УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня 15 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.
суддів - Прокопенка О.Б., Демченка М.О.
з участю прокурора - Паливода Л.В.
засудженого - ОСОБА_1.
потерпілого - ОСОБА_2.
законного представника потерпілого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2006 року, яким :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_1, Семенівського району, Чернігівської області, мешканець м. Суми, раніше не засуджувався ,-
засуджений за ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями в дитячих та навчальних закладах, а також посади, пов'язані з вихованням дітей та навчанням учнів, строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 28 грн.58 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; 500 грн. на відшкодування їй моральної шкоди та 500 грн. на відшкодування завданої неповнолітньому сину моральної шкоди, а всього 1028 грн.58 коп.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за вчинення злочину при слідуючих обставинах :
Згідно наказу начальника Управління освіти Сумської міської ради № НОМЕР_1 від 25.05.2005 року ОСОБА_1. було призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 Сумської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №НОМЕР_2 на умовах контракту з 25 травня 2005 року по 25 травня 2006 року.
Відповідно до службових обов'язків, викладених у наказі по Сумській загальноосвітній школі 1-111 ст. № НОМЕР_2 від 12.08.2005 р. ОСОБА_1. виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, тобто він був службовою особою.
18 січня 2006 року після 15 годин 20 хв. учні ІНФОРМАЦІЯ_3 класу очікували в коридорі школи біля навчального класу на другому поверху ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 школи ОСОБА_1. Після початку уроку, ОСОБА_1. підійшов до учнів та сказав їм, щоб вони поводили себе тихо і чекали його біля класу, а сам пішов до свого службового кабінету взяти ключ від класу. Під час знаходження в своєму кабінеті директор почув, що діти знову почали гучно розмовляти і вийшов їх заспокоїти. В подальшому, ОСОБА_1., перевищуючі свої службові повноваження, підійшов до учня ІНФОРМАЦІЯ_3 класу ОСОБА_2. й у присутності учнів схопив його рукою за ліве
Справа № 11 - 654 / 2006 р. Головуючий у першій інстанції Князєв В.Б.
Категорія ст. 365 КК України Доповідач - Прокопенко О.Б.
вухо. Потім, ОСОБА_1. сильно утримуючи учня ОСОБА_2. за вухо, використовуючи свою перевагу у фізичній силі, примусово повів останнього по коридору у напрямку вчительської, яка знаходиться на другому поверсі школи. Не відпускаючи вухо учня, ОСОБА_1. завів останнього за ріг коридору, де вже їх не бачили учні і відпустивши, наніс один удар рукою по потиличній частині голови ОСОБА_2. Згідно висновку судово-медичної експертизи неповнолітньому потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу в області зовнішньої поверхні лівого вуха.
В поданій апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_1., частково визнаючи вину у вчиненому злочині, зазначає, що з вироком суду не згоден з наступних причин: по справі опитані тільки зацікавлені свідки, висновок судово-медичної експертизи неправильний, не враховані обставини, які пом'якшують покарання і не застосовано ст.69 КК України. Також вказує, що суд, проголошуючи покарання щодо заборони займатися педагогічною діяльністю строком на 1 рік, не враховував того факту, що вчительська робота являється для нього основним джерелом заробітку для існування. Судом не взято до уваги те, що учень ОСОБА_2. негативно ставиться до навчання і має незадовільну характеристику. Вважає, що застосування фізичної сили до учня не є педагогічним методом виховання, але винісши йому таке суворе покарання, суд продемонстрував безправність педагогічних працівників навчальних закладів перед свавіллям окремих учнів, їх принизливим ставленням до посади вчителя, а тому, враховуючи викладене, прохає прийняти правильне рішення і коли не можна скасувати вирок, прохає покарання пом'якшити, скасувати призначене додаткове покарання і зменшити розмір моральної шкоди.
В запереченнях законний представник потерпілого ОСОБА_3 вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а тому прохає залишити його без зміни.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1. про підтримання апеляції, потерпілого ОСОБА_2. та його законного представника ОСОБА_3 про законність вироку, думку прокурора Паливода Л.В. про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Викладені у вироку висновки суду, щодо доведеності вини ОСОБА_1. у вчиненні умисного спричинення легкого тілесного ушкодження неповнолітньому ОСОБА_2. у присутності учнів ІНФОРМАЦІЯ_3 класу школи 1-111 ступенів №НОМЕР_2 м. Суми за обставин викладених у вироку підтверджені зібраними у справі та перевіреними в суді доказами, не дивлячись на те, що сам ОСОБА_1. як на досудовому слідстві, так і в суді не визнавав спричинення неповнолітньому ОСОБА_2. будь-яких тілесних ушкоджень, зазначаючи про неправомірну поведінку самого потерпілого та допущені ним брутальні висловлювання.
В той же час потерпілий ОСОБА_2., як при досудовому слідстві, так і при судовому розгляді справи, пояснював, що 18 січня 2006 р. перед уроком креслення, що повинен був проводити директор школи ОСОБА_1., останній запізнюючись на урок, зробив зауваження учням ІНФОРМАЦІЯ_3 класу, що його чекали, щоб не шуміли. Серед учнів класу був і він. Коли ж директор через деякий час повернувся, то взяв його за вухо і повів по коридору, а після того як зайшли за ріг коридору, то ще й вдарив рукою по потиличній частині голови.
Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. також підтверджували факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2, а саме примусове ведення його за вухо по коридору школи в їх присутності.
Згідно висновку судово-медичної експертизи неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2. були заподіяні легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу в області зовнішньої поверхні лівого вуха(а.с.31).
Зазначені докази судом першої інстанції покладені в основу вироку, з ними повністю погоджується і колегія суддів, а тому доводи апеляції ОСОБА_1. про неспричинення ОСОБА_2. тілесних ушкоджень не заслуговують на увагу.
В той же час колегія суддів вважає, що як органи досудового слідства, так і суд постановляючи вирок зробили не вірний висновок про вчинення ОСОБА_1 злочину у сфері службової діяльності, зокрема перевищенні службових повноважень.
Для всіх службових злочинів характерним є наявність безпосереднього зв'язку між вчиненим особою діянням та посадою, яку вона обіймає, чи службовою діяльністю, яку здійснює.
Обумовленість діяння службовим становищем суб'єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов'язковою ознакою, що характеризує об'єктивну сторону злочину, вчинюваного у сфері службової діяльності.
Судом достовірно встановлено, що у відповідності з наказом начальника Управління освіти Сумської міської ради № НОМЕР_1 від 25.05.2005 року ОСОБА_1. призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 Сумської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №НОМЕР_2 на умовах контракту з 25 травня 2005 року по 25 травня 2006 року і відповідно до службових обов'язків, викладених у наказі по Сумській загальноосвітній школі 1-111 ст. № НОМЕР_2 від 12.08.2005 р. він виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, тобто був службовою особою.
Під організаційно-розпорядчими обов'язками розуміються функції щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників ( підбір та розстановка кадрів, планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни) на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.
Адміністративно-господарські обов'язки включають у себе функції з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном, що виявляється у встановленому порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпеченні контролю за цими операціями.
Не є службовими особами, і, отже, суб'єктами службових злочинів, ті працівники підприємств, установ та організацій, які виконують суто професійні, виробничі чи технічні функції, зокрема і вчителі.
Таким чином, у справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1. хоча і займав службову посаду, але зазначені у вироку дії вчинив не при їх виконанні. Так, 18 січня 2006 року після 15 годин 20 хв. учні ІНФОРМАЦІЯ_3 класу очікували в коридорі школи біля навчального класу на другому поверху ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто ОСОБА_1., котрий запізнювався і проходячи мимо зробив їм зауваження, а коли вони не заспокоїлися, повернувшись підійшов до учня ОСОБА_2., і взявши за вухо провів його за ріг коридору, де в послідуючому вдарив рукою по потиличній частині голови. За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1. вчинив злочин проти здоров'я особи, а саме спричинив умисне легке тілесне ушкодження, а тому його дії підлягають перекваліфікації з ч.2 ст. 365 на ч.1 ст. 125 КК України, що є можливим, адже з відповідною заявою про притягнення до кримінальної відповідальності зверталася безпосередньо до прокурора м. Суми законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 (а.с.4), а саму кримінальну справу порушував прокурор м. Суми (а.с.1).
При призначенні ОСОБА_1. покарання, колегія судців, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання, зокрема ОСОБА_1. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має поганий стан здоров'я. З урахуванням викладених обставин, колегія судців вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу, яке і буде необхідне й достатнє для його виправлення.
Що ж стосується доводів апеляції про зменшення розміру моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають. При вирішенні у вироку цивільного позову законного представника потерпілого ОСОБА_3, суд дотримуючись вимог ст. 1167 ЦК України, правильно його вирішив. При визначенні суми моральної шкоди, суд врахувавши фізичні та моральні страждання потерпілого і його представника, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості, з достатньою мірою врахувавши характер, обсяг і тривалість страждань, визначив суму в розмірі кожному з них по 500 грн..
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія судців судової палати з кримінальних справ, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.2 ст.365 КК України на ч.1 ст. 125 КК України та призначити за цим законом покарання у виді штрафу на користь держави в сумі 800 грн.
В іншій частині вирок суду відносно ОСОБА_1. залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий О.М. Безверхий