Справа № 2-51/2011

РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23.02.2011                                                                                м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі головуючого судді : Курач І.В.,

при секретарі : Сеник Л.Л.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог  : СГІРФО Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області,  товариство з обмеженою відповідальністю « Союз – 10»    про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,  та по зустрічному позову ОСОБА_2  до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю « Союз – 10» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,  вселенні та  зміні умов договору найму , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1  звернулася до суду до відповідача - ОСОБА_2   з позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ( а.с. 21).  

          В обгрунтування позовних вимог позивачка  вказала , що  у 1992 році вона та її молодший син переїхали із Росії до України на постійне місце проживання. Було здійснено обмін квартирами, та видано ордер на вселення у двокімнатну квартиру за адресою :  АДРЕСА_1.

В 1993 році її старший син – відповідач по справі повернувшись з армії був зареєстрований у вищезазначеній квартирі, та приблизно рік проживав з нею.

В 1994 році відповідач поїхав на заробітки до м. Москва, де постійно проживав до 1999 року.

У 1999 року відповідач розлучився з дружиною та повернувся в Україну, а саме в м. Енергодар, створив нову сім’ю, з якою  розпочав сімейне життя, та проживав окремо. Спочатку відповідач допомагав сплачувати за квартиру, а потім перестав , на вимоги знятись з реєстраційного обліку відповідає відмовою.

З моменту вибуття відповідача з квартири вона користується  квартирою за призначенням, зареєстрована в ній, сплачує витрати за комунальні послуги , в квартирі знаходяться її особисті речі. Додаткових договорів найму з відповідачем, які б визначали порядок користування жилим приміщенням вона не складала. Місце реєстрації відповідача в квартирі не є  місцем його фактичного проживання. Відмова відповідача знятись з реєстраційного обліку порушує її право набути право власності на житло, вона несе додаткові матеріальні витрати.

Просить суд визнати ОСОБА_2 таким , що втратив право користування житловим приміщення, оскільки  вибув на інше постійне місце проживання, та не проживає в спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців ( а.с. 21-23).

          Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом  до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,   вселенні  та зміні умов договору найму ( а.с. 68-70).

Позовні вимоги зустрічного позову мотивував тим , що він, ОСОБА_2, є сином позивачки за первісним позовом, тобто має статус члена сім'ї наймача житлового приміщення.

В спірну квартируАДРЕСА_1 Запорізької області, він вселився  у встановленому законом порядку, що підтверджено ордером на вселення в квартиру, копія якого міститься в матеріалах справи.

З 1990 року по 1992 рік, він знаходився на військовій службі. Для того, щоб  родині було надано двокімнатну квартиру, йому видали довідку – посвідчення, згідно якої  сім'я мала право на пільги при забезпеченні житлом.

Після повернення з військової служби, в 1992 році, він вселився в спірну квартиру, де мешкав разом із відповідачкою.

За вказаною адресою він зареєстрований з березня 1993 року, що підтверджено відміткою в паспорті.

З 1994р. по 1999рік він дійсно виїздив на заробітки в Росію, але щорічно  повертався в спірну квартиру, сплачував борги по квартплаті, які позивачка накопичувала, окрім цього надавав матері матеріальну допомогу. Наведене  підтверджується  тим фактом, що до сих пір його мати  не пред’являла вимоги про зняття його з реєстрації місця проживання.

Починаючи з 1999 року він мешкає в Енергодарі. До 2002 року в спірній квартирі, де залишились його речі, документи.

З 2002 року до 2008 року він мав доступ в спірну квартиру тільки з дозволу та в присутності матері. Іншого житла у нього не має, зареєструвати своє місце проживання в іншому місці у нього також не має можливості, а тому, втративши реєстрацію в спірній квартирі, яка надавалася державою в тому числі і йому, він опиниться  в статусі особи без постійного місця проживання.

З 2008 року у них з матір'ю, позивачкою за первісним позовом, часто стали виникати конфлікти з приводу його знаходження  в їх квартирі.

Після чергової сварки, вона поміняла замки, чим обмежила його доступ в спірну квартиру. По даному факту він звертався в органи міліції м. Енергодар із заявою. Дільничний інспектор викликав матір та проводив з нею бесіду по даному поводу.     

Але й після цього інциденту, позивачка не надала йому ключі від квартири, вона впускала його в квартиру тільки в своїй присутності. Після чого створювала йому нестерпні умови, в результаті чого він вимушений був покинути спірне житло та мешкати у своїх знайомих, а влітку в дачному будиночку в селі  Ново-Водяне К-Дніпровського району Запорізької обл.  

Раніше він особисто надавав їй гроші на оплату за квартиру та послуги по водопостачанню, але так як вона ці кошти витрачала на себе, а борги за квартиру росли, він став щомісячно сам оплачувати  витрати по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 70,00 грн., що підтверджено копіями квитанцій.

За послуги по тепловодопостачанню він не сплачує, бо в 2008 році  надавав матері грошові кошти в розмірі 800,00 грн. на встановлення лічильників споживання води, але, як виявилось, вона гроші витратила на свої потреби. Тому, вважає, що не можливо погодитись із твердженням позивачки, що вона одноособово несе  витрати по оплаті за спірну квартиру.  

Зазначає, що не проживає у спірній квартирі з поважних причин, внаслідок того, що  позивачка за первісним позовом не пускає його в квартиру, чинить перешкоди, змінила замки.

Вважає,  набув право користування цим житловим приміщенням на законних підставах, початково вселився в квартиру на законних підставах, і, вважає, що  будь які  перепони в  користуванні  повинні  бути усунені. Проживаючи в спірній квартирі, він  займав кімнату розміром 9,6 кв.м., відповідачка за зустрічним позовом займала кімнату розміром 12,2 кв.м., обидві кімнати ізольовані.

Просить суд  вселити  його   в   квартиру АДРЕСА_1.

    Зобов'язати  відповідачку   не   чинити  йому   перешкоди  у  користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Змінити  договір   найму  житлового   приміщення      квартири      АДРЕСА_1 наступним чином:

- йому  - ОСОБА_2 визначити  у користування житлову кімнату розміром  9,6 кв.м.;

- ОСОБА_1  визначити    в    користування   житлову   кімнату   розміром    12,0    кв.м.;    

- в загальному користуванні залишити коридор, кухню,    ванну  кімнату  та   санвузол.

          В судове засідання з’явилися сторони, їх представники, свідки.

          Представники третіх осіб: СГІРФО Енергодарського ВМ  ГУ МВС України в Запорізькій області та ТОВ « Союз – 10»  в судове засідання не з’явились , надали заяви про розгляд справи у їх відсутність , покладаючись на компетенцію суду, їх права не зачіпаються ( а.с. 57; 83,84).

          Вислухавши доводи сторін та їх представників ( а.с. 64,65), дослідив матеріали справи, пояснення свідків суд прийшов до переконання , що позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Відповідно до ст. ст.71, 107 ЖК України, при відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.  

          ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягає на тому , що  був відсутній в спірній квартирі з поважних причин – його мати – позивач за первісним позовом чинила йому перешкоди, не пускала в квартиру , змінила замки. Але інтересу до житла він не загубив, в спірній квартирі знаходяться його речі, документи , він сплачує витрати за комунальні послуги. Його пояснення в цій частині підтверджуються наданими квитанціями про сплату витрат за спірну квартиру  з березня 2009 року по січень 2011 рік ( а.с. 73,73).

          Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні дали пояснення відповідно до яких їм відомо, що мати ОСОБА_3 створювала йому перешкоди в користуванні квартирою за адресою : АДРЕСА_1. Кожен з них був свідком того , як  вона не пускала ОСОБА_3   навіть на поріг квартири, змінила замки, при спробі зайти в квартиру ОСОБА_3 учиняла сварку з нецензурною лайкою.

          Свідок  ОСОБА_7 показав , що є братом ОСОБА_3 по матері. Йому відомо , що брат в спірній квартирі не проживає, в нього з матір’ю складні стосунки.

          Свідок з боку  позивача за первісним позовом – ОСОБА_8 в судовому засіданні показала , що їй відомо , що ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає. Років 10 назад вона бачила як він бив  вікна, в квартирі де проживає ОСОБА_1. Про відносини матері з сином їй нічого не відомо, зі слів ОСОБА_1 знає, що останній рік її син платить за квартиру, але не проживає в спірній квартирі, проживає з співмешканкою окремо.

          При таких обставинах  суд прийшов до висновку , що ОСОБА_2 відсутній в спірній квартирі шість місяців і більше з поважних причин. Доказів на вибуття його на інше постійне місце проживання позивачем за первісним позовом не доведено, оскільки відповідач не загубив інтересу до спірного житла, не створив іншу сім’ю, не зареєструвався в іншому постійному місті проживання.

          Щодо вирішення  зустрічного позову ( а.с. 68-70)  суд виходить з наступного.

ОСОБА_2 вселився в спірне житло  на підставі ордеру на житлове приміщення № 655 від 20.11.1992 року ( а.с. 24), разом з матір’ю – позивачкою по справі, та братом.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні  з  наймачем  усіма  правами  і  несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого  приміщення.  Повнолітні  члени сім'ї  несуть  солідарну  з  наймачем  майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

    До членів  сім'ї наймача належать дружина наймача,  їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно  проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У зазначеній ситуації законних підстав для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання в спірній квартирі немає, бо він, відповідно до ст. 64 ЖК України, несе солідарні з позивачкою за первісним позовом обов’язки за договором найму, про що свідчать квитанції про сплату витрат ( а.с. 72-74).

Відповідно до пояснень ОСОБА_2, які підтверджуються поясненнями свідків  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 декілька разів він сприймав проби зайти до квартири, в якій знаходилась відповідачка за зустрічним позовом, але не зміг. На  прохання відкрити двері  і надати  можливість взяти свої речі, ОСОБА_1  відповідала відмовою. У разі якщо він починав стукати в двері, вона викликала міліцію.  

З цих обставин суд робить висновок, що відповідачка за зустрічним позовом незаконно чинить позивачеві за зустрічним позовом  перешкоди у користуванні житлом, оскільки відповідно до ст.47 Конституції України та ст.1 ЖК України кожен має право на житло.

У відповідності зі ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.   

     Згідно ст. ст.71, 107 ЖК України, при відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.  

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом  набув право користування цим житловим приміщенням на законних підставах, початково вселився в квартиру на законних підставах, без поважних причин не кидав квартиру, будь які  перепони в  користуванні  повинні  бути усунені. Проживаючи в спірній квартирі, ОСОБА_2, відповідно до його пояснень, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_7   займав кімнату розміром 9,6 кв.м., відповідачка за зустрічним позовом займала кімнату розміром 12,2 кв.м.

Відповідно    до    статті    104    Житлового    кодексу    України    член    сім'ї наймача         вправі     вимагати,     за     згодою    інших         членів     сім'ї,         які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення,   яке відповідає вимогам статті   63 цього Кодексу.

Ізольовані кімнати у квартирі відповідають вимогам ст.63 ЖК України щодо укладення окремого договору найму на раніше займане ОСОБА_2  і відповідачкою за зустрічним позовом житлові приміщення і не погіршують житлові умови користувачів ( а.с. 75).

У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.  Таким чином, в спірній квартирі зареєстровані дві особи:

-  ОСОБА_2 та його мати  – ОСОБА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та прописку ( а.с. 45).

На  долю кожного із зареєстрованих у квартирі припадає по 10,09 кв.м. житлової площі (21,8 поділити на 2). Що, в свою чергу, надає  право позивачу по зустрічному позову, відповідно до положень ст. 104 Житлового кодексу України, вимагати від відповідачки за зустрічним позовом виділення окремого ізольованого приміщення та укладання  окремого договору найму жилого приміщення.

Таке виділення у спірній квартирі цілком можливе, оскільки обидві кімнати ізольовані.

Відповідачка за зустрічним позовом не дала  згоду на такі дії. Більш того, як установлено в судовому засіданні, позивачка за первісним позовом  перешкоджає у користуванні спірним житлом ОСОБА_9, тому за заявою позивача за зустрічним позовом можливо визначити порядок користування житлом наступним чином: ОСОБА_2 виділити кімнату площею 9,6 кв.м.,  відповідачці залишити у користування кімнату площею 12,2 кв.м.; кухню, ванну кімнату та туалет, коридор визначити як приміщення загального користування. Такий поділ не порушить прав та інтересів відповідачки, бо їй буде виділено приміщення площею більше за ту, що приходиться на неї. Зменшення частки ОСОБА_2 відбудеться за його згодою,  на його вимогу.

Крім того, можливо укласти зі сторонами окремий договір найму житла, щоб вони могли окремо сплачувати усі необхідні послуги та  реалізовувати  своє право на житло.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 63,64, 71, 104 Житлового кодексу України,  ст.ст. 10,57-60,88,209, 212 – 215  Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

 В задоволенні позовних  вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог  : СГІРФО Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області,  товариство з обмеженою відповідальністю « Союз – 10» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням  відмовити.

          Зустрічні позовні вимоги  ОСОБА_2  до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю « Союз – 10» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,  вселенні та  зміні умов договору найму задовольнити.

Вселити  ОСОБА_2    в   квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати  ОСОБА_1    не   чинити  ОСОБА_2    перешкоди  у  користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Змінити  договір   найму  житлового   приміщення      квартири    АДРЕСА_1 наступним чином:

- ОСОБА_2 визначити  у користування житлову кімнату розміром  9,6 кв.м.,

- ОСОБА_1  визначити    в    користування   житлову   кімнату   розміром    12,0    кв.м.     

-  в загальному користуванні залишити коридор, кухню,    ванну  кімнату  та   санвузол.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя:                                                                                          І.  В.   Курач