Справа № 2- 1938/2010р.          

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2011 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді  Зоріної Д.О., при секретарі Бокатюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці  цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-комплекс” про стягнення  невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-комплекс»на його користь 10 830 грн. невиплаченої заробітної плати, в тому числі: за квітень 2009 року в розмірі 3 000 грн.та за 94 календарні дні невикористаної відпустки в розмірі 7830 грн.; зобов»язати відповідача обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки з 22 квітня 2009 року пор день фактичного розрахунку.

          В подальшому позивач доповнював та уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь  невиплачену заробітну плату за квітень 2009 року в розмірі 2142 грн. 85 коп., компенсацію за невикористану відпустку за період з 20 травня 2005 року по 22 квітня 2009 року в сумі 7880 грн. , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55 421 грн. 05 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.          

Свої вимоги мотивував тим, що з 2005 року по 22 квітня 2009 року він працював на посаді директора ТОВ «Техно-комплекс». Наказом від 22 квітня 2009 року  він був звільнений з посади директора на підставі статті 99 Цивільного кодексу України. При звільненні йому не було виплачено заробітну плату за квітень 2009 року у розмірі 2142 грн. 85 коп., не було виплачено компенсацію за 94 календарних дні  невикористаної відпустки в розмірі 7880 грн. 02 коп. Окрім того, ОСОБА_1 не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та заподіяно протиправними діями моральної шкоди, яку позивач оцінює в 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі з підстав, що зазначені у ньому та просив суд його позов задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин.

Вислухавши думку позивача який не заперечував проти ухвалення заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника  відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 2005 року по 22 квітня 2009 року працював на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-комплекс”.

Відповідно до наказу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-комплекс»від 22 квітня 2009 року №22/04/09-2  на підставі рішення зборів  учасників ТОВ „Техно-комплекс” ОСОБА_1 звільнено з посади директора  ТОВ „Техно-комплекс” на піставі статті  99 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, відповідачем при звільненні позивача, останньому не було повідомлено письмово про нараховані суми, належні йому при звільненні, та не виплачено запобітну плату за квітень 2009 року в сумі 2142 грн. 85 коп., що зокрема підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України про застраховану особу, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за квітень 2009 року є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як встановлено судом, на час звільнення позивача, останній мав 94 календарних дні невикористаної відпустки за період з 20 травня 2005 року по 22 квітня 2009 року, компенсація за які відповідачем позивачу при звільненні виплачена не була.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182 - 1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Розрахунок середнього заробітку для визначення розміру грошової компенсації за невикористану відпустку провадиться відповідно до частини 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року, а саме виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Як вбачається із довідки Пенсійного фонду України заробітна плата ОСОБА_1 в ТОВ «Техно-комплекс»за період з 1 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року склала 29 759 грн. 94 коп. за 355 календарних днів, а тому середній заробіток для визначення розміру грошової компенсації за невикористану відпустку складає 83 грн. 83 коп. за день.

Оскільки, як встановлено судом після звільнення ОСОБА_1 відповідачем йому не було виплачено компенсацію за 94 календарні дні невикористаної відпустки, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію у розмірі  7880 грн. 02 коп. (94 Х 83,83).

          Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, відповідачем при звільненні позивача, останньому не було виплачено заробітну плату та квітень 2009 року та компенсацію за невикористану відпустку, а тому суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

          Відповідно до пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, —наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при неповеденні його до розгляду справи –по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, середньоденна заробітна плата позивача складає 101 грн. 69 коп., а період затримки розрахунку з 23 квітня 2009 року по 24 січня 2011 року складає 642 календарні дні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є законними та обгрунтованими і з відповідача на користь позивача  необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, тобто середній заробіток в сумі 65 284 грн. 98 коп. (642 Х 101,69)

Згідно статті 237–1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1, а саме права  на отримання всіх сум, що належать йому при звільненні, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання винагороди за працю, права на отримання при звільненні трудової книжки, позивач зазнав втрат немайнового характеру, тобто останньому завдано моральну шкоду.

Враховуючи  характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд приходить до висновку, що позовні  вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000 грн.

          Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, на підставі статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст. ст. 47, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-комплекс” про стягнення  невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-комплекс” на користь ОСОБА_1  невиплачену заробітну плату за квітень 2009 року в сумі 2142 грн. 85 коп., компенсацію за невикористану відпустку за період з 20 травня 2005 року по 22 квітня 2009 року в розмірі 7 880 грн. 02 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55 421 грн. 05 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-комплекс” на користь держави  803 грн. 07 коп. судового збору  та  120 грн. витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.

          Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: