Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-а-532/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м   У к р а ї н и

"23" лютого 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області Вінницької області суддя Тарнавський М.  В.  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про  поновлення строку звернення до суду, зобов’язання  нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, –

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного адміністративного позову є спір фізичної особи з суб’єктом владних повноважень –Управлінням Пенсійного Фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області з приводу обчислення, здійснення та одержання виплат дітям війни.

Відповідач за період з 01 січня 2006 року по 21 травня 2008 року не нараховував та не виплачував позивачу передбачене ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а за період з 22 травня 2008 року по даний час виплачує передбачене Законом підвищення в заниженому розмірі –10% замість передбачених 30 %. Окрім цього позивач ставить вимогу про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в подальшому відповідно діючого законодавства.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку про їх достатність для прийняття рішення.

Суддя, дослідивши та оцінивши подані докази, приходить до наступних висновків:

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно ст. 8 Конституції України вона, як Основний Закон, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Оцінюючи зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції, у всіх випадках необхідно застосувати  Конституцію України, як акт прямої дії.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, встановлено, що судам під час розгляду справ необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу в т.ч. і акти Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Дію ст.. 6 закону України “Про соціальний захист дітей війни”було зупинено на 2006 рік п.17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яка скасована чи визнана неконституційною не була. Тому вимозі щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни слід відмовити.

Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2007 рік згідно із пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”. Однак Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. 111 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”. Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року. А тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягають частковому задоволенню, а саме: з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 включно.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України”було внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищезазначені зміни було визнано неконституційними та вони втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, а позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 та 2009 роки виплачувалось в розмірі лише 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити  підвищення до пенсії в розмірі 30 % з вирахуванням отриманих позивачкою сум за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно.

Що стосується вимоги з 1 січня 2010 року проводити виплати відповідно до діючого законодавства, то суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаної вимоги, а саме: з 1 січня 2010 року по день прийняття судом рішення –тобто по 23 лютого 2011  року включно, - позовні вимоги  підлягають задоволенню в повному обсязі з вищенаведених підстав. Стосовно ж вимоги проводити такі виплати без обмеження строку, тобто в майбутньому, слід зазначити, що згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, таким чином вимога щодо подальшого проведення виплат відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є передчасною, так як стосується майбутнього періоду та  ніяким чином не порушує його законних прав, свобод, інтересів, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 8 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідач посилається на відсутність фінансування для проведення відповідних виплат, вважаючи, що діяв в межах наданих йому повноважень. Однак, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, тому відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення прав громадянина на отримання надбавки до пенсії, прямо передбаченої Законом.

Згідно ч.2 ст. 87 закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, рішеннями Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року по справі № 1-29/2007 та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.ст. 27, 38 Бюджетного Кодексу України, ст.ст. 8, 71, 128 ч.6, 158-160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмільнику щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачеві ОСОБА_1, - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримане підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період:

-  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно;

- з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з вирахуванням сум підвищення до пенсії як дитині війни, отриманих ОСОБА_1 за вказаний період;

- з 1 січня 2010 року по 23 лютого 2011 року включно, з вирахуванням сум підвищення до пенсії як дитині війни, отриманих ОСОБА_1 за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова, якщо її не оскаржено в апеляційному порядку, є остаточною.

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 10 днів з моменту отримання сторонами копії постанови.

Суддя:М. В. Тарнавський