Апеляційний суд Полтавської області                                                             

====================================================

  Справа №11-1078/117 -2011 року                                          Головуючий у 1-й інстанції Гафяк В.М.             Категорія ч.3 ст.286 КК-Т.З.                                                                Доповідач: Кисіль А.М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – судді Кисіля А.М.  

                суддів –Хрипченко Л.Г., Кожевнікова О.В.

з участю  прокурора – Акулової С.М.

секретаря- Гнітько А.М.

засудженого ОСОБА_1

          адвоката ОСОБА_2

          розглянула у відкритому судовому засіданні 2011 року лютого місяця 8 дня у м.Полтаві кримінальну справу за апеляційним поданням першого заступника прокурора м.Кременчука на вирок Автозаводського районного суду  м.Кременчука від 5 листопада 2010 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с. Вербки Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, одружений, працював директором Торгового дому «Тульчина-Центр», проживає АДРЕСА_1, не судимого,  -

засуджено за ч.3 ст. 286,69-1 КК України на 6 (шість ) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма транспортними засобами строком на 2 (два) роки.   

          Вирішено питання із речовими доказами.  

Згідно із вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 5 квітня  2008 року близько 1 години, керуючи автомобілем   «Порше-Каен»державний знак НОМЕР_1., рухався по вул. 60 років Жовтня в м. Кременчуці зі швидкістю, яка значно перевищувала допустиму у населених пунктах. Поблизу ПК «КрАЗ»він, порушуючи п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України,   маючи можливість заздалегідь   побачити пішоходів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перетинали проїжджу частину справа наліво по ходу руху його автомобіля, поза межами пішохідного переходу, не прийняв своєчасних мір до зниження швидкості аж  до зупинки автомобіля, чим допустив на них наїзд.   

В результаті чого ОСОБА_3 отримав тяжкі  тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, розтрощенням і вдавленням речовини  головного мозку із порожнини черепної коробки і деформацію голови;   переломи грудного хребця з розривом спинного мозку, грудини, ребер, розривів  крижово-повздошних і лонного з’єднань, які ускладнилися гострою масивною внутрішньої і  зовнішньою крововтратою; травматичної ампутації  лівої нижньої кінцівки і правої нижньої кінцівки; відкритого перелому обох кісток лівої гомілки; закритих переломів правого і лівого плеча;  обох кісток правого передпліччя та інші, від чого настала смерть останнього на місці наїзду.   

ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді повного розділення тулуба на рівні поперекового відділу хребта, що викликало множинні розриви внутрішніх органів черева; закритої травми грудної клітини, яка викликала переломо-розрив грудного відділу хребта; множинні переломи ребер, що ускладнилася гострою внутрішньою крововтратою; забою головного мозку; відкритий перелом лівої стегнової кістки на рівні  нижньої третини, від чого сталася смерть останнього на місці вчиненого наїзду.   

ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді:  закритої тупої травми грудної клітини і живота, що викликала перелом-розрив грудного відділу хребта на рівні 3-4-го грудних хребців, повний поперечний розрив аорти на тому ж рівні; оскольчатого перелому лівої лопатки;  крововиливу під плевру і в тканини легень; переломи ребер і кісток склепіння і основи черепу, внаслідок чого сталася смерть останньої на місці наїзду.   

          На вирок суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок подав апеляцію у якій, не оскаржуючи фактичні обставини справи та докази в обґрунтування вини засудженого, просить скасувати вирок суду внаслідок незаконного застосування ст.69-1 КК України, посилається на те, що суд безпідставно визнав обставиною, яка пом’якшує покарання винного,- повне визнання вини, хоча фактично із пояснень останнього не вбачається такого, він навів інші фактичні дані, які суперечать встановленим даним по справі, крім цього, суд безпідставно не визнав обтяжуючою обставиною перебування ОСОБА_1 у стані сп*янiння під час керування автомобілем, не враховано наслідки вчиненого ДТП, що потягло незаконне застосування кримінального закону та призначення занадто м’якого покарання, а тому вважає за необхідне постановити новий вирок та призначити особі 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

          Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

       Заслухавши суддю доповідача, промову прокурора про необхідність скасування вироку суду у частині незаконного застосування ст.69-1 КК України та постановлення нового із призначенням винному 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на 3 роки, заперечення на це засудженого ОСОБА_1 та його захисників, які просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи викладені у апеляції прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні  даного злочину та кваліфікація його дій за ч.3 ст.286 КК України  відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та у апеляційному порядку не оспорюється.

          Відповідно до вимог ст.399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими, зокрема, для суду першої і апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, а тому у відповідності до ст.378 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового внаслідок необхідності застосування більш суворого покарання, тому що на думку колегії суддів апеляційного суду місцевий суд при призначенні покарання винному із застосуванням ст.69-1 КК України не дав належну оцінку усім обставинам вчиненого злочину, його наслідків та даних щодо особи засудженого.

Доводи прокурора в апеляції про те, що суд незаконно виключив обтяжуючу обставину, - перебування водія в алкогольному сп’янінні, є обґрунтованими .    

Як убачається із оспорюваного вироку при вирішенні питання про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України, суд вказав на повне визнання ОСОБА_1 вини, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди всім потерпілим та відсутність обставини, що обтяжує його покарання. Такі висновки місцевого суду на думку колегі суддів суперечать даним, що маються у матерівалах справи.

Так, за змістом закону і у відповідності з роз’ясненнями, які містяться у постанові Пленуму ВСУ №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»дійове каяття полягає у тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялася, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Щире розкаяння характеризує суб’єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Активне сприяння розкриттю злочину, як складова щирого каяття, полягає у наданні особою будь-якої допомоги в установленні невідомих обставин справи з моменту дізнання чи досудового слідства.

У ході досудового і попереднього судового слідства ОСОБА_1 свою вину фактично не визнав, наголошуючи на винуватості потерпілих, не погоджувався із висновками судово-медичних експертиз за очевидності допущеного ним грубого порушення правил дорожнього руху, затягував строки розгляду справи по суті, заявляючи безпідставні клопотання та заяви, що не перебував у стані сп’яніння, і рухався по вказаній вулиці зі швидкістю до 70-80 км. на годинну, а перехожі, не дотримуючись  правил переходу  дороги самі винні у таких наслідках, його автомобіль допустив на них наїзд.

Після вчиненого наїзду на трьох пішоходів, ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування і постановою слідчого від 21 квітня 2008 року правильно визнано як небажання його сприяти встановленню істини по справі. Фактично ОСОБА_1 винним себе не визнавав.

Місцевий суд, не дотримуючись вимог ст. 324 КПК України про оцінку доказів у сукупності із іншими даними по справі не дав належну оцінку показанням у ході досудового слідства свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що вони безпосередньо після ДТП бачили водія ОСОБА_1 із ознаками алкогольного сп’яніння, чули від нього запах алкоголю, свідок ОСОБА_10 ( а.с.134-135 т.1 ), прямо вказав на те, що він разом із ОСОБА_1 безпосередньо перед ДТП вжили по 0,7 л. вина, кожний, та, перебуваючи у автомобілі, знаходилися у стані алкогольного сп*яніння.  

Не приймаючи ці дані, суд не навів належних вмотивованих даних за яких він вважає, що вони не відповідають даним по справі.   

          Крім цього, суд пославшись на те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення освідування на предмет вживання алкоголю (а.с.20 т.1 ) не дав цьому відповідну оцінку, яка свідчить про ухилення останнього від такого проведення.

          У картці виклику швидкої допомоги лікарями зазначено, що у ОСОБА_1 є ознаки алкогольного сп’яніння ( а.с.169 т.1), всупереч цьому, суд незаконно послався на відсутність об’єктивних даних щодо перебування його в стані алкогольного  сп’яніння.

За таких даних місцевий суд дійшов неправильного висновку про  повне визнання вини засудженим та його щире каяття.

          Не ґрунтується на матеріалах справи висновок суду щодо відсутності обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1

          Так, відповідно до «Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду  з використанням технічних засобів»від 24 лютого 1995 року  на наявність ознак  сп’яніння в особи може вказувати: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, а також заява громадян про вживання водієм спиртних напоїв.

          Як убається з матеріалів справи, одразу після вчинення ДТП свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили, що поведінка ОСОБА_1 була неадекватною, після вчиненого  сміявся, від нього виходив запах алкоголю, крім цього з протоколу допиту свідка ОСОБА_10 ( а.с.134-135 т.1) прямо зазначено, що він разом із ОСОБА_1 безпосередньо перед ДТП вжили по 0,7 л. вина, кожний.

          Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану алкогольного сп’яніння від 5 квітня 2008 року, проведеного о 2 годині 10 хвилин лікарем-наркологом ОСОБА_11, встановлено, що ОСОБА_1 роздратований, у нього почервоніння обличчя та запах алкоголю з рота. При цьому останній відмовився від проходження експертизи на стан алкогольного сп’яніння, що відповідно до п.3.6 вказаної Інструції, якщо особа, яка оглядається, ухиляється від проходження огляду (не дає можливості провести його в необхідному обсязі), це відображається в протоколі з обов'язковим зазначенням в ньому ознак сп'яніння, що і було зроблено лікарем. За таких умов його висновки щодо огляду особи на стан сп'яніння, одержані з дотриманням вимог цієї Інструкції і слід їх визнати правильнгими і дійсними.

          Посилання суду на висновок молекулярно-генетичної експертизи, де встановлено відсутність етанолу у крові ОСОБА_1 на момент його огляду, то ці дані не можна вважати переконливими, оскільки забір крові був зроблений лише 5 квітня 2008 року о 12 годині 30 хв., тобто після спливу більше 11 годин з часу вчинення ДТП, яка зберігалася до того ж не опечатаною. Комісія ж зазначила, що падіння концентрації алкоголю в крові більш ніж за 10 годин могло знизитися до рівнів, які не визначаються лабораторними дослідженнями. Аналіз цієї крові  до всього був проведений лише 8 квітня 2008 року. Сама відмова ОСОБА_1 одразу після вчинення ДТП пройти перевірку на стан алкогольного сп’яніння ставить під сумнів його запевнення про те, що він не вживав алкоголь.

          Зазначені докази, хоча і були досліджені судом, однак їм не було дано належної оцінки у сукупності всіх обставин по справі.

За таких даних колегія суддів встановила, що 5 квітня  2008 року близько 1-ої год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «Порше-Каен»державний знак НОМЕР_1., рухався по вул. 60 років Жовтня в м. Кременчуці в напрямку від вул. Щорса  до вул. Московської зі швидкістю, яка значно перевищувала допустиму у населених пунктах. Поблизу ПК «КрАЗ»він, порушуючи п.п. 2.9а,12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, маючи можливість заздалегідь побачити пішоходів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перетинали проїжджу частину справа наліво по ходу руху його автомобіля, не прийняв своєчасних мір до зниження швидкості  і зупинки керованого ним автомобіля і допустив наїзд на вказаних вище пішоходів.   

В результаті чого ОСОБА_3 отримав тяжкі  тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, яка викликала дефект м’яких тканин і кісток склепіння черепа, багатооскольчатого перелому кісток мозкового і лицевого відділу черепа з різким зміщенням кісткових  відломків, розтрощенням і вдавленням речовини  головного мозку із порожнини черепної коробки і деформацію голови;  розривом спинного мозку; перелому грудини; розривом пристінкової плеври і значним розходженням відломків, оскольчатого перелому лівої лопатки; множинних  розривів внутрішніх органів: печінки, селезінки, обох нирок; розтрощення підшлункової залози; відкритого багатооскольчатого перелому  лівої повздошної, лонної сідничної кісток з різким  зміщенням кісткових уламків, розривів  крижово-повздошних і лонного з’єднань, які ускладнилися гострою масивною внутрішньої і  зовнішньою крововтратою; травматичної ампутації  лівої нижньої кінцівки і правої нижньої кінцівки; відкритого перелому обох кісток лівої гомілки; закритих переломів правого і лівого плеча ;  обох кісток правого передпліччя; кісток лівого передпліччя. Від отриманих тілесних ушкоджень сталася смерть останнього на місці наїзду.   

ОСОБА_4 отримав також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді повного розділення тулуба на рівні поперекового відділу хребта, що викликало множинні розриви органів черева - печінки, шлунку, селезінки, обох нирок; крововиливу в область воріт печінки і в брижейку кишечника; багатооскольчатий перелом кісток тазу –перелом лівої повздошної кістки, переломи правої лонної і сідничної кістки, оскольчатого перелому крижів зі зміщенням  кісткових уламків, що ускладнилося гострою масивною зовнішньою крововтратою; переломи і розриви грудного відділу хребта на рівні; розриви атланто-потиличного з»єднання; оскольчатий перелом кісток склепіння і основи черепа, відкритий перелом лівої стегнової кістки на рівні  нижньої третини; закритого перелому малоберцової кістки лівої гомілки, перелому  правої стегнової кістки, перелому обох кісток  правої гомілки, від чого сталася смерть останнього на місці вчиненого наїзду.   

ОСОБА_5 отримала тяжкі  тілесні ушкодження у вигляді:  закритої тупої травми грудної клітини і живота, що викликала перелом-розрив грудного відділу хребта на рівні 3-4-го грудних хребців, повний поперечний розрив аорти на тому ж рівні; оскольчатого перелому лівої лопатки;  крововиливу під плевру і в тканини легень в області коренів;   переломи ребер, ключиці;  багатооскольчатого перелому крижів; розриву обох крижово-повздошніх з’єднань і лонного з’єднання, що ускладнився внутрішньо-грудною і внутрішньо-черевною  кровотечею; закритої черепно-мозкової травми, що викликала багатооскольчатий перелом кісток склепіння і основи черепу, крововиливу під м’яку мозкову оболонку  потиличної області обох півкуль і в речовину головного мозку; відкритий перелом обох кісток лівої гомілки в середній третині; травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна, внаслідок чого сталася смерть останньої на місці наїзду.   

          Оскільки ОСОБА_1, як особа, яка керує транспортним засобом порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме п.2.9а,12.3,12.4,12.9б) Правил дорожнього руху України, що спричинило загибель трьох осіб, тому його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст. 286 КК України.   

При призначенні покарання, колегія суддів частково задовольняє апеляцію прокурора і в повній мірі враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі конкретні обставини по справі, дані про особу, яка  раніше не судима, його позитивну характеристику, повне відшкодування завданих збитків сім’ям потерпілих, наявність на утриманні 2-х малолітніх дітей і думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні.

Зважаючи на викладене, слід вказаний вирок суду скасувати у частині призначення покарання із постановленням нового вироку та призначенням більш сурового покарання, ніж визначив це суд першої інстанції, що відповідало б ст. 65 КК України.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 378,379 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

                                            З  А  С  У  Д  И  Л  А :

апеляцію першого заступника прокурора м.Кременчука Полтавської області задовольнити частково, вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 5 листопада 2010 року в частині призначення покарання відносно ОСОБА_1 скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1  за ч.3 ст.286 КК України –7(сім) років 6 місяців позбавлення волі  із позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 2 роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити без зміни,- взяття під варту.

Строк відбування покарання рахувати із 5 квітня 2008 року.

          В іншій частині цей вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 5 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити, без зміни.

        Вирок може бути оскаржено протягом місяця з моменту його проголошення учасниками судового розгляду до ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, через апеляційний суд Полтавської області, а засудженим у той же строк із часу отримання копії вироку.

  С У Д Д І:

Кожевніков О.В.                        Кисіль А.М                          Хрипченко Л.Г.