Справа №2а-381/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 року                                                                                                  м. Кузнецовськ                     

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у в скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами:

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі  - Закон України №796-ХІІ), в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України №796-ХІІ, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 18.07.2010 року

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує його право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, доплати до пенсії у повному розмірі як особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка проживає на території радіоекологічного забруднення відповідно до ст.39, 51 Закону України №796-ХІІ.

Відповідач отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі, з копією позовної заяви та доданими до неї документами, заперечення у десятиденний строк не подав.

Суд, дослідивши позовну заяву та інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 09.02.11 позовні вимоги у частині перерахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  та підвищення до пенсії відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України №796-ХІІ, за період з 01 січня 2007 року до 07 серпня 2010 року залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення НОМЕР_1 від 15.07.1997 року вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3. З копії пенсійного посвідчення НОМЕР_2, вбачається, що позивач є пенсіонером з 01.01.1992 року.

Відповідно до ст.51 Закону України № 796 – ХІІ, особам, віднесеним до категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.51 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема, особам,  віднесеним  до  категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.51 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 – ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.51 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У цьому випадку, суд вирішуючи питання про задоволення позовної вимоги щодо проведення нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України №796-ХІІ в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, вважає, що для повного захисту прав позивача, слід вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України №796-ХІІ в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, як особі, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

З копії паспорта громадянина України НОМЕР_3виданого 15.02.1999 року Кузнецовським МВ УМВС України, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 з 24.03.1976 року.

З обґрунтування позову вбачається, що позивач не працює. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" м.Кузнецовськ, Рівненської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст.39 Закону України № 796 – ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція статті 39 Закону № 796 –ХІІ, якою визначено, що громадянам,   які   працюють   на  територіях  радіоактивного забруднення,   провадиться   доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які  працюють  у зоні відчуження,  а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення  після  повного  відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно  з  положенням,  затвердженим  Кабінетом  Міністрів України

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.39 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836  встановлено доплату у розмірі 5,20 грн. громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.  Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір доплати до пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 не відповідає нормі ст.39  Закону України № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39  Закону України № 796 –ХІІ.     

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі віднесеній до категорії 3, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 08 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 08 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                           І.Зейкан