Справа № 2-а-26

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Сюсель І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ з ОАТ Миколаївського району молодшого сержанта міліції Ленюк Юрія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 169388 від 10.09.2010 року. В обґрунтування позову посилається на те, що 10.09.2010 року, приблизно об 11 год. 50 хв. він рухався у колоні транспортних засобів на своєму автомобілі Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 в с.Кринички Миколаївської області в напрямку міста Миколаїв, з дотриманням швидкісного режиму та не порушуючи правил дорожнього руху. Приблизно за 500 м до перехрестя з другорядною вулицею його автомобіль обігнав автомобіль Mitsubishi Pajero. За 150 м після перехрестя на дорогу раптово вийшов інспектор ДПС та за допомогою жезлу наказав позивачу зупинитися. Після того, як позивач зупинився, до нього підійшов відповідач по справі, та продемонстрував на приладі „Іскра-1” цифрове табло із цифрою „87”, та пояснив, що це швидкість руху автомобіля позивача, проте надати докази того, що швидкість належить саме автомобілю позивача, не зміг. Позивач не погодився з твердженням відповідача про перевищення швидкості, однак відповідач, незважаючи на заперечення позивача про скоєння правопорушення, склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 081082, до якого записав свідка, хоча позивач вказує, що на момент його зупинки ніяких свідків не було. В протоколі в графі пояснення позивач виклав свою незгоду з вказаним порушенням, та записав, що рухався з дозволеною швидкістю руху, а також записав двох свідків. Після складання протоколу відповідач одразу ж склав стосовно позивача постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 169388, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач вказує, що постанова винесена незаконно, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, тому просить скасувати постанову та провадження по справі закрити.

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі за зазначеними доводами та підставами.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, тому суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

10.09.2010 року об 11 год. 58 хв. інспектором ДПС ВДАІ з ОАТ Миколаївського району молодшим сержантом міліції Ленюк Юрієм Володимировичем був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 081082, згідно якого 10.09.2010 року о 11 год. 50 хв. ОСОБА_1 в с.Кринички керуючи автомобілем НОМЕР_2 перевищив швидкість руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год, а саме 87 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом „Іскра-1” № 17677 Д, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується копією зазначеного протоколу /а.с.7/.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

10.09.2010 р. відповідачем у відношенні ОСОБА_1 була винесена постанова серії ВЕ № 169388 в справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у розмірі 340 грн. на користь держави /а.с.6/ за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.   

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем було перевищено швидкість руху, та що швидкість руху, зафіксована приладом „Іскра-1”, належить саме автомобілю позивача, суд вважає факт порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України не підтвердженим достовірними та достатніми доказами, а отже і скоєння ним правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КпАП України.

Приймаючи до уваги викладене, суд ставить під сумнів факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП та правдивість викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 081082 від 10.09.2010 року та в постанові в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 169388 від 10.09.2010 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.122 ч.1 КУпАП, тому підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності немає.

Таким чином, судом було встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 169388 від 10.09.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 169388 від 10.09.2010 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби ДАІ з ОАТ Миколаївського району молодшим сержантом міліції Ленюк Юрієм Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень на користь держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДЯ                                                                      В.І.БАРАНОВ