Справа  № 2-а-543/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2011 рокуГородищенський районний суд

Черкаської області

          в  складі :

головуючого                                                                                                   Голосія А.В.

при  секретарі                                                                                         Волошиній І.Л.

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні  в  залі   суду   в  місті  Городище  адміністративну  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі про визнання дій посадових осіб УПФУ в Городищенському районі неправомірними та перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

                                                             В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі про визнання дій посадових осіб УПФУ в Городищенському районі неправомірними та перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

       В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що має статус «дитини війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі – Закон № 2195 від 18.11.2004 року) і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України № 2195, позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії  є протиправними та грубо порушують його законні права.

      У  судове  засідання позивач не з’явився, попередньо надавши суду заяву з проханням розгляду справи у його відсутності.  Позов  підтримав, та просить здійснити йому нарахування та виплатити щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Представник управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі Черкаської області у судовому засіданні та доданому письмовому запереченні позовні вимоги не визнав та заперечує щодо їх задоволення посилаючись на те, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра праці та соціальної політики. У відповідності до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат за цим Законом проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки такі виплати у 2006 та 2007 роках були зупинені Законом України № 3235 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України № 489 від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто кошти з державного бюджету до управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі не надходили, отже нарахування та виплати зазначеної соціальної допомоги не здійснювалися. Крім того,  розмір мінімальної пенсії  за віком у відповідності до якого поставлені позовні вимоги, стосується лише Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і не може бути застосовано до соціальних виплат дітям війни. А тому відсутні підстави для визнання дій управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі неправомірними та проводити перерахунки та виплати спірних соціальних надбавок.

   Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вислухавши представника відповідача, вважає, що даний позов  підлягає до задоволення.

    Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

    Згідно ч.1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи користується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

      Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є «дитиною війни» в розумінні Закону України № 2195, а відтак на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2195, у тому числі і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

     Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист,  що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «Дітей війни» є формою реалізації конституційного права громадян та соціального захисту, зокрема, соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

      Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. В силу ст.. 7 цього Закону, фінансове забезпечення таких соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, створюється ситуація правової невизначеності держави стосовно джерела фінансування, з якого має виплачуватися зазначена надбавка.

     Поряд з цим, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилати на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

   Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом до уваги не приймається, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на соціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

   Відповідно до ст..6 Закону України № 2195( в редакції від 09.07.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Законом України № 3235 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет» на 2006 рік» від 19.01.2006 року внесені зміни стосовно соціальних виплат дітям війни, а саме, що такі виплати здійснюватимуться поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМ України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте такі виплати запроваджені так і не були. Отже, приводити у  виконання  норму ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році у відповідача законних підстав не було. Суд, надаючи перевагу одному нормативно – правовому акту над іншим, які за юридичною силою та за суб’єктом видання є рівними, виходить із загальної теорії держави і права і правил щодо дії нормативно – правових актів у часі за якими нормативний акт втрачає чинність на підставі його відміни іншим нормативно – правовим актом.

   Рішенням Конституційного Суду № 6-рп2007 від 09 липня 2007 року, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, в тому числі і щодо зупинення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        01.01.2008 року до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  були внесені зміни відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких дітям війни( крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що і виконується на даний час. Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дана норма визнана неконституційною, а тому при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 22.05.2008 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, по 31.12.2008 року необхідно керуватися ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чинній на період її дії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

       Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.

     Наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб які є «дітьми війни», тобто між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави  забезпечити соціальний захист дітей війни.

   Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя , не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

     Враховуючи викладене, в контексті положень ст..6 Закону України № 2195 ( в редакції від 09.07.2007) та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», необхідно виходити з соціальної категорії “мінімальна пенсія за віком” визначеному у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із - за  відсутності її грошового розміру щодо Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     З огляду на зазначене дії Управління ПФУ в Городищенському районі Черкаської області щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбачених ст.. 6 Закону України № 2195, суд вважає протиправними.

    Зважаючи на те, що закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Відповідно до ч.1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.   

    Враховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.   

    Дослідивши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про визнання неправомірними дій суб»єкта владних повноважень та зобов’язати здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.08.2010 року по 31.10.2010 року.

      Керуючись  ст.ст. 124, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.6,17,159, 160, 163, 167 181, 186 КАС України, суд,-

                                                    П О С Т А Н О В И В:

       адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі про визнання дій посадових осіб УПФУ в Городищенському районі неправомірними та перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.08.2010 року - задоволити.

       Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – неправомірними.

         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період  з 09.08.2010 року по 31.10.2010 року.

         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції  може бути  подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А. В. Голосій