Віньковецький районний суд

Справа №  2-а-73/11

                         Постанова

10 лютого 2011 року                Віньковецький районий суду Хмельницької області області в складі:  головуючого- судді  Потапова О.О.      при секретарі Сікорській В.О.  

розглянувши в смт. Віньківці  у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України  у Віньковецькому районі про зобов»язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління  Пенсійного фонду України  у Віньковецькому районі  Хмельницької області  просили визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України та зобов»язати фонд вчинити дії по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року  по 31.12.2010 року включно.

Ухвалою судді від  26.01.2011 року позовні вимоги  позивачів про зобов’язання відповідача  вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року , з 22.05.2008 року по 23.07.2010 року включно залишені без розгляду на підставі ст.. 99 КАС України , оскільки позивачами  було пропущено встановлений законом строк звернення до суду щодо позовних вимог у цій частині.

Сторони до суду не з’явились, просили розглядати справу за їх відсутністю, про що надали письмові заяви.   

Відповідач – Управління ПФУ  у Віньковецькому  районі Хмельницької області направив до суду письмові заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки  у законі «Про соціальний захист дітей війни» сказано, що виплати проводяться з державного бюджету, а не із бюджету пенсійного фонду, а позивач пропустила строки звернення до судувідповідно до ст. 99, 100 КАС України.

Дослідивши  матеріали справи,  доводи та заперечення, з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов,  та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.   

Відповідно до ст.1 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни” дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.           

Судом встановлено, що позивачі є дітьми війни, зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними в матеріалах справи паспортними даними позивачів.         

 Згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків пенсії за віком. Законом України „ Про Державний бюджет України на 2007р” дію ст.6 З У „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ” у тому числі і цю норму Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік ”,      якою     було призупинено    дію    ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1–4, 6–22, 24–100 розділу ІІ Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)   визначено, що ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті  38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону  про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п’ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „ зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України “ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ ІІ).

В 2009-2010 роках в законодавчому порядку обмеження щодо надбавки дітям війни не встановлювались.  За наведених обставин суд приходить до висновку, що з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року позивачі мають право на отримання спірної надбавки до пенсії.       

Відповідно до пп. 6 п. 2.2 Положення про управління ПФУ в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. З даної норми вбачається, що нарахування і виплата пенсійних виплат належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд не повноважний визначати розміри таких виплат, а може лише зобов’язати Управління провести їх нарахування та виплату.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЗУ«Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що УПФУ у Віньковецькому районі  слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України – для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

Судом встановлено, що одними з позовних вимог є стягнення з управління ПФУ в Віньковецькому р-ні заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007р. і за період 2008р, 2009рр.

З позовом до суду з цими позовними вимогами позивачі звернулися лише  24.01.11р., тобто з пропуском процесуального строку.

Позивачі не довели належними доказами факт пропуску звернення до суду за захистом порушеного права за цей період з поважних причин, чим не виконали вимоги ч.1 ст.71 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи, а посилання на пенсійник вік і стан здоровя не прийняті судом без доказів. Позивачами не було дотриманно порядку  зазначеного  ч.4 ст.99  КАС України.

 У зв’язку з цим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги лише за період з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року тобто в межах процесуального строку, а позов в іншій його частині залишити без задоволення  тому, що згідно ч.1 ст.100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.   

Керуючись  ст.ст. 1, 6 , 7  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,   рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року,       ст.ст. 9, 11 , 70-71, 159-163, 1832 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовільнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому  районі про виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – неправомірними.    

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі  вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1, ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  з урахуванням різниці, яка була виплачена, за періоди з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум за вказаний період .

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана  протягом  10 днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Віньковецький районний суд.  

Суддя