Справа №760/22537/24

Провадження №2-о/760/612/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бережної С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою, у якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі, Донецької області, причина смерті цукровий діабет 2 типу, з ураженням периферичних судин.

В обґрунтування вимог заяви заявник зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3009-5002058538 та є онучкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після 24 лютого 2022 року, внаслідок широкомасштабного наступу та агресії російської федерації проти України, військові російської федерації із застосуванням зброї, військової техніки, артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів здійснили вторгнення в Україну. Місто Маріуполь почали обстрілювати ракетами, артилерійськими снарядами, та наносити авіаційно-бомбові удари. Місто опинилось у облозі, зник зв`язок, світло тощо. Її бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в місті Маріуполі у віці 68 років. Проте, зазначені документи видані органами реєстрації та іншими незаконними органами, що знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України. Отримати свідоцтво про смерть у відділі РАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення зазначеного факту смерті в судовому порядку необхідно їй для отримання свідоцтва про смерть українського зразка та в подальшому має істотне значення для реалізації цілої низки прав, а саме оформлення спадщини та отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій. У місті Маріуполь, де померла та похована її бабуся, діяльність державних органів влади України, в т. ч. органів (установ) державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється. Отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками законодавства України, здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть не є можливим. Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2024 року для розгляду зазначеної зави визначено суддю Тесленко І. О . Фактично справу передано судді по реєстру 18 липня 2024 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заінтересована особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до а. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим 18 листопада 1999 року Жовтневим відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя Донецької області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вказаному свідоцтві батьками зазначені: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_5 (а.с. 13).

Згідно із свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим 25 грудня 1975 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого району м. Жданова, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаному свідоцтві батьками зазначені: батько - ОСОБА_7 та мати - ОСОБА_2 (а.с. 18).

ОСОБА_6 , уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 від 02 вересня 1995 року, виданим Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області (а.с. 19).

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 26 березня 2024 року Орджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Міністерства юстиції донецької народної республіки, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь, Жовтневий район, донецька народна республіка, російська федерація, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23).

Відповідно до довідки про причину смерті від 25 березня 2024 року № 90, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті цукровий діабет ІІ типу, з ураженням периферичних судин (а.с. 24).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до Наказу «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи на цей час є окупованою.

Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції України та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи - громадянина України.

Згідно ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь, Донецької області, причина смерті цукровий діабет ІІ типу, з ураженням периферичних судин.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи, - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь, Донецької області, причина смерті цукровий діабет ІІ типу, з ураженням периферичних судин.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Солом`янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провести реєстрацію смерті на підставі даного рішення.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.О. Тесленко