Справа №22-а-343/ 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції -Хитров Б.В.

Категорія - 44                                                           Суддя-доповідач - Білецький О.М.

УХВАЛА

іменем     України

17 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.

суддів             - Білецького О.М., Лузан Л.В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - представника позивачки - ОСОБА_1., відповідачки ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 3 липня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Державної виконавчої служби в Ковпаківському районі м.Суми, про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

встановила:

В травні 2006 року позивачка звернулась із вказаним позовом.

Постановою Ковпаківського райсуду м.Суми від 3 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на музичний центр «Панасонік» та спонуканню посадових осіб Державної виконавчої служби в Ковпаківському районі м.Суми до виключення майна з акту опису й арешту від 17 січня 2006 року відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на невірну оцінку судом доказів по справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить цю постанову скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому вважає доведеним, що спірне майно є її особистою власністю та що на час арешту майна в неї перед позивачкою ніяких зобов'язань не було.

Заслухавши доводи і заперечення, дослідивши матеріали та перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено місцевим судом, рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 4 травня 2005 року з неповнолітнього ОСОБА_4, 1989 року народження, мешканця м.Суми, вул.АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 було стягнуто 2500 грн. моральної шкоди і 8 грн. 50 коп. повернення держмита.

Причому, суд вказав, що у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4. майна, достатнього для відшкодування шкоди, її відшкодувати за рахунок батьків неповнолітнього: ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (мешкають у м.Суми, вул..АДРЕСА_1), по 1254 грн. 25 коп. з кожного.

10 червня 2005 року на виконання цього судового рішення ОСОБА_3. віддала ОСОБА_2. 1254 грн. 25 коп., на підтвердження чого остання написала розписку.

При подальшому примусовому виконанні вказаного рішення державний виконавець Державної виконавчої служби в Ковпаківському районі м.Суми 17 січня 2006 року описала згідно акту опису й арешту майна музичний центр «Панасонік» вартістю 2000 грн. та передала його на відповідальне зберігання позивачці.

Ці факти належно встановлені судом на підставі досліджених доказів, на які суд послався у рішенні і яким дав належну оцінку і не оспорюються сторонами.

Безспірно встановлено також, що боржник ОСОБА_5. після розірвання шлюбу з позивачкою продовжував проживати у будинку по вул.АДРЕСА_1 в м.Суми. Виїзду його на інше постійне місце проживання позивачка не довела.

Наданий нею чек не містить даних про власника арештованого майна, а покази свідка, з огляду на вимоги ч.2 ст.59 ЦПК України, за даних обставин не є допустимими доказами.

Таким чином, ОСОБА_3. не довела порушення своїх прав власника, передбачених Законом України «Про власність», а тому дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Порушення щодо оформлення процесуального документу, яким вирішено спір по суті, не призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 3 липня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.