У х в а л а

25 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 178/1677/23

Провадження № 61-6751ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Бервено Олексій Миколайович (далі - адвокат),

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) до скаржника про стягнення заборгованості та

за зустрічним позовом скаржника до банку про визнання кредитного договору недійсним і

в с т а н о в и в :

1. У липні 2023 року банк звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржника заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2022 року (далі - кредитний договір) у розмірі 47 378,03 грн.

2. У серпні 2023 року скаржник звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним кредитний договір.

3. 11 січня 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

4. 27 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою задовольнив апеляційну скаргу банку, скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову банку та ухвалив у цій частині нове - про задоволення його позову, вирішив питання про розподіл судових витрат.

5. 7 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15873/0/220-24 від 8 травня 2024 року), у якій просив скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року. До касаційної скарги додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивував тим, що копію постанови апеляційного суду отримав 9 квітня 2024 року.

Обґрунтував касаційну скаргу так:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (з огляду на велику кількість випадків шахрайських дій третіх осіб щодо незаконного заволодіння коштами). Справа має виняткове значення для скаржника (сума коштів, яку стягнув апеляційний суд, є значною для нього);

- банк не довів, що скаржник своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дала змогу невстановленим третім особам ініціювати платіжні операції, а також, що банк уклав кредитний договір зі скаржником;

- суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норми права без урахування таких висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду:

(1) користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15);

(2) наведені правила - Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, - визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18);

(3) встановивши, що банк не довів вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18));

(4) сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18));

(5) саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23)).

6. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, додати документ про сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн або документи, що підтверджують підставу для звільнення від такої сплати, та доказ надання його копії банку.

7. 16 липня 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 23896/0/220-24 від 16 липня 2024 року), в якій додатково обґрунтував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. До заяви додав копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1АDO3412M від 16 липня 2024 року про сплату 5 368,00 грн судового збору та квитанцію № 1383726 про доставку до електронного кабінету банку заяви про усунення недоліків разом із додатками.

8. Скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що отримав копію постанови апеляційного суду від 27 березня 2024 року в електронному кабінеті 9 квітня 2024 року. Того ж дня - 9 квітня 2024 року - надали загальний доступ до тієї постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень. На підтвердження цього надав відповідні знімки екрана електронного кабінету та з указаного реєстру.

8.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

8.3. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови апеляційного суду, пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

9. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

3. Витребувати із Криничанського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 178/1677/23.

4. Роз`яснити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко