справа № 11а-808/2006 р. головуючий в 1-й інстанції
категорія ст. ст. 149 ч. 1, 149 ч. 2 КК України Колєсніченко Т.Є.
доповідач: Сажинов В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 р. серпня місяця „15" дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Червоненко В.Я.
суддів: Сажинова В.В., Грушицького А.А.
за участю прокурора Литвиненко О.О.
адвоката ОСОБА_1
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 26 червня 2006 року -
встановила:
Цим вироком: ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судима,
засуджена:
- за ст. 149 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженій на праві
власності, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Засуджена утримується під вартою з 20.10.2005 року.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, раніше не судима, засужена:
- за ст. 149 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженій' на праві
власності, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Засуджена утримується під вартою з 20.10.2005 року.
Вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за злочини, вчиненні ними за таких обставин.
1. У вересні 2004 року ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_4 виїхати в Турецьку Республіку для заняття проституцією, не кажучи про той факт, що в подальшому остання буде продана сутенерам з метою сексуальної експлуатації, отримала згоду потерпілої. 22.09.2004 року ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_4 на теплоході „Вікторія" прибули в м. Стамбул Турецької Республіки, де потерпіла була продана ОСОБА_5 з метою подальшої сексуальної експлуатації за 500 доларів США та мобільний телефон „Самсунг Е-710".
2. У березні 2005 року ОСОБА_2 повторно, умисно, вчинила продаж в Турцію з метою подальшої сексуальної експлуатації громадянку України ОСОБА_6 Для цього, отримавши згоду останньої оформила закордонний паспорт на її ім'я, визначила їй день та час виїзду та 16.03.2005 року посадила її на теплохід „Вікторія", квитки на який були заздалегідь зарезервовані турецькою стороною. За що отримала від ОСОБА_5600 доларів США.
3. Продовжуючи свою злочинну діяльність в квітні 2005 року ОСОБА_2, повторно, умисно, вчинила продаж в Турцію з метою її подальшої сексуальної експлуатації громадянку України ОСОБА_7 З цією метою, отримавши згоду останньої, ОСОБА_2 при умові, що ОСОБА_7, в подальшому відпрацює затрачені на неї гроші, оформила їй закордонний паспорт, визначила день та час виїзду, і 13.04.2005 року посадила її на теплохід „Вікторія". В Турції ОСОБА_7зустріла ОСОБА_5 За продаж потерпілої, ОСОБА_2 отримала 500 доларів США.
4. Крім того, в травні 2005 року ОСОБА_2 - повторно, умисно, підібрала для продажу в Турцію з метою сексуальної експлуатації мешканку м. Херсона ОСОБА_8, отримавши її згоду, оформила їй закордонний паспорт, організувала переїзд з території України в м. Стамбул в Турції, де остання була продана ОСОБА_5 з метою сексуальної експлуатації за 450 доларів США.
5. Також в травні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_2 - повторно, запропонували ОСОБА_9 виїхатив Турцію для заняття проституцією, отримавши її згоду, взяли на себе оплату та організацію її проїзду з території України в м. Стамбул з умовою відпрацювати затрачені на неї гроші, визначили день та час виїзду. Реалізуючи свій злочинний намір, 19.10.2005 року вони приїхали в речпорт м. Херсона, звідки ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 пішли на теплохід „Вікторія". Після проходження прикордонного контролю та перетинання ними державного кордону, злочин, вчинений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було припинено працівниками міліції.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилається на те, що суд необгрунтовано виключив із об'єма пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 епізод продажу потерпілої ОСОБА_8 в травні 2005 року в Турцію з метою її сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з ОСОБА_2, не обгрунтувавши свого рішення; крім того при винесенні вироку суд призначивши покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України не врахував тяжкість скоєного ними злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, а строк призначеного їм покарання не є достатнім для їх виправлення. Просить.скасувати вирок відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 посилається на необгрунтоване засудження її підзахисної, оскільки її обвинувачення у вчиненні злочину грунтується тільки на показаннях потерпілої ОСОБА_9, яка є заінтересованою у справі особою, а інші докази, які викривають ОСОБА_3 були одержані працівниками міліції незаконним шляхом, просить скасувати вирок відносно ОСОБА_3 і закрити відносно неї провадження по справі.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, адвоката ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію і вважала, що прокурор помилково вніс апеляцію на вирок суду в частині виключення з об'єму пред'явленого обвинувачення її підзахисної ОСОБА_3 епізод продажу потерпілої ОСОБА_8, пояснення і останнє слово засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили залишити апеляцію прокурора без задоволення, а вирок суду відносно них без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів проходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та апеляція адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.
Провина засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, при обставинах встановлених судом та викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені у судовому засіданні та не оспорюється у апеляції прокурором. Судом дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 149 ч. 2 КК України правильно.
Згідно ст. 62 Конституції України та п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише при умові доказанності її вини. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд виключивши із об'єма пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 епізод продажу потерпілої ОСОБА_8 в травні 2005 року в Турцію з метою її сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з ОСОБА_2, обгрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_3 своєї вини за даним епізодом не визнала, а доказів які підтверджують її вину в ході судового слідства не добито.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні ОСОБА_3 своєї вини за цим епізодом не визнала, ОСОБА_2 також заперечувала участь ОСОБА_3 в продажу ОСОБА_8 до Турції з метою її сексуальної експлуатації, сама потерпіла ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_3 не мала ніякого відношення до її відправлення до Турції, а вона мала справу тільки з ОСОБА_2, інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_3 за цим епізодом не було добито ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні, тому суд обгрунтовано виключив цей епізод з обвинувачення ОСОБА_3
Призначаючи засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних, які за місцем проживання характеризуються позитивно, їх першу судимість, наявність на утриманні малолітніх дітей, стан здоров'я ОСОБА_3, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема: часткове визнання вини та їх каяття, сприяння правоохоронним органам розкриттю злочину. Зазначені обставини, на думку колегії судців, обгрунтовано дали суду підстави для застосування до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ст. 69 КК України і призначення їм основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 149 ч. 2 КК України.
Тому доводи апеляції прокурора про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без застосування ст. 69 КК України є необгрунтованими і до уваги не приймаються. Покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке є необхідне та достатнє для їх виправлення і попередження нових злочинів.
Що стосується доводів апеляції адвоката ОСОБА_1 щодо необгрунтованого засудженння її підзахисної ОСОБА_3, то вони спростовуються наступними доказами.
Так в судовому засіданні ОСОБА_3 вину визнала частково, пояснивши, що вона збиралася їхати до сестри в Турцію, з нею по дорозі повинна була їхати ОСОБА_9, з якою її познайомила ОСОБА_2 Оформленням документів на ім'я ОСОБА_9 займалася вона, так як потерпіла мешкала за межами м. Херсона та не мала вожливості самостійно оформити документи. Після проходження прикордонного контролю їх затримали співробітники міліції та зняли з корабля. Грошей за це вона не отримувала.
Із оголошених та перевірених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що у вересні 2005 року вона познайомилася з ОСОБА_2, яка запропонувала їй поїхати до Турції з метою зайнятися проституцією. Вона пообіцяла подумати і за ініциативою ОСОБА_2 зустрілася з нею та ОСОБА_3 в кафе „Подсолнух", де отримавши її згоду, вони проінструктували її, а ОСОБА_3 пообіцяла взяти всі витрати на себе, визначили день та час виїзду, суму боргу у розмрі 1300 доларів США, яку вона повинна була відпрацювати в Турції. ОСОБА_3 оформила всі необхідні документи та 19.10.2005 року на автомобілі ВАЗ-2101 разом з ОСОБА_10 зустріла її біля супермаркета „Альф" в м. Херсоні. В той же день біля 23.00 години вона разом з ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пройшли митний контроль та направились до теплоходу, після чого були затриманні правоохороними органами (а.с. 58-61).
Із стенограми аудіокасет з записами розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони інструктували потерпілу ОСОБА_9, призначали їй день та час виїзда до Турції (а.с. 138-140).
Дослідивши та проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм належну оцінку й обгрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який її засуджено, і правильно кваліфікував її дії за ст. 149 ч. 2 КК України.
Тому доводи адвоката ОСОБА_1 в апеляції про те, що ОСОБА_3 необгрунтовано засуджено, колегія суддів визнає такими, що не відповідають матеріалам справи і є способом її захисту.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування чи зміну вироку, не встановлено.
Таким чином, вирок має бути залишений без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 26 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3- без зміни.