю.
Суддів: Коваленко А.І.
Денисекно Т.С. При секретарі: Ткаченко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «21» лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом1 до ОСОБА_1. про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В позові ОСОБА_2. зазначав, що між ним та ОСОБА_1. 05.01.2004 року укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу по справі грошові кошти у сумі 3000 доларів США, що еквівалентно з врахуванням курсу Нацбанку України - 15150грн., які ОСОБА_1. зобов'язався повернути у строк до 05.07.2004 року та сплачувати 4 відсотка від суми позики за користування грошовими коштами щомісячно.
Оскільки відповідач по справі у визначений строк позику не повернув, ОСОБА_2. просив суд стягнути з ОСОБА_1. суму боргу в розмірі 15150 грн., проценти за користування грошима в розмірі 3636 грн., суму з урахуванням індексу інфляції - 5053 грн.44 коп. та три відсотка за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1320 грн. 17 коп., а всього в розмірі 25160 грн.
2
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2007 року позовну заяву ОСОБА_2. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 19697 грн. 41 коп. та три відсотка річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 1064 грн. 65 коп., а також судові витрати у сумі 232 грн. 70 коп., а всього стягнуто 20994 грн. 76 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, постановити по справі нове рішення яким відмовити у задоволені позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
За змістом ст. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред' явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Судом встановлено, що 05.01.2001 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. укладений договір позики, за яким ОСОБА_2. передав , а ОСОБА_1. прийняв грошові кошти у сумі 3000 доларів США, що еквівалентно 15150 грн., які ОСОБА_1. зобов' язався повернути в строк до 05.07.2001 року та сплатити проценти за користування зазначеною сумою у розмірі 4 процентів щомісяця.
Ці обставини потверджуються наданою позивачем суду апеляційної інстанції оригіналом розписки, поясненнями позивача та відповідача про дату укладення договору та строку повернення боргу.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1. та стягуючи з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19697грн.41коп., суд виходив із того, що ст.ст. 625 та 1050 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи.
Сума боргу визначена судом в розмірі 15150грн., що еквівалентно 3000 доларів США, оскільки курс Національного банку України на день винесення рішення відповідно до довідки ЗАТ КБ „Приватбанк" складав 5грн.05коп. за 1 долар США.
Розрахунок Головного управління статистики у Запорізькій області індексу інфляції споживчих цін ( індекси інфляції) наданий по Україні відносно Національної валюти України - гривні, тому не може бути застосований відносно долара США.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає тільки сума боргу, вирахувана в національній валюті України без урахування індексу інфляції, в розмірі 15150 грн. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Що стосується рішення в частині стягнення трьох процентів річних за час прострочення боргу, то воно обґрунтовано і відповідає закону. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає зміні.
3
Доводи відповідача про те, що він повернув ОСОБА_2. суму боргу не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем надано суду оригінал розписки про отримання відповідачем зазначеної суми грошей без відміток про сплату боргу, а ОСОБА_1. не надав суду будь-яких письмових доказів на підтвердження повернення боргу. Щодо посилання апелянта на пропуск строку позовної давності, то він не міг бути судом першої інстанції застосований, оскільки про пропуск цього строку сторони не заявляли при розгляді справи судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст.307,309,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «21» лютого 2007 року по цій справі змінити:
„Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 15150 грн., З проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1064 грн.65 коп., судові витрати в розмірі 232 грн.70 коп., а всього 16447 грн. 35 коп."
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців.