ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                                                                          Справа № 2-1156/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 року                                                             м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої             Черніцької І.М.

- при секретарі          Ландяку А.О.

 з участю                   позивача ОСОБА_1                                    

                                   представника приватного підприємства «Тернопільська

                                   фірма Будівельник»- Полівчака С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства  «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання  майнових прав, -

В С Т А Н О В  И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного підприємства (далі ПП) «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання за ним  майнових прав на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог вказує, що 16 січня 2008 року між ним та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»укладено договір на пайове будівництво житла. Позивач умови договору виконав повністю, зокрема, ним було сплачено ПП «Тернопільська фірма Будівельник»254 905 грн. в рахунок повної та остаточної проектної вартості об’єкту нерухомості. Відповідач умови договору належним чином не виконує. На даний час будинок побудований, однак не зданий в експлуатацію. У зв’язку з чим він позбавлений можливості оформити право власності на спірну квартиру.

Вважає, що оплативши повністю вартість квартири набула майнові права на неї.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені у заяві.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що позивач  оплативши повну вартість квартири набув майнових прав на неї, а тому додаткового їх визнання в судовому порядку не потрібно. Крім того, відповідач не заперечує майнових прав позивача на предмет спору та жодних дій щодо порушення таких прав не вчиняє, а тому підстав для задоволення позову не має. А також зазначив, що житловий будинок у якому знаходиться спірна квартира на даний час побудований, однак не зданий в експлуатацію.

Судом встановлено, що 16 січня  2008 року між ОСОБА_1 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», в особі директора Щепановського З.В. укладено договір на пайове будівництво житла .

Відповідно до умов п. 1.1. договору  ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»прийняла ОСОБА_1 у пайове будівництво на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 .

Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2009 рік.

Згідно умов п.1.2 та п. 2.1. договору попередня базова вартість квартири становить  254 905 грн.

При укладанні договору позивач вніс 254 905 грн., що становить 100% оплати вартості квартири і є фіксованою до кінця будівництва, даний факт не заперечує відповідач.

Відповідач умови договору не виконав.

На даний час будинок побудований, однак в експлуатацію не зданий.

Дані обставини визнаються сторонами і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Суд розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позовні вимог підлягають до задоволення виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних  чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини н які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами ст. ст. 526, 529 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем умови договору виконано повністю та сплачено повну вартість предмета договору.

Відповідачем не представлену суду жодних доказів щодо належного виконанням ним умов договору та здачі будинку в експлуатацію.

Із пояснення сторін у судовому засіданні встановлено, що на даний час будинок побудований, однак в експлуатацію не зданий.

Відповідно до вимог ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

В силу вимог ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»майновими права, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами прав власності (права

володіння, розпорядження, користування),  а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, законодавець не ототожнює права власності на квартиру і майнові права на квартиру, адже вони за своєю правовою суттю є відмінними один від одного.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 повністю виконав умови договору, зокрема, повністю оплатив вартість предмета договору, у нього виникають майнові права на об’єкт пайової участі - двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1.

Разом з тим, таке майнове право на спірну квартиру визнається відповідачем.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у даному випадку має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання за ним майнових прав на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача  в користь позивача слід стягнути оплачені ним судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.190, 526 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» про визнання  майнових прав задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача в користь позивача  120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді та судовий збір в сумі 1700 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуюча