Справа № 1-20/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року                                                                                 м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді                                                                      Черкашиної М. С.

при секретарі                                                                                Терещенко О. В.

з участю прокурора                                                                      Ралки  С. М.

адвокатів                                                                                       ОСОБА_1

                                                                                                                   ОСОБА_2

потерпілого                                                                                               ОСОБА_3

законного представника потерпілого                                                     ОСОБА_4

законних  представників підсудних                                                     ОСОБА_5

                                                                                                                   ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7   ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця  АДРЕСА_1, українця,  громадянина                                

України, не працюючого, освіта неповна,     

учня ДПТНЗ «Конотопський аграрний ліцей», не одруженого, раніше судимого 23.03.2010 року  Білопільським районним судом за ч.2  ст. 185 КК України

до 510 грн. штрафу, судимість не знята і не погашена

           - за  ч. 2 ст.  186 КК України.  

ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_10 року народження,

уродженця с. Рижівка Білопільського р-ну,  

мешканця АДРЕСА_2

українця, громадянина України, не працюючого,  

не навчається, освіта неповна середня,

не одруженого, раніше не судимого  

           - за  ч. 2 ст.  186 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

Так, 17 жовтня 2010 року, приблизно о 13 годині, неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  спільно зі своїм знайомим неповнолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10  знаходились в АДРЕСА_3, поблизу універмагу «Райс».  

 Зайшовши в приміщення універмагу, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, помітили раніше знайомого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, та достовірно знаючи про наявність у останнього мобільного телефону, у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник умисел на його незаконне заволодіння.   

 Реалізуючі свої злочинні наміри, з корисливих спонукань та з метою незаконного заволодіння мобільним телефоном, що належить  ОСОБА_3, попередньо узгодивши свої дії, ОСОБА_7, повторно, разом з ОСОБА_9, підійшли до ОСОБА_3 та спільно почали просити телефон у останнього, щоб оглянути його.

    ОСОБА_3, зважаючи на те, що він раніше знайомий з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під час навчання в ПЛЗТ № 5  с. Іскрисківщина, передав останнім для огляду свій мобільний телефон, а саме ОСОБА_9, який оглянувши, передав його в руки ОСОБА_7

   Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_9,  прослідували за приміщення універмагу, до території оптової бази, що розміщена по вул.Леніна м. Білопілля, а ОСОБА_3 пішов разом з ними, при цьому почав висловлювати у бік ОСОБА_7 та  ОСОБА_9  вимогу повернути належний  йому мобільний телефон.

    Перебуваючи біля оптової бази в м. Білопілля по вул. Леніна, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, маючи спільний умисел, щодо незаконного заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_10, почали умовляти останнього передати їм на декілька днів в користування свій мобільний телефон, зобов»язуючись повернути телефон в подальшому, обумовивши при цьому певний термін, але  ОСОБА_3 категорично відмовився від даної пропозиції з боку                 ОСОБА_7 та ОСОБА_9

    В ході розмови з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та  ОСОБА_9 зрозуміли, що добровільно ОСОБА_3 не передасть їм свій мобільний телефон, в результаті чого, у них виник спільний умисел на відрите викрадення мобільного телефону, що належить ОСОБА_3

    Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно о 13 год. 15 хвилин, діючи відкрито, спочатку  ОСОБА_7, в руках якого знаходився мобільний телефон  ОСОБА_11, а потім і ОСОБА_9 спільно, узгоджено між собою, з корисливих мотивів та з метою заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_3, що зрозумів і останній, почали швидким кроком відходити від ОСОБА_3, а потім побігли в напрямку вул. Старопутивльська

м. Білопілля, незважаючи при цьому на ОСОБА_3, який викрикував в їх бік свою вимогу повернути йому його мобільний телефон, та попередження заявити про їх протиправні дії в правоохоронні органи та окремим громадянам.

    Відкрито викрадений мобільний телефон ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спільно реалізували, а отримані від його реалізації грошові кошти використали у власних потребах.      

 Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_9  заволоділи майном ОСОБА_12, а саме:

-          мобільним телефоном марки “Nokia 2730” з картою  пам»яті “mikroSD” об”ємом 1 GB, для стільникового телефону марки “Nokia 2730”, що знаходилась у мобільному телефоні,  загальна вартість яких  відповідно висновку експерта № 2359 від 05.11.2010 року складає 852 гривні 62 коп.;

-          стартовим пакетом МТС, вартістю 10 грн.;

-          грошовими коштами на рахунку мобільного номера оператора МТС, що належить ОСОБА_11 в сумі 35 грн.

а всього викрали майна ОСОБА_10 на загальну суму 897 грн.62 коп.           

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину визнав повністю та пояснив, що з 01 вересня 2010 року приблизно по 20 вересня 2010 року, він навчався в училищі с. Іскрисківщина, в групі №15 на водія, але забрав потім свої документи. Під час навчання в одній групі з ним навчався ОСОБА_9, з яким він раніше мав товариські стосунки.

 ОСОБА_3 він знав з вересня 2010 року, так, як він проживав  в гуртожитку училища, де і він. З  ОСОБА_13 ОСОБА_7 проживав у одній кімнаті. Він  знав, що у ОСОБА_3 був мобільний телефон, але якої моделі не пам»ятає . З ОСОБА_3 у нього неприязних  стосунків не було.  

  Так, 17 жовтня 2010 року, приблизно о 13 годині, він спільно з ОСОБА_9 прийшли до універмагу, що розміщений по вул. 1 Травня  м. Білопілля, так, як він хотів взяти гроші у свого брата ОСОБА_14, який працює в універмазі «Райз» у відділі шпалер.  Він  пішов на другий поверх, а ОСОБА_9 залишився на першому. Потім, на східцях між поверхами, у нього з ОСОБА_9 відбулася розмова, під час якої ОСОБА_9 повідомив йому, що побачив ОСОБА_3, який навчається в  с. Іскрисківщина, після чого вони згадали, що у ОСОБА_3 є мобільний телефон, і у них спільно виник умисел, на заволодіння даним телефоном, що належить ОСОБА_3, але спочатку вони  планували, що попросять у нього телефон, на пару днів, а потім скажуть, що його згубили, і в результаті телефон не віддадуть. Телефон реалізують, а гроші витратять у власних потребах.

 Потім вони вийшли на вулицю . Дочекавшись ОСОБА_3 вступили з ним в розмову, під час якої почали йти за універмаг, в напрямку між універмагом та ларьком до складів бази та туалету. Приблизно десь за універмагом, він попросив у ОСОБА_3 телефон, щоб подивитись на нього, останній погодився та дав йому мобільний телефон, і він включив музику. Вони направились у трьох в бік туалету та  йшли поряд.

 Дійшли до туалету всі разом, і всі втрьох заходили за шиферну огорожу, там розмовляли, і разом з ОСОБА_9 почали умовляти ОСОБА_3 дати їм телефон покористуватись на два дні, а потім вони телефон повернуть, але ОСОБА_3 почав відмовлятись, а умовити вони його так і не змогли. Телефон весь час був у руках ОСОБА_7, після цього вони вийшли із-за шиферної огорожі. Із  сказали ОСОБА_3, що поспішають, після чого пішли швидким кроком, а потім побігли  повз бібліотеку, в напрямку парку, а ОСОБА_3 за ними не йшов, що кричав  він не чув, так, як був включений телефон, в цей час він розумів, що відкрито, разом з ОСОБА_9, забрали мобільний телефон у ОСОБА_3, не домовившись з ним на передачу даного телефону. Те, що ОСОБА_9 діяв спільно з ним під час відкритого викрадення телефону у ОСОБА_3 це точно, і те, що ОСОБА_9 сказав разом з ним ОСОБА_3, що вони пішли, це саме так і було.

  Потім вони побігли через парк, навпроти бібліотеки, і того дня ОСОБА_3 вже не бачили. Пізніше того дня зустріли біля ринку м. Білопілля, приблизно о 15 годині чоловіка, невідомого, віком приблизно 28 років, запропонували та продали йому телефон ОСОБА_3 за 270 грн. Даного чоловіка він не знав і не запам»ятав, і впізнати не зможе. Під час продажу телефону, ОСОБА_9 також приймав участь в його реалізації.    

Потім вони пішли до нього додому, де нікого не було, і він визвав таксі, яку машину не пам»ятає, таксиста не запам»ятав, і поїхав в магазин «Білопільчанка», щоб придбати цигарок та спиртного, а ОСОБА_9 вирішив не їхати, мотивуючи це тим, що в даному магазині працює знайома його матері. Він під»їхав до магазину «Білопільчанка», але знаючи, що цигарок, та спиртного йому там не продадуть, він побачив незнайомого  чоловіка, який був одягнутий в темний одяг і попросив придбати горілки, цигарок та закусити, що він і зробив, за що ОСОБА_7  дав незнайомому  чоловіку пачку цигарок. Це було приблизно о 20 год. в магазині «Білопільчанка», де даний чоловік придбав на надані ним гроші від реалізації викраденого у ОСОБА_3 телефону: водку «Хлібний дар» 0,7 л, пива 4 л та закусити, і у нього вдома,  вдвох з ОСОБА_9 вони все це вживали. Вдома на той момент нікого не було, свідків цього немає, матір була в м. Конотоп. В даному будинку по АДРЕСА_1 нікого не було, не було навіть його брата ОСОБА_14, який проживає в квартирі цього ж будинку, так як той був також в м. Конотоп у матері. В інших квартирах ніхто не проживає.

 Потім, 25 жовтня 2010 року, у вечірній час, він та ОСОБА_9 вирішили поїхати до     ОСОБА_3 та домовитись про повернення телефону, так, як знали, що написана заява в міліцію.

 Взяли таксі, яке він не пам»ятає, таксиста також не пам»ятає та поїхали в с. Іскрисківщина, де відбулась розмова з ОСОБА_3 щодо телефону, і погоджували дату повернення  3 листопада 2010 р., але телефон так і не повернули. Домовлялись про повернення телефону вони разом з ОСОБА_9, коли домовлялись за повернення телефону, то ОСОБА_9 стояв поруч, і приймав участь під час розмови з ОСОБА_3  В подальшому,  даний телефон був йому підкинутий за місцем проживання і він відніс його до міліції.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину не визнав повністю, та пояснив, що він проживає за вказаною адресою з матір»ю, на даний час ніде не навчається. ОСОБА_7 він знає приблизно 5 років. В період з 1 вересня 2010 року до 20 вересня 2010 року він навчався в училищі с. Іскрісківщина на водія, в групі №15, і з ним разом навчався і ОСОБА_7, в одній групі. Під час навчання з ОСОБА_7 проживали в гуртожитку в одній кімнаті.  

ОСОБА_3 він знає, але стосунки з ним мав на рівні знайомих. Про те, що у ОСОБА_3 був мобільний телефон «Нокіа» він не знав.

Так, 17 жовтня 2010 року, приблизно о 13 годині, він йшов подивитись мобільний телефон на вітрині універмагу та МП-3, і побачив на перехресті вулиць Старопутивльська та 1Травня ОСОБА_7, після чого вони зупинились та почали розмовляти.

 В цей час з магазину «Райс», з лівого виходу з нього вийшов  ОСОБА_3, в універмаг він зайти ще не встиг, і він привітався з ОСОБА_3  ОСОБА_7 в цей час був біля нього, після чого, ОСОБА_9 вирішив піти в туалет,  при цьому він попросив туалетний папір у ОСОБА_3. Він  пішов до туалету, що знаходиться за універмагом біля оптових складів, і пройшов в провулок між ларьком, де торгують хлібобулочними виробами та універмагом, а ОСОБА_7 і ОСОБА_3, мабуть, ішли за ним, але він не повертався і не бачив, що вони там робили, і про що говорили він також не чув.

      Він зайшов у туалет, біля туалету була шиферна огорожа, і був в туалеті приблизно 10-12 хвилин, після чого вийшов на вулицю, і побачив ОСОБА_3, який стояв біля туалету, а саме на відстані приблизно 4-5 метрів, а ОСОБА_7 в цей час не було поряд, де він подівся він не знає. Він  почув, що ОСОБА_3 сказав, що він розповість ОСОБА_16 про те, що у нього забрали мобільний телефон, але хто саме забрав мобільний телефон він не казав, і хто саме забрав у нього телефон він у нього не питав.  

Потім він пішов у напрямку  бібліотеки , де стояв  ОСОБА_7 і вони разом пішли через парк у бік базару. Він бачив, що у руках ОСОБА_7 був мобільний телефон. Коли йшли на базар, ОСОБА_7 відлучався на деякий час, але потім повернувся та сказав що продав телефон. За скільки не сказав.

Увечері цього ж дня , вони разом із ОСОБА_7  пішли в магазин «Білопільчанка», де ОСОБА_7 за гроші, отримані від продажу телефону купив могорич, а саме: пляшку горілки «Хлібний дар» 0,7 л., цигарки «Мальборо», воду, пиво – дві дволітрові пляшки. Він особисто в магазин не ходив, так, як там працює його знайома. Розпивали вони спиртні напої у ОСОБА_7 вдома, де на той момент нікого не було, свідків цього немає, матір ОСОБА_17 була в м. Конотоп. В даному будинку по АДРЕСА_1 нікого крім них не було.

 25.10.2010 року йому зателефонував ОСОБА_7, та сказав, що в міліції знають, що він забрав телефон, і треба поїхати до того хлопця в с. Іскрисківщина та вирішити питання, щоб останній забрав заяву у міліції. ОСОБА_7 приїхав до нього на таксі і вони поїхали в с. Іскрисківщина. Коли під»їхали до гуртожитку, то ОСОБА_7 пішов шукати ОСОБА_3, а він стояв у стороні. Потім ОСОБА_7 відійшов від гуртожитку, метрів на 7-8, і вони про щось розмовляли. Потім він підійшов до них, і почув, що вони домовлялись про те, що ОСОБА_7 віддасть телефон ОСОБА_3 2 чи 3 листопада, коли ОСОБА_7 отримає стипендію. Вони домовились та розійшлися. Телефон, якого забрав ОСОБА_7 у цього хлопця був марки «Нокіа» сірого кольору, сім-карта «МТС».   

        В подальшому, 26 січня 2011 року в судовому засіданні, відповідаючи на запитання судді чи визнає він себе винним , ОСОБА_9 винним себе визнав та розкаявся у вчиненому злочині.

Незважаючи на те, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 винними себе в інкримінованому їм злочині визнали, їх вина підтверджується показами потерпілого, свідків, які є логічними, послідовними і такими, що відповідають письмовим матеріалам справи.  

Так, допитаний  потерпілий  ОСОБА_3 пояснив, що він 17 жовтня 2010 року, приблизно о 13 годині,  він приїхав в м. Білопілля, щоб походити по магазинам. Знаходячись  біля універмагу  «Райс» по вул. 1 Травня , зайшов до універмагу. Коли він вийшов звідти,  до нього підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9. При цьому вони обоє, як ОСОБА_7, так і ОСОБА_9, почали просити у нього його мобільний телефон, щоб подивитись. При цьому вони казали, що подивляться і відразу віддадуть його телефон. Даний телефон він передав у руки спочатку ОСОБА_9, а коли той подивився телефон, то передав його ОСОБА_7, дав його, біля лівого входу до універмагу. ОСОБА_7 взяв телефон, і разом з ОСОБА_9 направились з його телефоном в сторону РАГСу, і він пішов разом з ними.

Дорогою він почав говорити ОСОБА_7, щоб той повернув йому телефон, але останній  разом із ОСОБА_9 казав йому, щоб він не підвищував голос, і телефон йому не віддавав.

Потім, за кутом універмагу, він та ОСОБА_9 повернули у бік стежки, що знаходиться між універмагом та РАГСом та веде до бази, а він пішов слідом за ними. На вулиці у цей час було видно. Він йшов за ними та продовжував просити, щоб хлопці повернули його мобільний телефон, але йому відмовляли, і телефон в цей час знаходився в руках у ОСОБА_7.

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 почали просити його, щоб він дав їм телефон, а вони йому повернуть його наступного дня, але він не погоджувався. В цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про щось між собою тихо говорили, він не чув про що. Таким чином вони дійшли до туалету, що знаходиться біля бази та  зайшли за шиферну огорожу, що знаходиться навколо туалету, при цьому ОСОБА_9 у нього просив туалетний папір. Поки ОСОБА_9 був у туалеті, десь хвилину-дві, він в цей час стояв із ОСОБА_7, а коли з туалету вийшов ОСОБА_9, вони утрьох вийшли з-за огорожі туалету. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_7 продовжували просити у  нього його мобільний телефон покористуватись, а він відмовляв та просив  ОСОБА_7 та ОСОБА_9, щоб  йому  повернули мобільний телефон, але чув відмову. Телефон весь час знаходився у ОСОБА_7 у руках, а ОСОБА_9 знаходився біля нього.

 Відійшовши дещо від туалету, він продовжував просити, щоб йому повернули його мобільний телефон, але ОСОБА_7, сказав у голос, що «він телефон не віддасть», та несподівано пішов швидким кроком, а потім побіг по стежині до отвору в огорожі, що веде до бібліотеки, яка розміщена на  вул. Старопутивльській м. Білопілля, і де мається безпосередньо вихід на вулицю, і відразу за ОСОБА_7 швидко пішов, а потім побіг ОСОБА_9

Коли вони почали від нього втікати, то він кричав навздогін ОСОБА_7 та ОСОБА_9, щоб вони повернули його мобільний телефон, а то він буде скаржитись ОСОБА_18, а також заявить у міліцію, на що, спочатку ОСОБА_7, а потім і ОСОБА_9, махнули у його бік рукою, а потім сказали фразу «говори».

В подальшому, він вибіг на вулицю, але ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_9  вже не побачив, і пішов у бік перехрестя до універмагу, де він якийсь час ще їх шукав, але не знайшов. Приїхавши в                  с. Іскрісківщина розповів про даний випадок в деталях ОСОБА_19, майстру ОСОБА_20, психологу ОСОБА_21, товаришу ОСОБА_22. ОСОБА_23 сказала, щоб він написав заяву в міліцію, і з ОСОБА_21 вони їздили в міліцію та написали заяву.

Потім, 25 жовтня 2010 року, у вечірній час, приблизно о 18.30 год. до гуртожитку на автомобілі білого кольору під»їхали ОСОБА_7 з ОСОБА_9 і викликали його до них,  де відбулась розмова, під час якої вони обоє умовляли його забрати заяву, так як начебто заводиться справа в міліції по даному факту. Він сказав, що заберу заяву, коли вони йому повернуть телефон, на що хлопці відповіли, щоб він спочатку забрав заяву, а вони потім віддадуть йому телефон, але він не погоджувався. В цей час були свідки, і це бачила ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_25. Також вони казали, що повернуть телефон 3 листопада 2010 року, але в призначений час і в подальшому телефон так і не повернули. Щодо викрадення його мобільного телефону, то було чітко помітно по поведінці ОСОБА_9 та ОСОБА_7, що вони діяли спільно та узгоджено між собою.  

Допитана законний представник ОСОБА_7 – ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_7 є її сином. Про факт викрадення мобільного телефону в ОСОБА_3 її сином ОСОБА_17, спільно з ОСОБА_9 вона дізналась від працівників міліції, а в подальшому від свого сина. Дійсно, 17.10.2010 року, вона та її старший син, у вечірній час перебували в м. Конотоп, і вдома в м. Білопілля не ночували, а ОСОБА_7 в дану ніч в м. Білопілля ночував без них. Коли вона приїхала в м. Білопілля, то виявила в своєму господарстві по АДРЕСА_1 недопиту пляшку «Хлібний дар» 0,7 л, яку потім викинула. ОСОБА_17 їй пояснив, що з даної пляшки він розпивав горілку разом з ОСОБА_9, з яким викрав мобільний телефон у ОСОБА_3    

Допитана законний представник ОСОБА_9 - ОСОБА_6,  пояснила,  що вважає, що її син ОСОБА_26 даного злочину не вчиняв. Де знаходився її син в день вчинення викрадення у ОСОБА_3 телефону вона не пам»ятає.    

Допитаний у якості свідка ОСОБА_27 пояснив, що у нього є матір ОСОБА_28, яка перший рік була майстром у ОСОБА_3, і їй він довіряє гроші, які отримує від держави та стипендію. В середині травня 2010 року ОСОБА_3 попросив, щоб йому допомогли придбати мобільний телефон, і він їздив в м. Суми, де придбав ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Нокіа» 2730, ціною до 1000 грн., новий з флеш картою на 1 GB, сіро-чорного кольору. В подальшому він дізнався, що мобільний телефон у ОСОБА_3 викрали (а.с.59).

Допитана у якості свідка  ОСОБА_25 пояснила, що вона навчається в ПЛЗТ № 5 с. Іскрисківщина, і знає ОСОБА_3, який проживає у гуртожитку та добре характеризується. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вона також знає, і те, що їх відрахували з навчання за негативну поведінку. Вона знала, що ОСОБА_3 в травні 2010 року придбав мобільний телефон.

    17.10.2010 року перебуваючи на автовокзалі м. Білопілля вона побачила ОСОБА_3, який повідомив їй, що  у нього викрали мобільний телефон хлопці, що навчались у ліцеї в   с. Іскрисківщина, при цьому вони попросили у нього телефон подивитись, а потім з його мобільним телефоном втекли. В подальшому вона дізналась, що це були ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

     25.10.2010 року вона була свідком того, що о 18 год. 30 хв. до гуртожитку підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та викликали на вулицю ОСОБА_3, щоб поговорити з ним. Про це вона повідомила ОСОБА_19.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_22 пояснив, що він проживає в гуртожитку ПЛЗТ № 5  с. Іскрісківщина в одній кімнаті з  ОСОБА_3.

 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 він також знає, так, як вони у вересні 2010 року навчались в ліцеї та проживали в гуртожитку даного учбового закладу. Коли він прийшов навчатись, то у ОСОБА_3 вже був телефон «Нокіа» сіро-чорного кольору  з флешкою та камерою. Були випадки, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 приходили до кімнати, де він проживав з ОСОБА_3 та просили мобільний телефон у ОСОБА_3, але останній їм у руки свого мобільного телефону не давав.

 Приблизно 17 чи 18 жовтня 2010 року він попросив у ОСОБА_3 телефон, щоб послухати музику, але останній сказав йому, що телефон у нього викрали та втекли ОСОБА_7 та ОСОБА_9    

Допитана у якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що вона є майстром виробничого навчання у ОСОБА_3. Їй відомо, що у ОСОБА_3 у жовтні 2010 року було викрадено мобільний телефон, і як їй повідомив сам ОСОБА_3 це зробили ОСОБА_7 та ОСОБА_9.   

Допитаний у якості свідка ОСОБА_29 пояснив, що був майстром виробничого навчання у ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які були відраховані з ліцею за погану поведінку під час навчання, та проживання у гуртожитку. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 товаришували між собою. ОСОБА_3 він знає і добре характеризує. Про факт викрадення мобільного телефону у ОСОБА_10 він знає і чув, що це зробили ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Допитана в якості свідка  ОСОБА_21 пояснила , що працює психологом у ліцеї в с. Іскрісківщина, ОСОБА_3 вона добре знає та характеризує позитивно. Про факт відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_3 вона дізналась у ліцеї, при цьому сам ОСОБА_3 їй про це повідомив та безпосередньо вказав, що дане викрадення здійснили колишні учні ліцею, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_7, і також вказав, що активну участь у викраденні приймали вони обоє.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вона знає з негативного боку. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 товаришували між собою і спільно порушували поведінку під час навчання в ліцеї, в с. Іскрісківщина, і в подальшому у зв»язку з цим були відраховані з навчання.

Окрім цього, вона була присутня під час опитування ОСОБА_9  у відділі міліції м. Білопілля, де опитування проводила ОСОБА_30 Під час опитування ОСОБА_9, щодо викрадення мобільного телефону у ОСОБА_3 вказав, що це здійснив ОСОБА_7, при цьому він побіг за ОСОБА_7 слідом, а в подальшому ОСОБА_7 продав викрадений мобільний телефон, і вони придбали на вказані гроші в магазині «Білопільчанка» горілку«Хлібний дар» 0,7 л,  пиво, і розпивали спиртне у ОСОБА_7 вдома. Також ОСОБА_9 пояснив, що спільно з ОСОБА_7 їздив 25.10.2010 р. в с. Іскрисківщина, де умовляли ОСОБА_3 забрати заяву в міліції.  Під час опитування на ОСОБА_9 не здійснювалось ніякого тиску, ні психічного, ні фізичного, він добровільно давав показання.  

 Допитаний у якості свідка ОСОБА_31 пояснив, що є класним керівником ОСОБА_3 в ПЛЗТ № 5 с. Іскрісківщина, і знав, що у останнього був мобільний телефон марки «Нокіа», якого він придбав в м. Суми. Як повідомив йому ОСОБА_3 17.10.2010 року у нього телефон викрали в м. Білопілля, і це зробили двоє колишніх учнів ліцею  с. Іскрисківщина.             

Крім показів потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_27, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_21, ОСОБА_31, вина підсудних підтверджується письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

Так, із протоколу допиту свідка ОСОБА_19 вбачається, що вона навчається в с. Іскрисківщина в ПЛЗТ №5 та проживає в гуртожитку. ОСОБА_3 вона знає, так як навчається в  с. Іскрисківщина, і має з ним гарні стосунки. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вона також знає, так, як вони у вересні 2010 року навчались в ПЛЗТ № 5 та проживали в гуртожитку навчального закладу в с. Іскрисківщина. В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були відраховані з даного навчального закладу. Їй відомо, що у травні 2010 року ОСОБА_3  придбали мобільний телефон  марки «Нокіа» в м. Суми.  17 жовтня 2010 року вона була в м. Суми, при цьому поповнила рахунок на мобільний номер ОСОБА_3, а саме на 35 грн. і це було приблизно о 10 год. ранку, а потім поїхала в м. Білопілля, де ходила по магазинах.

  Приблизно о 13 год. вона знаходилась біля універмагу по вул. 1Травня м. Білопілля, та побачила, як поряд бігли ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які перебігли алею та побігли у бік парку. Те, що вона бачила саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вона впевнена на 100 відсотків. Потім, приблизно через секунд 15 вона побачила, як по алеї з боку бібліотеки, ближче до банку «Аваль», вибіг ОСОБА_3, який на вигляд був знервований, вона раніше його таким не бачила, по ньому було видно, що у нього щось сталось. Потім вона пішла в магазин, і куди далі подівся ОСОБА_3 вона не бачила.  Наступного дня, коли вона була в училищі, то підійшла до ОСОБА_3 і спитала у нього, що трапилось, на що він відповів, що у нього забрали телефон, а саме це зробили ОСОБА_7 з ОСОБА_9. Це трапилось біля туалету, до якого веде алея, що знаходиться між універмагом «Райз» в м.Білопілля  та ларьком, де продають булочні вироби, де вони втекли з його телефоном.

 25.10.2010 року у вечірній час, приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_25 сказала, що приїхали 2-є хлопців на автомобілі білого кольору і позвали ОСОБА_3. Потім вона побачила поблизу гуртожитку біля ОСОБА_3 стояли ОСОБА_7 та ОСОБА_9, вони говорили між собою. Вона з ОСОБА_30 підійшла до них та почула розмову, а саме, те, що говорили про те, щоб ОСОБА_3 забрав заяву з міліції, при цьому вони 3 листопада повернуть  мобільний телефон ОСОБА_3 Ініціатива, щодо даної домовленості в цей час виходила як від ОСОБА_7 так і від ОСОБА_9 Вона втрутилась в розмову і сказала ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що ОСОБА_3 забере свою заяву, тільки у тому випадку, коли йому повернуть мобільний телефон( а.с. 51-55).  

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_30 вбачається, що 27.10. 2010 року до Білопільського РВ звернувся учень ПЛЗТ № 5 с. Іскрісківщина ОСОБА_3, який був зі своїм викладачем ліцею, а саме з ОСОБА_21, при цьому ОСОБА_3 пояснив, що у нього було відкрито викрадено мобільний телефон 17.10.2010 року, приблизно о 13 год. і це зробили 2-є хлопців, які на початку вересня 2010 року  навчались в ліцеї с. Іскрисківщина  та проживали в гуртожитку, де і він.     

ОСОБА_3 повідомив, що у нього викрали мобільний телефон «Нокіа» 2730. В подальшому була зареєстрована заява від ОСОБА_3, і вона повинна була провести відповідну перевірку.  

Під час перевірки було встановлено, що дане викрадення мобільного телефону ОСОБА_3 вчинили ОСОБА_7 та ОСОБА_9, і дані особи були опитані, при цьому ОСОБА_7 говорив, що дійсно телефон ОСОБА_32 знаходився у нього, і начебто ОСОБА_3 віддав  його добровільно.

 Під час опитування неповнолітнього ОСОБА_9 у присутності педагога ОСОБА_21, останній повідомив, що дійсно 17.10.2010 року, він разом з ОСОБА_7 перебували по вул. 1 Травня м. Білопілля, біля універмагу та зустріли знайомого їм по навчанню ОСОБА_3, при цьому до нього підходив ОСОБА_7, а він пішов у туалет. Коли вийшов з туалету то побачив, що ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_7, щоб останній повернув мобільний телефон, але ОСОБА_7 втікав з даним телефоном, і він побіг за ОСОБА_7

  В подальшому, ОСОБА_9 повідомив, що телефон був проданий ОСОБА_7 і гроші вони витрачали в магазині «Білопільчанка», де купували горілку «Хлібний дар» 0,7 л., цигарки, пиво і вдома у ОСОБА_7 все це вживали та курили цигарки. Окрім цього ОСОБА_9 повідомив, що 25.10.2010 року, спільно з ОСОБА_7 їздили в с. Іскрісківщина, де ОСОБА_7 вирішував питання, щодо повернення телефону, а ОСОБА_3 повинен був забрати свою заяву в міліції.

  Під час опитування ОСОБА_3, останній чітко вказав, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 спільно  втікали від нього з мобільним телефоном, а потім також спільно домовлялись з ним в с. Іскрісківщина, щоб він забрав заяву в міліції, і те, що повернуть телефон, але телефон не повернули.

  Під час опитування, як на ОСОБА_7, так і на ОСОБА_9, ніякого тиску не здійснювалось, ні фізичного, ні психічного, ОСОБА_7 опитували в присутності матері, а ОСОБА_9 в присутності педагога ( а.с.70-72).

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_14 вбачається,  що він є рідним братом ОСОБА_7, і дійсно 17.10.2010 р. у вечірній час перебував в м. Конотоп, їздив до своєї матері, а квартира, в м. Білопілля, де проживає матір з братом ОСОБА_7 в дану ніч пустувала, і він не виключив, що дійсно  17.10.2010 року ОСОБА_7 приблизно о 13 год. заходив до нього на роботу в універмаг «Райс» в м. Білопілля по вул. Леніна ( а.с.76).

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_33 вбачається, що вона працює в магазині «Білопільчанка» в м. Білопілля. 17.10.2010 року вона в магазині не торгувала, а торгувала її сестра  ОСОБА_34  ОСОБА_7 вона не знає, і також особисто не знає ОСОБА_9, а тільки візуально знає його матір, хоча з нею не спілкується ( а.с.78).

Під час очних ставок між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_19, підсудним ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_3, підсудним ОСОБА_7 та підсудним ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_3 та підсудним ОСОБА_9 було встановлено дійсні обставини відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_3  17.10.2010 року, вчинене за попередньою змовою   ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а. с. 83-97).

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події  з використанням фотозйомки за участю ОСОБА_7, останній розповів та показав на місцевості про факт спільного з ОСОБА_9 відкритого заволодіння майном ОСОБА_3, а саме мобільним телефоном останнього ( а.с.98-105).  

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події з використанням фотозйомки за участю потерпілого ОСОБА_3, останній показав місце біля гуртожитку ПЛЗТ в                              с. Іскрисківщина, де 25.10.2010 року ОСОБА_7, спільно з ОСОБА_9 умовляли його забрати заяву з міліції, щоб на них не «завели» кримінальну справу ( а.с.106-109).

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події з використанням фотозйомки за участю свідка ОСОБА_19, остання показала місце біля гуртожитку ПЛЗТ в с. Іскрисківщина, де 25.10.2010 року ОСОБА_7, спільно з ОСОБА_9 умовляли ОСОБА_3 забрати заяву з міліції, щоб на них не «завели» кримінальну справу( а.с.110-113).

Згідно висновку товарознавчої експертизи від 05.11.2010 р. № 2359, вартість викраденого мобільного телефона потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільного телефону марки “Nokia 2730” та карти  пам»яті “mikroSD” об”ємом 1 GB, складає  852 грн. 62 коп. (а .с. 117-119).

 Відповідно до протоколу добровільної видачі та огляду мобільного телефону, що належить ОСОБА_3 та був викрадений у нього 17.10.2010 року, ОСОБА_7 добровільно видав телефон  марки “Nokia 2730”, який був ним проданий, але в подальшому підкинутий йому за місцем проживання (а.с. 122-123).

Вина ОСОБА_7 і ОСОБА_9 підтверджується також іншими матеріалами справи в їх сукупності.   

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина підсудних у скоєнні інкримінованого їм злочину в ході судового слідства знайшла своє повне підтвердження.

Таким чином, дії ОСОБА_7 суд кваліфікує ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Дії  ОСОБА_9 суд кваліфікує ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна , вчинений  за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії  тяжких та ступінь його вини, особу підсудного, який задовільно характеризується за місцем мешкання, раніше судимий Білопільським районним судом за ч.2 ст. 185 КК  України до 510 грн. штрафу ( сплачений) на шлях виправлення не став і повторно скоїв умисний тяжкий злочин проти власності, а також пом’якшуючі його відповідальність обставини, а саме, визнання вини , сприяння розкриттю злочину і встановленню істини у справі, щире каяття , відшкодування спричиненої злочином шкоди. Злочин скоїв, будучі неповнолітнім.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7  у ході судового слідства не встановлені.

Крім цього, при обранні підсудному ОСОБА_7 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, посередня характеристика з місця попереднього навчання, умови життя та виховання, стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього. Як вбачається із характеристики ОСОБА_7, на даний час він навчається в ДПТНЗ «Конотопському аграрному ліцеї» та цікавиться обраною професією. Крім цього, потерпілий ОСОБА_3 просив суд не позбавляти волі підсудного ОСОБА_7, так як ним повністю відшкодовані всі матеріальні збитки.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_7  покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення ще можливі без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе призначити  покарання у виді позбавлення волі з випробуванням .

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, та ступінь його вини, особу підсудного, який задовільно характеризується за місцем мешкання, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також пом’якшуючі його відповідальність обставини, а саме, те, що він скоїв злочин будучи неповнолітнім, щире розкаявся.

Обставини, що обтяжують  покарання ОСОБА_9  у ході судового слідства не встановлені.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_3 просив суд не позбавляти волі підсудного ОСОБА_9

Також приймаючи до уваги умови життя та виховання неповнолітнього підсудного, який виховується  в неповній сім'ї, рівень його розумового розвитку – суд вважає, що виправлення і перевиховання неповнолітнього підсудного та запобігання вчиненню ним нових злочинів ще можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищевикладені пом’якшуючі відповідальність ОСОБА_9 обставини, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів буде покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, призначене на підставі ст. 69  КК України,  у виді позбавлення волі з випробуванням, згідно ст. 104 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Стягненню з підсудних у дольовому порядку на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Сумській області підлягають кошти за проведення товарознавчої експертизи  у сумі  258   грн.  (а. с. 117).

Речові докази:  мобільний телефон марки  “Nokia 2730” з акумуляторною батареєю , який належить потерпілому ОСОБА_3 та знаходяться у нього під зберігальною розпискою, залишити йому як власнику (а. с. 124-125).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України неповнолітнього ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком  два роки.

На підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_35 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, а також повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання за цим законом на підставі ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України неповнолітнього ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

На підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_35 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, а також повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а у випадку відсутності достатніх коштів для сплати - з їх законних представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , по 129 (сто двадцять дев»ять ) грн. з кожного за проведення експертизи на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Сумській області ( а.с. 117).

Речові докази:  мобільний телефон марки “Nokia 2730” з акумуляторною батареєю, який належить потерпілому ОСОБА_3 та знаходяться у нього під зберігальною розпискою, залишити йому як власнику (а. с. 124-125).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: