Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-33/11

2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

25.01.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді -    Крючко Н.І.,

при секретарі          -     Закорецькій М.Ю.

за участю представника  відповідача - адвоката -     ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом   Полтавської виправної колонії № 64 УДДУ  з питань виконання покарань  в Полтавській області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог  щодо предмета спору: Сектор  Громадянства, імміграції і реєстрації  фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про визнання  втратившим право користування  жилим приміщенням, визнання  факту  відсутності права  на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації , -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2009 року позивач  Полтавська виправна колонія № 64 УДДУ  з питань виконання покарань в Полтавській області  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору:  Сектор  Громадянства, імміграції і реєстрації  фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про визнання  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування  (проживання) службовою АДРЕСА_1 встановлення факту  відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування (проживання) службовою  АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на балансі  Полтавської виправної колонії № 64 УДДУ ПВП в Полтавській області перебуває  АДРЕСА_1. Квартири, що знаходяться у даному будинку мають статус  службових і надаються  у  користування  виключно  працівникам  установи № 64.

Як зазначено позивачем у позові,  відповідачка ОСОБА_3  перебувала у зареєстрованому шлюбу з  ОСОБА_5, який  являвся службовцем  ПВК № 64 та перебуваючи  на службі отримав  в якості службового житла АДРЕСА_1, де і  проживав разом з сім”єю, а саме : дружиною - ОСОБА_3 та сином – ОСОБА_4

25.12.1996 року відповідачка ОСОБА_3  та ОСОБА_5 розлучилися, в зв”язку з цим остання  виїхала  з службового житла, що надавалося в користування чоловікові  та з того часу   у службовій квартирі не з”являлася,  проте зняття з реєстрації останньою здійснено не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, на момент його  смерті  відповідачі  з останнім не проживали, спільне господарство не вели, догляд та поточний ремонт за місцем реєстрації не здійснювали, як на момент смерті  ОСОБА_5 так і в подальшому.

В зв”язку з надходженням 12 лютого 2009 року, на адресу  Начальника ПВК № 64 заяви від мешканця службової квартири № 18, 2-го поверху вказаного вище будинку, де вказувалося на незадовільний стан квартири № 15, оскільки  просідання стін квартири № 15 зумовило  перекос  дверей вхідних, ванної та туалетної кімнат, перекосу вікна, в зв»язку з цим  було проведено огляд вказаної квартири та встановлено, що  квартира має стан, який непридатний для проживання  у ній.

Актом обстеження службової квартири № 15 відомчого житлового фонду ПВК № 64 від 05.02.2009 року, в ході якого комісією виявлено прогнивання  основної  несучої балки стіни, внаслідок чого відбулося просідання  дерев”яної підлоги, деформація стелі, деформація віконного блоку, та враховуючи на значність пошкодження, запроваджено визнати службову квартиру такою, що перебуває  в  нежитловому стані, оскільки остання потребувала  проведення капітального ремонту.

На час проведення вказаного вище обстеження у вказаній вище  службовій квартирі не проживали та не використовували  відповідачі, що призвело до руйнації житлового приміщення, тому  адміністрацією ПВК № 64 було прийнято рішення про проведення капітального ремонту  вказаної квартири, про що  було повідомлено в письмовому  порядку ОСОБА_3 Вказані ремонтні  роботи по приведенню квартири у житловий стан були тимчасового призупинені до  вересня 2009 року в зв”язку з  перевірками, щодо законності проведення адміністрацією  ПВК №64 ремонтних робіт у вказаній квартирі. 09 вересня 2009 року було проведено  повторний огляд службової квартири, в якій на момент  проведення огляду   комісією встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживали та вцілому квартира  є непридатною для  використання її в якості житла.

В зв”язку з тим, що відповідачі  тривалий час не проживають у вказаній  службовій квартирі та не вчиняють дії по зняттю з реєстрації  за адресою  АДРЕСА_1, тому  позивач змушений був звернутися до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд  визнати строк  подання позовної заяви таким, що  відбувся з поважних причин та поновити його.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача, адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги  не визнали в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з”явилася, але надала  суду заяву в якій прохала  проводити слухання справи  у її відсутність, в задоволенні  позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сектор  Громадянства, імміграції і реєстрації  фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області в судове засідання не з”явився, але надав  суду заяву, в якій прохав  проводити слухання справи у відсутність їх представника.

                   Суд, вислухавши учасників процесу по справі , дослідивши матеріали справи, вважає позов   Полтавської виправної колонії № 64 УДДУ ПВП в Полтавській області  про визнання  втратившими право користування  жилим приміщенням, визнання  факту  відсутності права  на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації таким, що підлягає задоволенню за наступних обставин.

          Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Відповідно до  ст. 214 ЦПК України  під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими  обґрунтовуються  вимоги і заперечення, та якими доказами вони  підтверджуються; які  правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

         Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

    Так, згідно рішення  виконавчого комітету  міської Ради народних депутатів  № 565 від 27.12.1989 року  визначено як  відомче житло  ОП-317/64 в будинку, що  по АДРЕСА_1.

             Судом також встановлено та сторонами  не заперечувався той факт, що  згідно ордера № 53  від  01 червня 1990 року, виданого на підставі рішення виконкому  Полтавської міської Ради народних депутатів  м. Полтави № 565 від 27.12.1989  року,  ОСОБА_5 , працюючому  в ОП 317/64 на посаді начальника  загону, надано  службове жиле  приміщення в період  роботи на даній посаді  за адресою АДРЕСА_1, квартира № 15, площею 44,6 кв.м., яка складається з трьох кімнат , і яка  належить  ОП 317/64 (а.с.12).

                Крім того,  як зазначено у вказаному ордері разом з ОСОБА_5 поселяються у службову квартиру № 15 по АДРЕСА_1 у м. Полтаві  дружина -  ОСОБА_3, 1961 року народження, та син – ОСОБА_4, 1983 року народження ( а.с.12).

                    Згідно довідки,  наданої  Головою житлової комісії Заступником начальника  з ІКПЗ Полтавської виправної колонії № 64 УДДУ ПВП в Полтавській області, АДРЕСА_1, відповідно до Рішення № 565 від 27.12.1989 року, є службовою квартирою установи ПВК № 64. АДРЕСА_1 в цілому  перебуває  на балансі  установи ПВК № 64 (а.с.11).

                    Таким чином,  враховуючи  вище викладені  факти, АДРЕСА_1  відповідно до положення  ст. 118 ЖК УРСР є службовою.

                    Статтею 118 ЖК УРСР визначено, що жилі приміщення включаються  до числа службових рішенням виконавчого комітету  відповідної ради.

                    Як вбачається з свідоцтва про  розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого 25 грудня 1996 року  Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського райвиконкому м. Полтави, ОСОБА_5 та  ОСОБА_3  25 грудня 1996 року шлюб розірвали, про що здійснено актовий запис № 285 (а.с.13).

                    Судом встановлено, що з  моменту реєстрації  розірвання шлюбу, а саме 25.12.1996 року відповідачка ОСОБА_3  виїхала  з АДРЕСА_1 і з вказаного часу  у службовій квартирі  фактично не проживала, за місцем реєстрації не з”являлася.

                    Дані обставини  не заперечувалися в судовому засіданні  і відповідачкою ОСОБА_6

                    Згідно наказу № 49 о/с від 06.09.2002 року підполковника  внутрішньої служби ОСОБА_5, заступника начальника управління з соціально-психологічної роботи з 26 серпня 2002 року  виключено  із списків  особового складу в зв”язку зі смертю (а.с.24).

                    На момент смерті  ОСОБА_5, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачами, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з померлим спільне господарство не вели, спільно не проживали, догляд та поточний ремонт  службової квартири № 15 на момент смерті ОСОБА_5 не проводили.

                    Положенням  ст. 71  ЖК УРСР встановлено за тимчасової відсутності  наймача  або членів його сім”ї за ними  зберігається  жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач  або члени його сім”ї були відсутні  з поважних причин понад шість місяців, цей  строк за заявою  відсутнього може  бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

                    Законодавцем  дані норми тлумачаться таким  чином,  коли  в жилому приміщенні не залишилися  члени сім”ї особи, яка була  відсутня, його повернення  в це приміщення до часу розгляду  спору у суді є істотною обставиною, але вона  не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а  повинна  оцінюватися  у сукупності з іншими обставинами.

                    Наймачеві  або членові  його сім”ї, який  був відсутнім понад  встановлений законом строк  без поважних причин, суд  вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення).

                    В ході розгляду справи також встановлено,  що на момент смерті наймача службової квартири № 15 – ОСОБА_5 члени його родини, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вибули на  постійне місце проживання в інше  жиле приміщення, а саме квартиру №10, що у м. Полтаві по вул. Жовтнева, 77, що підтверджується даними картки  реєстрації та поквартирної картки, наданих ГЖЕД №6 та заведених на ім»я  останніх.

                    Згідно довідки  та реєстраційної картки,  наданих начальником  ГЖЕД № 6   власником АДРЕСА_2  була ОСОБА_3, але зареєстрована за даною адресою остання не була, ОСОБА_4, 1983 року народження, був зареєстрований за вказаною адресою в період з 25.12.2001 року по 18.03.2009 року (а.с.165).

                    В своїх поясненнях представник позивача зазначив, що  факт не проживання відповідачів у вказаній  службовій квартирі, власником якої являється ПВК № 64, є те, що при огляді  даної квартири, комісією було встановлено факт непридатності  проживання у даному помешканні. Дані обставини  підтверджуються тим, що 12 лютого 2009 року  на ім”я Начальника  Полтавської виправної колонії № 64  мешканцем  службової АДРЕСА_3 надано  заяву, в якій вказувалося на просідання  стіни, перекосу дверей вхідних, ванної та туалетної кімнат, перекосу вікна, що на думку заявника сталося за причин просідання стіни в службовій квартирі № 15.

                    В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що   на підставі вказаної заяви було проведено 05 березня 2009 року обстеження квартири  № 15  в результаті чого комісією було  виявлено  прогнивання основної  несучої  балки стіни, внасідок чого відбулося просідання  дерев”яної підлоги, деформація стелі, деформація  віконного блоку, що  враховуючи на  значність  пошкоджень стало  наслідком визнання службової квартири такої, що перебуває   в  не житловому стані оскільки остання  потребувала  проведення капітального ремонту. Причиною руйнації відповідної квартири стало те, що на час  проведення обстеження  службового житла  відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4  не проживали та не використовували  в якості житлового приміщення, що підтверджується актом комісії від 05.03.2009.

                    Представник позивача вказав, що в зв”язку з жахливим станом службової квартири, ПВК № 64, як власник даного приміщення почало проводили ремонтні роботи, про проведення яких відповідачу було направлено письмове повідомлення 06.03.2009 року (а.с.19). Ремонтні роботи у  вказані квартирі були призупиненні в зв”язку з проведенням перевірки на предмет законності  проведення ремонтних  робіт.

                    Так, 09 вересня 2009 року  було проведено  повторний  огляд службової квартири, де  було встановлено перелік проведених  та фактично закінчених окремих видів робіт, визначено перелік робіт, що необхідно  було провести для приведення службової квартири у житловий стан.

При проведенні повторного огляду  службової квартири встановлено, що   відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаній вище квартирі досить тривалий час не проживали та не використовували  вказану квартиру, як житлове приміщення.

                    Дані  обставини встановлені комісією та самі акти не заперечувалися  відповідачами та представником  відповідача,  а також не були  оскаржені та спростовані іншими  доказами по справі.

                    Крім того,  технічний стан  службової квартири № 15, а також її технічні характеристики, встановлені  вказаними вище актами  обстеження були підтверджені в судовому засіданні і показами  свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10.

                    В судовому засіданні представник відповідача, адвокат ОСОБА_1 зазначив, що відповідач ОСОБА_4  не порушував порядку  та умов користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_1, оскільки останній по сьогоднішній день здійснює оплату за користування житлово – комунальними послугами та здійснює ремонтні роботи  по приведення вказаного житлового приміщення, квартири в якій на сьогоднішній день зареєстрований в належний стан.

                    Відповідно до ст. 107 ЖК України  наймач або член  його сім”ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право  користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно  від пред”явлення позову про це.

                    Частиною 2 ст. 107 ЖК України визначено, якщо  з жилого приміщення вибуває не вся сім”я , то договір  найму жилого приміщення не розривається, а член сім”ї, який вибув, утрачає право  користування цим  жилим приміщенням з дня вибуття.

                    Крім того, судом встановлено, що  відповідачка ОСОБА_3 не будучи належним  та законним  наймачем службової квартири № 15, восени 2009 року  здійснила реєстрацію за місцем проживання свого сина - ОСОБА_4  в службовій квартирі № 15.

                    Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували  та не перебувають на службі у в ПВК № 64, що підтверджується довідками з відділу кадрів ( а.с.22,23).

                    З приводу законності дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо реєстрації  у вказаній службовій квартирі  вони спростовуються  результатами проведених перевірок  з боку прокуратури  та Управління Департаменту з питань виконання покарань в Полтавській області, які дійшли висновку про незаконність  реєстрації  ОСОБА_3 та ОСОБА_4С у службовій квартирі № 15 у м. Полтаві по АДРЕСА_1 ( а.с.25-28).

                    Крім того, судом встановлено, що  ОСОБА_4 з 2009 року зареєструвався   у службовій квартирі № 15, сплачує  кошти за житловому – комунальні послуги, здійснив ремонтні роботи у вказаній квартирі, що підтверджується квитанціями про оплату коштів за житлово – комунальні послуги та товарними чеками про придбання  будівельних матеріалів ( а.с. 137-141).

                    Вказані  доводи відповідача ОСОБА_4 про підтримання належного стану квартири № 15, що у м. Полтаві по АДРЕСА_1  шляхом проведення ремонтних робіт  та проведення оплати за комунальні послуги, та наполягання останнього на тому , що останній проживає  у вказаній квартирі є неспроможними.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи  та встановлено судом, що після реєстрації розірвання шлюбу 25 грудня 1996 року ОСОБА_3 виїхала з  сином – ОСОБА_4 з службової АДРЕСА_1. Ці обставини  підтверджуються  матеріалами справи, поясненнями  самого відповідача ОСОБА_4 та свідками допитаними в ході розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 1996 року  відповідач ОСОБА_4 проживаючи з матір”ю, перестав бути  членом сім”ї  наймача АДРЕСА_1 відповідно до положення ч.2 ст. 107 ЖК України. Тому,  реєстрація ОСОБА_4 у 2009 році у вказаній квартирі та проведення ремонтних робіт у квартирі  не підтверджують права останнього на   користування   АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до положення  ч.2 ст. 107 ЖК України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 втратили право  користування  службовою квартирою № 15 з дня  вибуття фактичного  вибуття на інше  постійне місце проживання, що вказане вище.

Відповідно до положення  с. 256 ЦК України  загальний строк позовної давності складає три роки.

Законодавцем визначено, що суд застосовує позовну давність до правовідносин сторін лише за заявою  сторін, зроблену  до винесення рішення ( ч.3 ст. 267 ЦК України).

Для визначення  правильного обчислення позовної давності  є важливим  визначення його початкового моменту.

Як вбачається з матеріалів справи  позивач своєчасно не звернувся з вказаним позовом оскільки  останнім виявлено момент порушення їх прав, як власників  майна лише у 2009 році, що підтверджується  матеріалами справи.

Положенням частини 5 ст. 267 ЦК України  в разі якщо суд  визнає поважними  причини пропуску  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, зважаючи на вище викладені обставини суд вважає за доцільне  поновити Полтавській виправній колонії № 64 строк  на звернення до суду з  позовом про  визнання  втратившим право користування  жилим приміщенням, визнання  факту  відсутності права  на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавської виправної колонії № 64  УДДУ ПВП в Полтавській  області  є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

         Керуючись ст.ст. 73, 209, 212 -215  ЦПК  України,  64,71, ч.2 ст.107 Житлового кодексу України, ст. 29 ЦК України, ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу  пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд –

В И Р І Ш И В :

     Позов Полтавської виправної колонії № 64 УДДУ  з питань виконання покарань  в Полтавській області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог  щодо предмета : Сектор  Громадянства, імміграції і реєстрації  фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про визнання  втратившим право користування  жилим приміщенням, визнання  факту  відсутності права  на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити.

Поновити  Полтавській виправній колонії № 64 УДДУ  з питань  виконання  покарань  в  Полтавській області строк  позовної давності звернення з даним позовом, як такий  що було пропущено з поважних причин.

          Визнати  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що  втратили право  на  користування  (проживання) службовою квартирою № 15, що розташована за адресою м. Полтава,  АДРЕСА_1.

           Визнати факт  відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права на користування (проживання) службовою квартирою № 15, що розташована у м. Полтаві по АДРЕСА_1.

          Зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 з місця реєстрації за адресою  м. Полтава вул. Крутобережанська 28, кв. 15.

          Стягнути з  ОСОБА_4 та  ОСОБА_3 на користь    Полтавської виправної колонії  № 64 УДДУ з питань  виконання покарань в Полтавській області в рівних частинах по 4,25 коп. судового збору та 18 грн. 50 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи – з кожного.

           Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції  може бути подано  до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд  м. Полтави  протягом десяти  днів з дня  проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Н. І. Крючко