Справа    № 2-755/2009 р.

              № 2-33/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 січня 2011 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі судді Зоріної Д.О., при секретарі Бокатюк Ю.В.., за участю прокурора Могильчук О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука, ВГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області, про розірвання договору найму, виселення та зняття з реєстрації,-

   ВСТАНОВИВ :

          Позивач відкрите акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод»звернувся до суду із вказаним позовом, де просить ухвалити рішення, яким розірвати договір найму житла № 9, укладений 14 січня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод»та ОСОБА_1, у зв»язку із закінченням терміну дії договору; виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житла; зобов»язати відділення  справах ГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації відповідачів.

          Свої вимоги позивач мотивував тим, що відкритому акціонерному товариству «Крюківський вагонобудівний завод»на підставі свідоцтва № 141 від 25 жовтня 2002 року на праві приватної власності належить гуртожиток для малих сімей по вулиці АДРЕСА_1. На підставі листа-клопотання Крюківської районної ради нардних депутатів міста Кременчука від 22 липня 1997 року № 109 відповідачу ОСОБА_1 як працівнику станції юних техніків міста Кременчука було надано квартиру АДРЕСА_1 площею 17,7 кв.м. згідно договору оренди від 8 жовтня 1997 року, який було укладено терміном на три роки. 9 жовтня 1997 року відповідачу було виписано ордер № 10 серії Ч2, згідно якого він заселився та прописався у надане йому житлове приміщення разом зі своїм сином ОСОБА_2 20 грудня 2003 року з ОСОБА_1 було перезаключено договір найму житолового приміщення терміном на 1 рік та за згодою адміністрації відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»було продовжено договір найму до 31 грудня 2005 року. На підставі листа Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука від 12 вересня 2006 року № 420 за згодою адміністрації відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»з відповідачем було перезаключено договір найму житлового приміщення до одного року. На даний час у підприємства виникла необхідність у наданні житла спеціалістам, що працюють у відкритому акціонерному товаристві «Крюківський вагонобудівний завод»на час роботи в підприємстві, однак відповідач ОСОБА_1 відмовляється звільнити займане ним житлове приміщення в добровільному порядку. Відповідачу неодноразово надсилались попередження, які залишені ним без реагування. За таких обставин позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позов задовільнити.

          Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та вказав, що правовідносини між ним та відкритим акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод»виникли у 1997 році, в той час, коли йому було видано ордер № 10 серії Ч2 на вселення у квартиру АДРЕСА_1. Вказаний ордер було видано після погодження позивачем клопотання Крюківськоїрайонної ради народних жепутатів міста Кременчука від 22 липня 1997 року № 109. Укладені між позивачем та відповідачем договір найму житлового приміщення регулююють лише порядок користування житловим приміщенням та не є підставою для виникнення або припинення права на володіння та користування житловою площею. Як зазначив відповідач, порядок виселення з гуртожитків регулюється положеннями Житлового кодексу України і з вказаних положень випливає, що ОСОБА_1 не може бути виселений з гуртожитку, оскільки він не перебував у трудових відносинах з позивачем, він являється персональним пенсіонером та інвалідом другої групи, а також проживає у спірному приміщенні разом з сином, який на момент подачі позивачем позову був неповнолітнім. Окрім того, на думку відповідача ОСОБА_1, оскільки він досі працює на тій же посаді, що й при отриманні ордеру на вселення в спірне житлове приміщення, він вселений до житла на законних підставах, тому відсутні будь-які законні підстави для виселення його разом із сином із займаного житлового приміщення.

          Відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, завчасно надавши суду заяву, в якій проти позову заперечував та просив справу розглядати без його участі.

          Прокурор вважає позов відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»щодо розірвання договору найму житлового приміщення, виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зняття останніх з реєстрації  таким, що не підлягає задоволенню у зв»язку з його незаконністю та необгрунтованістю.

          Представник третьої особи ВГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, завчасно надавши заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та винести рішення на розсуд суду.

          Представник третьої особи органу опіки та піклування Крюківської районної ради міста Кременчука в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

          Вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1, приймаючи до уваги думку прокурора, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

          Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Крюківської районної ради народних депутатів міста Кременчука № 502, 26 грудня 1996 року було затверджено акт Державної комісії про приймання в експлуатацію великопанельного гуртожитку для малих сімей по вулиці П.Тольятті № 6 в місті Кременчуці.

          22 липня 1997 року Виконавчий комітет Крюківської районної ради народних депутатів звернувся до генерального директора акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»з клопотанням про надання житла сім»ї директора міської станції юних техніків ОСОБА_1.

          9 жовтня 1997 року ОСОБА_1 було видано ордер серії Ч2 № 10 на право зайняття разом із сім»єю житлового приміщення –квартири АДРЕСА_1.

          Як встановлено в судовому засіданні, 8 жовтня 1997 року позивачем було укладено договір найму житлового приміщення –квартири № 19 в малосімейному гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1 строком на три роки, а 20 грудня 2003 року було перезаключено  договір найму зазначеного житлового приміщеннтерміном на один рік та за згодою адміністрації відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»продовжено договір найму до 31 грудня 2005 року.

          14 січня 2007 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод»було укладено договір найму квартири № 19 в малосімейному гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1 строком на 1 рік та в подальшому продовжено даний договір на такий самий строк.

          5 листопада 2008 року та 2 грудня 2008 року, повторно, позивач направив відповідачу попередження з вимогою про звільнення займаної ним житлової площі в гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1.

          Згідно довідки відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»№ 18 від 13 вересня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі № 19 по вулиці АДРЕСА_1.

          Таким чином, між сторонами в справі виникли спірні правовідношення з приводу законності проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі № 19 малосімейного гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1.

          Вивчивши та проаналізувавши дійсні обставини справи, природу та характер правовідносин сторін по справі, суд вважає за необхідне при вирішенні виниклого між останніми спору застосовувати положення Житлового кодексу України, які регулюють порядок користування гуртожитками.   

          Так, відповідно до положень статей 128, 129 Глави 4 «Користування гуртожитками»Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.

          На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

          Права та обов»язки власника та мешканців гуртожитку визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів РСР  від 3 червня 1986 року, відповідно до пункту 14 якого вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитку або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

          Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана житлова площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, правами й обов»язками мешканців гуртожитку.

          Зазначені вище норми закону не передбачають укладення договорів найму житла з особами, які вселились в надану житлову площу в гуртожитку на підставі ордера.

           Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 заселився до квартири № 19 малосімейного гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1 на підставі ордеру на право вселення до вказаної квартири серії Ч2 за номером 10 і даний документ, як випливає з положень аконодавства, що регулює спірні правовідносини, став єдиною підставою для вселення відповідача до малосімейного грутожитку.

          Посилання представника позивача на норми Положення про малосімейні гуртожитки по вулиці П.Тольятті № 4 та № 6 в місті Кременчуці, затвердженого головою наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», суд не приймає до уваги, оскільки зазначене Положення відноситься до джерел права, які носять локальний характер, а отже  використовується для внутрішньої роботи на підприємстві.

          Враховуючи викладене вище, а також той факт, що, як достовірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право на проживання в квартирі № 19 малосімейного гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1 на законних підставах, а саме на підставі ордеру на право вселення до житлового приміщення, і на сьогоднішній день таке право не втратили, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для розірвання договору найму, виселення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зняття їх з реєстрації, у зв»язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

          Керуючись статтями 10, 11, 60, 81, 84, 88, 212,  213, 215 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст. 128, 129 Житлового кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог юридичної особи відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору найму, виселення та зняття з реєстрації –відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в Полтавський апеляційний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя :