У х в а л а

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 757/30562/21-ц

Провадження № 61-7075ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - скаржник), яку від його імені подав адвокат Коцюба Олексій Вікторович (далі - адвокат),

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до скаржника за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон») - про стягнення коштів і

в с т а н о в и в:

1. У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

(1) розірвати три депозитні договори від 16 квітня 2013 року №№ SAMDN80000734610162, SAMDN80000734610413, SAMDN80000734609611 (далі разом - депозитні договори);

(2) стягнути зі скаржника окремо за кожним депозитним договором по 10 000,00 доларів США вкладів, по 5 814,79 доларів США відсотків за користування вкладами (із 16 квітня 2013 року до 25 травня 2021 року) та по 2 109,04 доларів США як 3 % річних (із 15 травня 2014 року до 25 травня 2021 року).

Мотивував вимоги так:

- 16 квітня 2013 року позивач уклав зі скаржником три депозитні договори, згідно з якими розмістив по 10 000,00 доларів США вкладів строком на 92 дні - до 16 липня 2013 року - під 8 % річних;

- строк дії депозитних договорів неодноразово продовжувався;

- 15 травня 2014 року скаржник прийняв рішення про припинення діяльності відокремлених підрозділів Філії «Кримське регіональне управління «ПАТ КБ «Приватбанк»;

- 21 жовтня 2014 року скаржник видав позивачу довідку № 1250700 про відкритий у нього рахунок, на який здійснював нарахування процентів за вкладами. Останнє нарахування процентів було 17 лютого 2014 року;

- 29 жовтня 2014 року позивач надіслав скаржнику листи-повідомлення про розірвання депозитних договорів і повернення коштів. Ці листи залишилися без виконання.

2. 30 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув зі скаржника на користь позивача 32 823,40 доларів США вкладів із відсотками та 215 693,16 грн як 3 % річних без відрахування податків і зборів, які будуть надалі утримані в установленому законом порядку. Мотивував так:

- скаржник не заперечив внесення позивачем коштів на рахунки згідно з депозитними договорами;

- 29 жовтня 2014 року позивач звернувся до скаржника з листами-повідомленнями про розірвання депозитних договорів не пізніше ніж через два банківських дні з моменту отримання листів. Скаржник отримав останні 3 листопада 2014 року, але відповідні дії не вчинив;

- скаржник має виплатити позивачу за кожним депозитним договором: суми депозитів - по 10 000,00 доларів США, проценти за користування депозитами з 16 квітня 2013 року до 6 листопада 2014 року (день, з якого депозитні договори вважаються розірваними) - по 941,15 доларів США (сума, яку визначив скаржник згідно з розрахунком), 3 % річних із 7 листопада 2014 року до 25 травня 2021 року (день, який передує зверненню до суду і який зазначив позивач у розрахунку як кінцевий день за вимогою) - по 71 897,72 грн;

- необґрунтованими є вимоги про стягнення процентів за користування депозитами за період після розірвання депозитних договорів і 3 % річних за період до їхнього розірвання;

- скаржник заперечив проти позову та вважав, що не є належним відповідачем у справі, бо 17 листопада 2014 року уклав із ТОВ «ФК «Фінілон» договір про переведення боргу на це товариство, зокрема за депозитними договорами. Такі твердження не можна взяти до уваги з огляду на відсутність письмової згоди позивача на заміну боржника у зобов`язанні.

3. 22 червня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу скаржника залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви. Відхилив аргумент апеляційної скарги про пропуск позовної давності щодо вимоги про стягнення 3 % річних як підстави для відмови у її задоволенні. Виснував, що предметом спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) входить до складу грошового зобов`язання; тому на таку вимогу наслідки спливу позовної давності не поширюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15).

4. 10 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: (1) визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити його (мотивував тим, що під час судового засідання 22 червня 2023 року представника скаржника не було, а оскаржену постанову апеляційний суд на адресу скаржника не надсилав); (2) скасувати зазначені судові рішення у частині задоволених вимог й ухвалити у цій частині нове - про відмову в їх задоволенні. Обґрунтував касаційну скаргу так:

- скаржник не є належним відповідачем у справі, про що наголошував у судах попередніх інстанцій. 30 січня 2015 року він розмістив на своєму офіційному вебсайті повідомлення про встановлення для клієнтів строку до 15 лютого 2015 року для подання письмових заперечень (незгоди) щодо переведення боргу (коштів клієнтів) на ТОВ «ФК «Фінілон». Із урахуванням припису частини третьої статті 205 ЦК України такі дії скаржника є правомірними. Отримання мовчазної згоди від клієнта-позивача, який не висловив незгоду, є підтвердженням його позитивного ставлення до правочину та досягнення відповідного ефекту переведення боргу на нового боржника;

- суди обох інстанцій не врахували висновки, сформульовані Верховним Судом у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), від 12 листопада 2019 рокуу справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20): пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, бо заміна неналежного відповідача відбувається у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених вимог до належного відповідача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.Неналежний відповідач - це особа, яку притягнув позивач як відповідача і яка не повинна відповідати за позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві;

- суди попередніх інстанцій не застосували припис статті 520 ЦК України, згідно з яким боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою за згодою кредитора. Але така згода не є необхідним елементом договору про переведення боргу. Згода, яку надав кредитор, у тому числі шляхом вираження її через конклюдентні дії кредитора (до яких належить мовчазна згода), зокрема після укладення договору про переведення боргу між первісним і новим боржниками, підтверджує досягнення ефекту переведення боргу та перебування кредитора у зобов`язальних правовідносинах з новим боржником.

5. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав: вказати його номери засобів зв`язку; зазначити дату отримання оскарженої постанови, інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази. Верховний Суд зауважив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржену постанову зареєстрували 23 червня 2023 року, а 26 червня 2023 року надали до неї загальний доступ; скаржник не підтвердив те, що апеляційний суд не надав йому чи адвокатові оскаржену постанову у день її проголошення, не надіслав цю постанову поштою чи в інший спосіб, або надіслав, але скаржник та його адвокат її не отримали.

6. 19 липня 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 24254/0/220-24 від 19 липня 2024 року), у якій вказав свій номер телефону. Щодо поновлення строку на касаційне оскарження зазначив: (1) представник скаржника був відсутній під час судового засідання 22 червня 2023 року в апеляційному суді; (2) станом на 19 липня 2024 року копія постанови апеляційного суду до скаржника не надходила; (3) апеляційний суд не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо надіслання копії судового рішення, на підтвердження чого надав знімки аркушів 188 - 194 матеріалів справи № 757/30562/21 та її внутрішніх описів.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).

7.1. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

7.2. На знімках аркушів 193 - 194 та внутрішніх описів справи № 757/30562/21-ц міститься супровідний лист Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року про надсилання скаржнику копії постанови від 22 червня 2023 року. Проте зворотне повідомлення про її вручення скаржнику чи повернення відсутнє.

7.3. Оскільки скаржник навів поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, цей строк слід поновити.

8. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника немає.

8.1. Позивач зазначив, що розмістив на рахунках скаржника три депозити. Строк дії депозитних договорів неодноразово продовжувався. Він надіслав скаржнику вимоги про розірвання цих договорів і повернення вкладів із процентами, які останній не виконав. Вважав, що має право на повернення сум трьох вкладів, процентів за користування його коштами, а також 3 % річних.

8.2. Суди обох інстанцій виснували, що скаржник не виконав зобов`язання за депозитними договорами, тому має повернути позивачу вклади разом із відсотками за період із моменту укладення цих договорів до моменту їхнього розірвання, а також 3 % річних за період після розірвання договорів до дня, що передував зверненню з позовом. Суди відхилили аргумент скаржника про те, що він не є належним відповідачем у справі з огляду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», на яке позивач надав мовчазну згоду. Вказали, що згода позивача на заміну боржника у зобов`язанні має бути письмовою.

8.3. Скаржник оскаржив рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову. Наголосив, що не є належним відповідачем за вимогами позивача, бо перевів борг за депозитними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон», про що беззаперечно знав позивач (ураховуючи розміщення на вебсайті скаржника відповідного повідомлення зі встановленням строку для висловлення згоди чи незгоди на заміну боржника).

8.4. Верховний Суд не погоджується з наведеними аргументами скаржника та вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

8.5. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

8.6. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.7. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

8.8. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

- 16 липня 2013 року позивач уклав зі скаржником три депозитні договори, згідно з якими вніс на депозит по 10 000,00 доларів США вкладів на 92 дні - до 16 липня 2013 року - під 8 % річних.

- згідно з умовами депозитних договорів, якщо після закінченню строку вкладу вкладник не заявить банку про бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, зазначений у розділі «дані по вкладу» цих договорів. Строк вкладу продовжується багаторазово без явки вкладника до банку. Новий строк вкладу починається від дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу;

- сторони мають право достроково розірвати договори, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати їх розірвання. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення мінімального строку вкладу (3 місяці) з дати початку продовження мінімального строку вкладу клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти, нараховані за ставкою «на вимогу» за фактичний строк користування вкладом (пункти 10, 12 депозитних договорів);

- 29 жовтня 2014 року позивач надіслав скаржнику листи-повідомлення про розірвання депозитних договорів не пізніше, ніж через два банківських дні з моменту отримання цих листів, а 3 листопада 2014 року скаржник їх отримав;

- станом на день подання позову скаржник не повернув позивачу вклади з процентами за депозитними договорами.

8.9. Обґрунтованим є висновок судів першої й апеляційної інстанцій про стягнення зі скаржника на користь позивача сум вкладів разом із відсотками за трьома депозитними договорами за період із дня укладення цих договорів до дня їхнього розірвання, а також 3 % річних за період після розірвання договорів до дня, що передував зверненню до суду.

8.10. У касаційній скарзі скаржник не навів аргументи щодо неправильного застосування норм для проведення розрахунків і стягнення спірних сум. Наголосив, що є неналежним відповідачем, бо новим боржником стало ТОВ «ФК «Фінілон», яке має відповідати за зобов`язаннями, що виникли з депозитних договорів.

8.11. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

8.12. Верховний Суд неодноразово виснував про те, що при переведенні боргу використання принципу мовчазної згоди кредитора є неприпустимим, зокрема у справах про стягнення коштів за депозитними договорами, у яких відповідачем є скаржник, а третьою особою - ТОВ «ФК «Фінілон», які уклали договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року:

- оскільки вкладники не надали згоду на переведення боргу від скаржника до ТОВ «ФК «Фінілон» за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу, який банк уклав із ТОВ «ФК «Фінілон», не створює юридичних наслідків для позивачів. Тому суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що саме скаржник, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21)).

- закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має для кредитора істотне значення. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). За змістом статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим. Для того, щоб переведення боргу зумовило юридичні наслідки, необхідні дві складові: по-перше, укладення договору (двостороннього правочину) новим і первісним боржниками, причому такий правочин слід вчиняти у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність цієї згоди не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу означає, що договір про це між новим і первісним боржниками не зумовив юридичні наслідки для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21)).

- аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 357/7395/20 (провадження № 61-5063св23), від 29 травня 2024 року у справі № 757/36695/20-ц (провадження № 61-17182св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2024 року у справі № 757/63039/21 (провадження № 61-15244св23), від 7 серпня 2024 року у справі № 757/38290/18-ц (провадження № 61-11997св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 757/23797/20-ц (провадження № 61-2021св24), від 12 червня 2024 року у справі № 757/509/21 (провадження № 61-11280св23) тощо.

8.13. Вказана практика застосування норм права є усталеною. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про те, що саме скаржник, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем. Такі висновки судів відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

8.14. За змістом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

8.15. З огляду на вказане касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» строк на касаційне оскарження на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» - про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко