Справа № 2-398/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              

03 березня 2011 р.                                          Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив розглянути справу в попередньому судовому засіданні без його участі.

          Позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

          Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія договору купівлі-продажу від 08.09.1999 р.; копія договору купівлі-продажу приміщень від 25.09.2003 р.; копія рішення Виконавчого комітету Ренійської міської ради від 28.05.2004 р. № 280, про затвердження акту державної технічної комісії виконкому по прийняттю до експлуатації закінченого переобладнання магазину продовольчих товарів з підвалом по АДРЕСА_1 копія акту державної технічної комісії готовності закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації від 26.05.2004 р. по АДРЕСА_1; договір дарування від 22.08.2009 р.; претензія ОСОБА_1 від 25.09.2009 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_2 зазначивши, що 22.08.2009 р. між ним та відповідачем була досягнута домовленість про дарування нерухомості, згідно якої відповідач подарував, а позивач прийняв у дарунок нежитлове приміщення –магазин з підвалом, що розташоване по АДРЕСА_1 який належить на праві власності ОСОБА_2 (право власності зареєстровано в Ренійському БТІ 08.10.2003 р.), що підтверджується договором дарування від 22.08.2009 р. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочинну й по теперішній час позивач займається в цьому приміщені підприємницькою діяльністю, організував догляд за нерухомістю, сплачує всі необхідні податки. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивач неодноразово звертався до колишнього власника, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивача не реагує, мотивуючи поганим станом здоров’ям. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на нежитлове приміщення –магазин з підвалом, на позивача, позивачу було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений  був звернутися із позовом до суду.

Згідно ст. 719 ЦК України, договір дарування повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного. У разі недодержання письмової форми, цей договір є нікчемним. Оскільки, договір дарування укладений між позивачем та відповідачем не був нотаріально посвідчений, з метою нотаріального засвідчення правочину, позивач неодноразово звертався до відповідача, однак він від посвідчення договору ухиляється, пояснюючи поганим станом здоров’я. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на нежитлове приміщення –магазин з підвалом, на позивача, позивачу було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Позивач фактично вступив у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину організував догляд за майном, в якому займається підприємницькою діяльністю, тобто правочин між сторонами фактично відбувся.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору дарування була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідач подарував позивачу нежитлове приміщення –магазин з підвалом, що розташоване по АДРЕСА_1, позивач прийняв у дарунок нежитлове приміщення –магазин з підвалом, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди нерухомості підтверджуються договором дарування від 22.08.2009 р. та претензією ОСОБА_1 від 25.09.2009 р., крім того, обставини дарування нежитлового приміщення –магазину з підвалом сам відповідач не заперечує. В даний час звернення за оформленням договору дарування є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймається.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо належного йому на праві власності нерухомого майна та встановленні права на нерухомість у позивача, тому є правові підстави визнати договір дарування дійсним та право власності на нежитлове приміщення –магазин з підвалом, що розташоване по АДРЕСА_1, за позивачем.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України,  ст.ст. 220,  328, 334, 386, 392, 719 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір дарування від 22.08.2009 р., згідно із яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дарунок нежитлове приміщення –магазин з підвалом, що розташоване по АДРЕСА_1 Одеської області –визнати  дійсним.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення –магазин з підвалом, що розташоване по АДРЕСА_1 Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Суддя                                                         В.І. Дудник