Справа №22-а-333 2006 р.                                      Головуючий у 1 інстанції - Шершак М.І.

Категорія 39                                                              Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

16 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.,

суддів              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   апеляційного   суд; адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2006 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання факту дискримінації, визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

встановила:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить цю постанову скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Головного штабу Збройних Сил України від 17.12.1993 року №051 ОСОБА_1. звільнений в запас за п. "є" ст. 65 - за сімейним станом. Має вислугу 23 роки. З 01.03.1994 року отримує пенсію по лінії Міністерства оборони України за вислугу років.

Указом Президента України №847/99 від 14.07.1999 р. "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" з 01.09.1999 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) була встановлена щомісячна надбавка за службу в Збройних Силах України в розмірі 40% посадового окладу в межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України.

Указами Президента України №173 від 23.02.2002 р. і №389 від 05.05.2003 р. було передбачено, відповідно, надбавку в розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надано право Міністрові Оборони встановлювати військовослужбовцям щомісячно надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, у т. ч. понад 20 років - 70%.

Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців..." та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу..." пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з урахуванням таких видів грошового забезпечення: відповідного окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання, вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби. Такі вимоги норм закону діяли до 01.01.2005 р.

При цьому п. 7 зазначеної Постанови передбачає, що розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією), за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.

З наведеного слідує, що заявник, який не отримував під час служби зазначених надбавок, як додаткових видів грошового забезпечення, оскільки звільнився зі служби в 1993 році, немає права на перерахування пенсії з їх врахуванням.

Місцевий суд прийшов також до вірного висновку про відсутність правових підстав для включення і премії, яку не отримував позивач, до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Виходячи зі змісту п. З постанови Уряду №829 від 22.05.2000 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців..." та розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони №75 від 05.03.2001 року, згідно яких надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців та позбавляти премій за певних умов, передбачених відповідною Інструкцією, то премії не є тим постійним додатковим видом грошового забезпечення, з врахуванням якого до 01.01.2005 року повинна була бути обрахована пенсія.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15.06.2004 року особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", отримали право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії лише з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року -100 відсотків перерахованої пенсії.

Вірність висновків суду підтверджується і наявністю Постанов Уряду №1576 від 25.10.2002 р. "Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...", №1350 від 27.08.2003 р. та№895 від 13.07.2004 р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...", які передбачали для осіб, у складі грошового забезпечення яких не було додаткових видів грошового забезпечення (крім відсоткової надбавки за вислугу років) підвищення рівня раніше призначених їм пенсій, відповідно на 10%, 20%, 40%. Ці постанови були застосовані і до позивача.

Не спростовують рішення суду і доводи апелянта щодо невірного застосування судом норм матеріального права щодо перерахунку пенсії, оскільки діюче законодавство передбачає один порядок визначення розміру грошового забезпечення як при призначенні, так і при перерахунку пенсії.

Виходячи з наведеного, відсутні й правові підстави для перерахунку грошової допомоги, виплаченої ОСОБА_1. при звільненні.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, який дав оцінку всім наявним доказам, у тому числі й тим, на які посилається апелянт.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного вище та керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.