копія

                                                                                     ПОСТАНОВА                                                          2а-365\ 2011

                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

          24 лютого 2011 року             Козельщинський районний суд Полтавської області  в складі  головуючого судді   Науменко Н.Д., розглянувши   в порядку письмового провадження і приміщенні Козельщинського районного суду Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Козельщинському  районі Полтавської області про визнання неправомірними дій і зобов"язання нарахувати та виплатити  щомісячне підвищення до пенсії, -     

                                                                                                               встановив:

            Позивач ОСОБА_1 звернулася  до Козельщинського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Козельщинському районі  Полтавської області, в якому прохала суд  визнати неправомірними дії відповідача і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року, прохала поновити строк на звернення до суду, пропущений з поважної причини.

            В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 липня 2007 року  має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

           Відповідач всупереч  вимогам закону проводить часткову виплату  цієї надбавки,чим порушує її права.

           Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити.  

           Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні   органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

            В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

           В порядку ст. 122 ч.3 КАС України у разу  отримання с судом заяв від усіх осіб, що беруть участь у справі про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

           Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

            З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

            Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується  пенсійним посвідченням   № НОМЕР_1 від 19.11.1999 року  (а. с. - 6).

            Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

            Із заперечень УПФУ в Козельщинському районі Полтавської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат в повному обсязі, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

            Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

            Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

            Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

             Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

             Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

               Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

               Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

              Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Козельщинському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  Враховуючи перше   звернення позивача до суду 10.09.2010 року в порядку цивільного судочинства у  межах строку позовної давності,встановленого для даних правовідносин ст. 15 ЦПК України, відповідач повинен нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати за 2007 рік  з 11 вересня 2007 року.

 З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується  підвищення, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському району Полтавської області від 11 березня 2010 без номера в  розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Козельщинському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вимога позивача щодо визнання неправомірними дій  управління ПФУ в Козельщинському районі  по невиплаті у  розмірі , передбаченому ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії і зобов"язання провести донарахування і його  виплату у 2009 році і в подальшому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не передбачено  обмежень   застосування ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування і виплати 30% надбавки до пенсії громадянам категорії "діти війни", а тому зазначена виплата повинна бути проведена. Зменшення відповідачем розміру виплати цього підвищення з посиланням на  постанову КМУ № 530 від 28.05.2008 року і інші постанови КМУ  з цього питання є  безпідставними, так як  при вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету  законів над підзаконними актами і визнає, що при розрахунку підвищення до пенсії  соціальній категорії " діти війни" застосуванню підлягає ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність УПФ України  в Козельщинському районі Полтавської області в частині проведення у 2009 році  часткової виплати підвищення до пенсії  "дітям війни" і приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку виплат  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ч.1 Закону України " Про загальнообова"язкове державне пенсійне страхування", та проведення відповідних виплат з 1 січня 2009 року по день винесення   постанови з урахуванням  виплачених позивачу за цей час виплат.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

              Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

              Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

               За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

               З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

              Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

              Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007року за №1261  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

              Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  покладено на УПФУ в Козельщинському районі Полтавської області за місцем проживання позивача.

              Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

               За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

               Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

               Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно  п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

                Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-          щодо призначення пенсії;

-          підготовки документів для її виплати;

-          забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

               Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, що діє  в редакції Постанови Правління ПФУ від 25.02.2008 року № 5-5, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

                Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

                Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

                Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

                 Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.     

                Суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, так як за  ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" до правовідносин щодо  невиплати пенсій з вини органу, на який покладено обов"язок з виплати пенсій не застосовуються строки позовної давності.

               Розрахунок  виплати у 2009 році 30 відсоткової надбавки  необхідно. Законом України "Про державний бюджет на 2009  рік" дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону  України " Про Державний бюджет на 2009  рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим Законом та нормативно-правовими   актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює  доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни". Таким  чином відповідач в 2009 році  повинен  діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

         Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних  груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.         Отже, мінімальний розмір пенсії за віком за січень - жовтень  2009 року встановлений на рівні грудня 2008 року.

         За січень - жовтень 2009 року позивачеві виплачено підвищення до пенсії по 49 грн. 80 коп. щомісяця,  отже з 01 січня 2009 року по 1 листопада 2009 року підлягає доплаті 996 грн.    (січень - вересень 2009 року 498 грн.х30% = 149,40грн. - 49,80 грн. = 99,60 грн. х 10=996  грн.).

        З 1 листопада  2009 року розмір  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які втратили працездатність, встановлений 573 грн. на  місяць, отже  розрахунки за листопад - грудень 2009  року належить здійснювати  враховуючи  цей розмір.

        Виплата надбавки дітям війни у 2010 році повинна нараховуватись за період з 1січня по 1жовтня 2010 року, виходячи із мінімального розміру пенсії, встановленого на рівні прожиткового мінімуму на одну непрацездатну особу у 2010 році.

       При цьому   при проведенні зазначених виплат зарахуванню підлягають суми, виплачені відповідачем.   

       Суд  вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки з аналогічною вимогою в порядку цивільного судочинства позивач звертався до суду у межах строку позовної давності, передбаченого ЦПК України,  10 вересня 2010 року і їй було повернуто позовну заяву в зв»язку із зміною виду судочинства, за яким необхідно розглядати вимоги до державного органу щодо донарахування  підвищення до пенсії дітям війни», що дає право суду вважає поважною причину пропуску строку на звернення за захистом порушеного права  за нормами адміністративного судочинства. При цьому суд зауважує, що предметом оскарження є неправомірність дій управління Пенсійного фонду України в районі щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов'язані між собою.                               

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186, ст. 256 ч.1,2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                                                           постановив:          

              Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області  про  визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

              Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському  районі Полтавської області в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

               Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі встановленому ч.1ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та провести доплату ОСОБА_1  з період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року  з урахуванням проведених виплат.

               В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити.

               Постанова підлягає негайному  виконанню відповідачем.

              Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Козельщинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                Постанова набуває чинності після спливу строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подана.

Головуючий:                                       підпис                                                                                                                                           Н.Д.Науменко   

З оригіналом вірно.

Суддя Козельщинського районного суду :                                                                                                                                             Н.Д.Науменко