№1-51/2007                КОПІЯ

ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

З квітня 2007 року    Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді               Горулько О.М.

при секретарі                          Гудзенко С.В.

з участю прокурора               Шапошник С.А.,

потерпілої                               ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Каленики Решетилівського р-ну Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого в ТОВ „Венбест" начальником зміни, зареєстрованого в Огирівка Великобагачанського р-ну Полтавської області, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше  не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.І КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року із підсудного ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1. стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку підсудного, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 6 грудня 2005 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку. Протягом часу із січня 2006 року по січень 2007 року підсудний ОСОБА_2., будучи неодноразово попередженим про необхідність виконання свого батьківського обов'язку по утриманню дитини та про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, працюючи з укладенням трудового договору і отримуючи за виконану роботу грошову винагороду, маючи реальну можливість виділяти кошти на утримання дитини, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів. Так, в період із січня по березень 2006 року підсудний працював у ПП „Явір-2000", за що отримував грошові кошти, із вересня 2006 року по січень 2007 року підсудний працював за трудовим договором ТОВ „Венбест", але з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв державну виконавчу службу    про своє

2

працевлаштування та роботодавців про свій обов'язок сплачувати аліменти, внаслідок чого із його заробітку аліменти не відраховувалися, добровільно потерпілій аліменти на утримання дітей він не сплачував.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2. свою вину у вчиненні

злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року із нього на користь потерпілої ОСОБА_1. стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Протягом 2006 року він працював в ПП „Явір-2000" та ТОВ „Венбест", але з метою ухилення від сплати аліментів про своє працевлаштування державну виконавчу службу не повідомляв, як не повідомляв і своїх роботодавців про свій обов"язок сплачувати аліменти, а тому аліменти із його заробітку не відраховувалися, добровільно він потерпілій аліменти на утримання дитини не виплачував. У вчиненому щиро кається, частково погасив заборгованість по аліментах і обіцяє у подальшому повністю погасити заборгованість та сплачувати поточні аліменти.

Показання підсудного ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

В силу ст. 299 ч. З КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_2 за ст.    164 ч.І КК України є вірною,

оскільки він вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на

утримання дітей (аліментів).

При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, зайнятий суспільно-корисною працею, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставинами, які пом"якшують покарання підсудного ОСОБА_2, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи всі обставини справи та приймаючи до уваги те, що внаслідок вчинення даного злочину тяжких наслідків не настало, думку потерпілої ОСОБА_1., яка на суворому покаранні не наполягає, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_2. покарання, не пов"язаного із реальним обмеженням волі, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання може бути можливим без ізоляції його від суспільства.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 за ст. 164 ч. 1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк - 1 (один) рік.

3

В силу ст.  75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов"язати засудженого ОСОБА_2   не

виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та попереджати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2.   до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі відсутні.

Вирок   може   бути   оскаржений   протягом   п"ятнадцяти   діб з   моменту   його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний

суд.                                                                                                              

Головуючий:             ПІДПИС    

СУДДЯ: