Апеляційний суд Запорізької області

Справа: № 22-859/2007р.                               Головуючий у 1-й інстанції: Татарінов В.І.

                                                                                       Доповідач: Кримська О.М.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

18 квітня 2007 року                                                                   м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                     Кримської О.М.

Суддів:                                 Каракуші К.В.

Маловічко СВ.

При секретарі:                    Тахтаул О.М.

З участю представників відповідача : Горкавчука В.О., Якушева С.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошової суми,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошової суми.

В позові зазначив , що 18.09.2001 року між ним та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладено договір НОМЕР_3 про відкриття та обслуговування Картрахунку.

Після внесення суми первинного внеску, банк забезпечив доступ до Картрахунку та передав в користування платіжну картку міжнародної платіжної системи " VISA" НОМЕР_1.

У зв'язку з втратою цієї картки в Італії, позивачу за його заявою видана інша пластикова картка НОМЕР_2, про що була складена та підписана сторонами додаткова угода № 1 до договору НОМЕР_3 від 18.09.2001р.

Звернувшись у лютому 2003 року у відділення "Приватбанку" у м. Запоріжжі , позивач дізнався від працівників банку про те, що з його Картрахунку через банкомата, які розташовані в Польші знята велика сума грошових коштів невідомими особами, без його відома та без його участі, оскільки в цей час він територію України не покидав, про що свідчать відмітки у закордонному паспорті.

Крім грошових коштів, знятих з Картрахунку позивача по спірним трансакціям, Банк додатково в односторонньому порядку зняв з його рахунку 1545 доларів США у вигляді комісії за проведені трансакції.

Переписки з банком позитивних результатів не дали, в добровільному порядку спір не вирішений, тому позивач звернувся про захист своїх прав до суду.

Посилаючись на ці обставини, просить суд стягнути з відповідача 153 202 долара США , як відшкодування знятої суми, 1545 доларів США - комісії, знятої банком, 11 219, 15

 

2

 

доларів США - проценти на залишку на рахунку, згідно договору про депонирування коштів, 50 000 грн. - моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2006 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" зняту грошову суму 153 202 долара США та комісію зняту з картрахунку 1545 доларів США, зарахувавши гроші на картковий рахунок по карті НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1.

А також стягнуто з Закритого акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" 1700 грн. державного мита, 30 грн. за витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у доход держави.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таких рішенням суду, ЗАТ КБ "Приватбанк" подали апляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності доводів відповідача про те, що зняття коштів з рахунку ОСОБА_1. без його відома невстановленими особами сталося у зв'язку з порушенням самим позивачем умов договору.

Однак, з таким висновком суду погодитись неможна з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на положення Закону України " Про захист прав споживачів".

Між тим, згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 " Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", відповідно до ст. ст. 15,18 Закону України " Про захист прав споживачів", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача внаслідок реалізації товарів (робіт, послуг) без додержання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів та їх майна, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Проте, шкода , завдана споживачеві діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах, а не на підставі Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2001 року позивач з ЗАТ КБ "Приватбанк" уклав договір про відкриття та обслуговування каррахунку (а.с.6), згідно до якого банк відкриває каррахунок та зобов'язується проводити всі операції по ньому у відповідності з діючим законодавством (п. 1 Догоговору)

Позивач був ознайомлений з Правилами користування пластикової карткою.

Додатковою угодою № 1 до договору про відкриття та обслуговування платіжної картки НОМЕР_3 від 18.09.2001 року у зв'язку з втратою платіжної картки в Італії позивачу надано платіжну картку НОМЕР_2 для обслуговування картрахунку НОМЕР_3 замість пластикової картки НОМЕР_1 , яка з моменту підписання цієї угоди не обслуговується.

Відповідно до п.3.2 та п.3.3 Правил користування платіжною карткою , Держатель карти в спеціальному конверті отримує ПІН, повинен його запам'ятати, знищити ПІН конверт разом з вкладишем і в подальшому зберігати ПІН в тайні. ПІН відомий тільки Держателю; картою має право користуватись тільки Держатель карти.

Як видно з пояснень ОСОБА_1. ( а.с.60), даними ним службі безпеки банку, позивач зазначав про те, що ПІН-код картки ним не було знищено, та він доручав своєму

 

3

 

водію ОСОБА_2використовувати належну позивачеві   пластикову картку з метою зняття коштів з неї, чим визнав свою провину у порушенні умов договору , а саме в розголошенні ПІН-коду картки та надання своєї пластикової картки стороннім особам. Дані обставини підтвердив його водій - ОСОБА_2 (а.с.61)

В судовому засідані суду першої інстанції, позивач, заперечуючи проти таких обставин , зазначив , що такі пояснення ним були дані під диктовку працівників служби безпеки банку.

Однак, дані факти не підтверджені допустимими доказами по справі, отже, є голослівними, бо з будь-якими заявами до правоохоронних органів позивач з цього приводу не звертався.

Крім того, як було встановлено, несанкціоноване зняття коштів через банкомати, розташовані в Польші знято з правильним введенням ПІН-коду та без попереднього запиту балансу щодо наявності та кількості грошових коштів на рахунку, що свідчить про те, що особа, яка здійснювала ці операції, достовірно знала ПІН-код та стан балансу картрахунку на момент зняття коштів.

Доказів того, що ПІН-код було розголошено з вини працівників банку, суду не надано. До того ж, як було зазначено вище, Пін-код був відомий тільки Держателю карти, тобто позивачеві.

Крім того, за висновком службового розслідування, проведенного ЗАТ КБ "Приватбанк" від 20.03.2003 року за фактом зникнення коштів з Картрахунку позивача , встановлено, що це сталося у зв'язку з порушенням ОСОБА_1. Правил користування пластиковою карткою.

Постановою Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.12.2006 року встановлено, що в діях невстановлених осіб, які здійснили несанкціоноване зняття коштів з рахунку ОСОБА_1. вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 190, 200 КК України. Проте, в зв'язку з тим, що позивач відмовився від звернення до правоохоронних органів, прийняти рішення про порушення кримінальної справи є неможливим.

З матеріалів відмовної справи також вбачається, що з відповідною заявою про злочин звернувся саме ЗАТ КБ "Приватбанк ", а не позивач і матеріалами дослідчої перевірки не встановлено винність з боку банку у несанкціонованому знятті коштів з рахунку ОСОБА_1. , окрім того, дії останнього по відмові у зверненні до правоохоронних органів з заявою про злочин свідчать про незацікавленність ОСОБА_1. у встановленні осіб, які здійснили зняття коштів з його рахунку.

До того ж, в угоді, яка направлялась банком на адресу ОСОБА_1., йдеться про

вирішення інценденту в добровільному порядку, проте банк, не визнаючи своєї вини,

наголошував на вині клієнта у порушенні умов Договору та Правил користування

пластиковою карткою (а.с.21).                                                                           ?

Посилання ОСОБА_1. на те, що він не покидав межі України, а тому не міг зняти кошти зі свого рахунку, не доводять провину банку у несанкціонованому знятті коштів, оскільки безпосередня присутність ОСОБА_1. під час зняття грошових коштів з банкомату є необов'язковою , достатнім є наявність карти та знання ПІН-коду.

Постановляючи рішення суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги та належної оцінки цим обставинам не надав. Крім того, судом не враховано, що відповідно до Правил користування пластиковою карткою та діючого цивільного законодавства України банк забезпечує технологічний та програмно-апаратний захист персональних даних суб'єктів.

Доказів порушення ЗАТ КБ "Приватбанк" правил зберігання засобів захисту інформації та те, що діяльність банку призвела до порушення безпеки переказу з використанням спеціальних платіжних засобів по справі не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду достовірних та переконливих доказів порушень ЗАТ КБ "Приватбанк" своїх зобов'язань, взятих на себе  умовами договору та Правилами користування платіжною карткою, тому в

 

4

 

задоволенні позову ОСОБА_1. про відшкодування суми, знятої з Картрахунку у розмірі 153 202 долара США та відповідної комісії у сумі 1545 доларів США необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення процентів на залишок на рахунку, згідно договору про депонування коштів в сумі 11219,15 доларів США та стягнення моральної шкоди взаємопов'язані та є похідними від основних позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права , висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія

суддів,

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2006 року по даній справі - скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:

" В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошової суми -відмовити".

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено до Верховного суду України протягом двох місяців з дня проголошення.