Справа №22-ц-1161 Головуючий у 1-й інстанції Міщенко М.П.
Категорія 21 Суддя - доповідач Лузан Л.В.
УХВАЛА іменем України
2006 року серпня « 16 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.
суддів - БатюкаА.В. Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО"
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО", третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
встановила:
Рішенням суду від 14 червня 2006 року позовні вимоги задоволено.
З ВАТ "Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО" / далі- ВАТ " ІЕК „ІНЕКО" / стягнуто на користь ОСОБА_1 вартість понесених витрат по придбанню ендопротеза кульшового суглобу виробництва «Зіммер Версіє» 12 700 грн., вартість медикаментів при проведенні операції 2 000 грн., вартість придбаних в післяопераційний період медикаментів 389 грн.50 коп., а всього 15 089 грн.50 коп., а в прибуток держави - судовий збір 150 грн. 90 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При розгляді даної справи місцевий суд з"ясував та перевірив доводи та заперечення кожної сторони і обгрунтував висновки, сказані в рішенні.
Доводи та докази, на які посилався відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, детально перевірені судом, приведені в судовому рішенні, мають відповідну оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2002 року водій ВАТ " ІЕК „ІНЕКО" ОСОБА_2., перебуваючи у службовому відрядженні, рухаючись службовим автомобілем ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1, автодорогою Київ-Прилуки-Ромни
поблизу с. Овлаші Роменського району, допустив порушення п.п. 12.1, 12.3, 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху України, в результаті чого зіткнувся на зустрічній смузі руху з мопедом "Хонда" під керуванням ОСОБА_1 Власником вказаного автомобіля є ВАТ " ІЕК „ІНЕКО".
В результаті ДТП ОСОБА_1. отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток тазу, перелому лівого стегна, перелому правої голені, відкритого перелому кісток тазу, перелому лівого надколінника, перелому променевої кістки справа, саден і ран інших частин тіла.
Висновком Роменської міжрайонної МСЕК від 23.01.2003 року ОСОБА_1. встановлено І групу інвалідності, визнано непрацездатною, та такою, що потребує стороннього догляду. Висновком СМЕ від 14.04.2005 року позивачці підтверджено І групу інвалідності та встановлено 90% професійної втрати працездатності строком на 1 рік.
Постановою Роменського районного суду від 16.09.2003 року кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрита за п. "г" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 11.07.2003 року.
Вина відповідача у заподіянні шкоди позивачці встановлена також рішенням апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2005 року / ас.20-23 /.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтоваого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог.
Необхідність проведення позивачці оперативного лікування лівого колінного суглобу шляхом тотального ендопротезування лівого кульшового суглобу підтверджується висновком судово-медичної експертної комісії № НОМЕР_2 від 10.04.2006 року /ас.100-103/. Обґрунтованість цього висновку у колегії суддів не викликає сумніву, а ті його недоліки, на які посилається апелянт, не змінюють його суті і не викликають сумніву у його достовірності.
Спростовуючи висновки суду відносно обгрунтованості позову щодо стягнення витрат, понесених на придбання ендопротезу кульшового суглобу, апелянт посилається на те, що з представлених позивачкою документів вбачається, що ендопротез був встановлений позивачці під час операції 19.05.2005 року. В той же час як з наданих позивачкою бухгалтерських документів вбачається, що вказаний в документах ендопротез сплачений був, по-перше, не позивачкою, і, по-друге, отриманий у приватного підприємця лише 23.05.2006 року. На думку апелянта, такі документи не можуть бути належним доказом понесених позивачкою витрат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ці доводи апелянта не можуть бути підставою для відмови у задоволенні названих позовних вимог.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу слідуючі пояснення позивачки. В інституті травматології і ортопедії м. Києва лікарь порекомендував їй з питанням про придбання ендопротезу звернутись до представника фірми «Зіммер Версіс» ОСОБА_3. 13.05.2005 року ОСОБА_3. отримала від неї 1400 $ та 5672 грн., про що склала розписку / ас. 117/ і видала ендопротез. Позивачка посилається на те, що, очевидно, документальне оформлення купівлі ендопротезу ОСОБА_3. могла оформити пізніше. Такі пояснення позивачки, на думку колегії суддів, є переконливими.
З наявної у справі медичної документації, інших документів вбачається, що позивачка була прооперована і їй був встановлений ендопротез лівого кульшового суглобу. Сам по собі факт, що цей ендопротез був проплачений позивачкою не особисто, я за її дорученням іншою особою та документи про його отримання були оформлені пізніше, ніж він був фактично отриманий, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Вирішальним в даному разі є той факт, що з вини відповідача позивачці необхідна була операція та що вона понесла витрати на придбання встановленого їй ендопротезу. Ці обставини не викликають сумніву у своїй достовірності. А тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці шкоду, пов'язану з придбанням ендопротезу.
Зі зведеного рахунку від ЗО листопада 2005 року до переліку медикаментів, витрачених на лікування позивачки вбачається, що на придбання медикаментів, проведення аналізів, процедур та харчування позивачці необхідно було заплатити лікувальному закладу 2 000 грн. / ас. 67-68 /. У колегії суддів не викликає сумніву, що такі витрати позивачка дійсно понесла, з цього приводу вона надала відповідні бухгалтерські документи /15-16/. Порядок оприбуткування цих коштів на рахунок лікувального закладу не має вирішального значення у даній справі. Колегія суддів вважає, що достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог є те, що лікувальний заклад запропонував позивачці сплатити кошти на проведення їй відповідної операції та лікування і такі кошти вона сплатила.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-
Ухвалила :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна енергетична компанія „ІНЕКО" відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2006 року у даній справі залишити без зміни .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .