Справа  № 2-2/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

          головуючого - судді Щабельської І.  В

          при секретарі Іванченко  В.  А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканського комбінату комунальних підприємств про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач протягом періоду з 16.12.1991 року по 16.08.2010 року працював машиністом насосних установок на каналізаційно-насосній станції в Диканському комбінаті комунальних підприємств /далі - Диканський ККП/. Вказуючи на те, що відповідачем в 2007 – 2010 роках  систематично допускались невиплата заробітної плати за надурочний, нічний та вечірній час, недотримання встановлених законодавством розмірів мінімальної заробітної плати, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 10 160 грн. 58 коп. та стягнення завданої моральної  шкоди в сумі 10 000 грн.

До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні позивач свій позов уточнив і просив зобов'язати выдповыдача надати Диканському районному центру зайнятості новий розрахунок його середньомічсячної заробітної плати для перерахунку призначеної допомоги по безробіттю. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягти з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі, визначеній судово-економічною експертизою.  При цьому пояснив, що у період 2007-2010 років відповідачем в порушення норм діючого законодавства не дотримувались норми щодо мінімального розміру заробітної плати, неправильно нараховувалась доплата за шкідливі умови праці, не проводилась оплата фактично відпрацьованих надурочних робіт, а також не в повному обсязі нараховувалась у підвищеному розмірі заробітна плата за роботу в нічні та вечірні години, а також за роботу у вихідні дні, не проводилась індексація заробітної плати, що порушувало його передбачене законом право на одержання заробітної плати у передбаченому законом розмірі.  Тому просив стягти з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі, визначеному висновком судово-економічної експертизи, відрахувавши частково виплачену йому відповідачем у грудні 2010 року зазборгованість по заробітній платі без врахування передбачених законом податків та зборів в сумі 238 грн. 56 коп.

Вказуючи на те, що неповна виплата відповідачем заробітної плати  протягом тривалого терміну завдавала йому глибоких душевних страждань, які позначались на звичному йому способі життя та душевному стані, позивач просив стягти з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

          Представник відповідача – Диканського ККП - в судовому засіданні проти задоволення  позову категорично заперечував і просив у його задоволенні відмовити за безпідставністю, оскільки під час оплати праці працівників Диканського ККП, в тому числі й машиністів каналізаційно-насосних установок були дотримані всі вимоги трудового законодавства. При цьому вказував на те, що кількість фактично відпрацьованого часу фіксується в Табелі обліку використання робочого часу (форма П-13), згідно Наказу Міністерства статистики України № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09 жовтня 1995 року. Тому Журнал прийому-передачі зміни, на який посилається у позові ОСОБА_1, який має довільну форму та зміст, не може братися до уваги. Також пояснив, що несвоєчасне застосування законодавчо встановленого розміру мінімальної плати мало місце згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оплату праці», оскільки Диканський ККП є збитковим підприємством, при цьому дозволений термін в шість місяців перевищений не був. У листопаді 2009 року втратив чинність пункт 2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки у частині визначення мінімальних тарифних ставок у розмірі 120 % від прожиткового мінімуму. Тому згідно Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості розрахунок погодинної тарифної ставки проводився без застосування коефіцієнту 1.2.

Представник відповідача у суді пояснив, що за усним розпорядженням керівника підприємства машиністам насосних установок, в тому числі і позивачу, на місці чергування дозволялося у нічний час фактично відпочивати, для чого були створені відповідні умиви - встановлено диван, тому не було підстав для нарахування заробітної плати за понаднормовий час.

Також пояснив, що дотримання вимог трудового законодавства на підприємстві постійно контролюється відповідними державними органами - Територіальною державною інпекцією праці у Полтавській області та Контрольно-ревізійним відділом в Диканському районі. Порушення, які були виявлені цими органами під час перевірок ліквідовані.

Представник відповідача також вказував на те, що всі викладені позивачем вимоги стосуються не заборгованості по заробітній платі, а системи оплати праці, тому ним був пропущений передбачений законом 3-х місячний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, просив також відмовити у задоволенні позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди, вказавши, що ці вимоги не доведені у суді через відсутність відповідних доказів завдання такої шкоди.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їхній сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути  законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Ч.1 ст. 96 КЗпП України визначає, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 КЗпП України, на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. В даному випадку на Диканському ККП було запроваджено підсумований облік робочого часу.

Ст.ст. 106-108 КЗпП України встановлено розміри й порядок оплати за надурочний час, роботу у святкові й неробочі дні, роботу у нічний та вечірній час.

          У судовому засіданні встановлено, що дійсно позивач з 16.12.1991 по 16 серпня 2010 року працював у Диканському ККП. 15.08.2003 року його було переведено на посаду машиніста насосних установок. 16.08.2010 року його було звільнено з посади машиніста насосних установок згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів та пояснень свідків вбачається, що відповідач працював позмінно спочатку 1 доба через 3 доби, а в подальшому по 12 год. у зміну з 8 год. ранку по 20 год. вечора одного дня та з 20 год. вечора до 08 год. ранку наступного дня з двома вихідними днями. Порядок передачі змін визначався відповідними наказами керівника підприємства, графіками чергування машиністів насосних установок та журналом приймання-передачі змін. Як пояснили у суді свідки - машиністи насосних установок ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також майстер ОСОБА_4 у зв'язку з недостатністю працівників на вказаних посадах за період 2008-2010 років  машиністами насосних установок постійно відпрацьовувалися надурочні години понад визначені законом норми, однак, відповідно до усного розпорядження керівника підприємства, відпрацьовані понаднормово години у табелях обліку робочого часу не фіксувалися і оплата за них протягом вказаного терміну не проводилась. Майстер ОСОБА_4 пояснив, що відповідно до вказаного у табелях робочого часу проставлялася лише законодавчо визначена кількість відпрацьованих годин, так як бухгалтерією табеля з фактично відпрацьованою кількістю годин не приймалися, хоча згідно графіків змін та у журналах прийому-передачі змін вбачалася наявність понаднормово відпрацьованого часу працівниками насосних установок, в тому числі і позивачем.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що нарахування зарбітної плати проводилось відповідно до наказів керівника підприємства на підставі табелів відпрацьованого робочого часу  і протягом тривалого терміну для визначення розміру заробітної плати застосовувався розмір мінімальної зарбітної плати менший, ніж це було законодавчо визначено, так як підприємство постійно несло збитки. Всі питання щодо порядку нарахування заробітної плати вирішувались керівником підприємства.

Крім того, згідно п. 2 Наказу начальника Диканського ККП від 01 лютого 2009 року № 3 для машиністів насосних установок каналізаційно-насосних станцій встановлено тривалість другої зміни з 20 год. по 08 год. з перервою в другій зміні з 00 год. до 05 год. При  цьому п. 5 цього ж наказу було категорично заборонено залишати робоче місце до кінця робочої зміни. Тобто фактично тривалість робочої зміни скоротилася з 12 годин до 7 годин і заробітна плата виплачувалася відповідно за 7 відпрацьованих годин, але через невідповідності у наказі, оскільки робоче місце залишати було заборонено, позивачем з 01.02.09 року по 15.04.09 року кожного разу відпрацьовувалося 12 годин. Перевіркою контрольно-ревізійного відділу в Диканському районі було виявлено вказане порушення, у зв'язку з чим позивачу було перераховано заробітну плату за лютий-березень 2009 року. 15.04.2009 року прокурором Дикаського району було винесено протест на вищевказаний наказ стосовно п'ятигодинної перерви у другій зміні, на підставі чого Наказом начальника Диканського ККП № 19 від 16.04.2009 року положення щодо заборони залишати робоіе місце під час перерви було скасовано. Але позивача ОСОБА_1 було ознайомлено із цим наказом лише 08.05.2009 року, тому до цього часу він працював 12 годин робочої зміни. Представником відповідача не було подано суду доказів, які б спростовували вказані обставини.

У зв'язку з необхідністю достовірного встановлення суми заборгованості ухвалою Диканського районного суду від 29 жовтня 2010 року було призначено судово-економічну експертизу по справі. До уваги судом береься висновок судово-економічної експертизи, зроблений за умови, що тривалість другої зміни роботи позивача з 01.02.2009 року по 08.05.2009 року (до моменту його ознайомлення із наказом № 19 від 16.04.2009 року) становила 12 годин. Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 16.08.2010 року було відпрацьовано 6747 годин,  з них в табелях використання робочого часу не враховано 478 годин. При цьому встановлено, що не враховано роботу в нічний час - 211 годин, у святкові дні - 8 годин, надурочні години - 433 години. З урахуванням усіх передбачених законом відрахувань встановлено, що заборгованість Диканського ККП перед позивачем становить 8 922  грн. 34 коп.,     а без передбачених законом відрахувань - 6855 грн. 15 коп.

При цьому суд враховує той факт, що у грудні 2010 року після проведення Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області перевірки щодо дотримання відповідачем трудового законодавства в частині нарахування заробітної плати, ним було нараховано позивачу 280 грн.56 коп.  з врахуванням передбачених законом відрахувань і виплачено відповідно 238 грн. 48 коп.

При цьому суд не приймає до уваги твердження у судовому засідання представника відповідача про відсутність у діях відповідача будь-яких порушень законодавства при виплаті позивачу заробітної плати, так як вказані тверрдження спростовуються матеріалами справи у сукупності та поясненнями у суді позивача та свідків.

Суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України трьохмісячний строк позовної давності для звернення до суду через наявність спору про систему оплати праці, а не про заборгованість по заробітній платі, так як у судовому засіданні достовірно встановлено, що у Диканському ККП при нарахуванні заробітної плати позивачу використовувалась тарифна система оплати праці і нарахування заробітної плати проводилось на підставі зафіксованої кількості відпрацьованих годин без порушення позивачем порядку передачі робочих змін і відпрцювання фактичної кількості годин відповідно до графіків змін, чого не заперечувала як одна сторона, так і друга. Однак при застосуванні саме цього виду оплати праці відповідачем систематично порушувались норми законодавства щодо самого розміру заробітної плати позивача, яка нараховувалась по вказаній системі.  

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи та висновок судово-економічної експертизи, покази свідків, усі докази по справі у сукупності, суд не знаходить підстав для відмови позивачу у задоволенні позову і вважає за необхідне уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування невиплаченої заробітної плати задовольнити, стягнувиши з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати з 01 січня 2007 року по 16 серпня 2010 року в сумі 8 922 , 34 грн. - 280,56 грн. = 8641 грн. 78 коп. без врахування передбачених законом обов'язкивох податків та зборів. Видачі на руки позивачу підлягає 6855,15 - 238, 48 = 6616 грн. 67 коп., так як судом встановлено порушення прав позивача в частині виплати йому відповідачем заробітної плати у меншому розмірі, ніж це було визначено законодавчо.

Суд також вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок середної заробітної плати позивача у 2010 році для подачі Диканському районному центру зайнятості, де позивач перебуває на обліку як безробітній, враховуючи, що згідно висновку судово-економічної експертизи /додаток 14/ заборгованість за 2010 рік складає 1 270 грн. 54 коп.

Вирішуючи питання щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного. Судом встановлені порушення прав позивача у сфері трудових відносин, а саме систематичну недоплату протягом тривалого періоду йому заробітної плати, що призвело до його моральних страждань, затрати додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з своєчасною невиплатою йому передбаченого законом розміру заробітної плати. Це спричиняло позивачу порушення душевного спокою. Однак, при вирішенні питання про розмір такої компенсації, суд враховує усі обставини справи та матеріальний стан самого Диканського ККП, який є збитковим підприємтвом, тому приходить до необхідності стягнути з відповідача в рахунок завданої позивачу моральної шкоди 1 000 грн. і вважає, що ця сума буде необхідна і достатня для компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалене судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

За такох обставин суд вважає за необхідне стягти з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на проведення судово-економічної експертизи з врахуванням оплати банківських витрат за перерахунок коштів на рахунок експертної установи пропорційно до задоволених позовних вимог,  а також стягти з відповідача в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 94, 96, 106-108, 237-1, 238 КЗпП України, ст. ст. 60, 88,  212 - 215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягти з Диканського комбінату комунальних підприємств на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2007 року по 16 серпня 2010 року 8641  грн. 78 коп., провівши передбачені законом обов'язкові відрахування, та виплатити 6 616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 67 коп.

Зобов'язати відповідача надати Диканському районному центру зайнятості довідку про новий розмір середньої заробітної плати позивача ОСОБА_1 у 2010 році з врахуванням наявної заборгованості по заробітній платі за 2010 рік.

Стягти з Диканського комбінату комунальних підприємств на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) грн

Стягти з Диканського комбінату комунальних підприємств на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог 2561 грн. 68 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити за безпідставністю

Стягти з Диканського комбінату комунальних підприємств в доход держави судовий збір в сумі 96 /дев'яносто шість/ грн. 68 коп.

Стягти з Диканського комбінату комунальних підприємств в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 /сто двадцять/ грн.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах одномісячного заробітку підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийІ. В. Щабельська