26.09.24

33/812/471/24

Єдиний унікальний номер судової справи 945/1179/23

Номер провадження 33/812/471/24 Головуючий у місцевому суді: Шаронова Н.О.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Носіковим І.М.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Качана Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Качана Романа Юрійовича на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №091100, який надійшов на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївського області та був складений 28 травня 2023 року, встановлено, що 28 травня 2023 року о 18 год. 35 хв. в селі Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вулиці Центральній біля будинку №2 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, або проходження огляду у медичному закладі водій відмовилась у присутності двох свідків та під відеозапис бодікамери. Вказаним остання порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, 27 червня 2024 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Качан Р.Ю. подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що постанова районного суду винесена незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначено, що дії поліцейських щодо вимоги до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу є безпідставними. З наданого поліцейськими відеозапису SVCO5908.MP4 вбачається, що автомобіль, марки і моделі Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не рухався, а був припаркований на узбіччі.

З іншого наданого поліцейськими відеозапису VYCY1214.MP4 взагалі неможливо встановити дату та час запису. Цей факт ставить під сумнів даний запис як доказ, оскільки з нього неможливо встановити в який саме день відбувалось спілкування ОСОБА_1 з поліцейським. Як зазначає ОСОБА_1 , вона неодноразово мала конфлікті ситуації з поліцейськими, які траплялися і до 28 травня 2023 року.

Крім того, відеозапис поліцейських не відображає повного перебігу подій, а саме не містить початку спілкування водія із поліцейським.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не визнає факту вживання спиртних напоїв. Також з відеозапису не вбачається, які саме ознаки алкогольного сп`яніння поліцейський виявив у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Свідки ж у своїх поясненнях також нічого не повідомляють про будь-які ознаки стану сп`яніння ОСОБА_1 .

Поліцейськими до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія до медичного закладу, в якому зазначено, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою, проте до матеріалів справи не додано акту огляду особи на місці зупинки. Із наведеного можна зробити висновок, що ознаки сп`яніння, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, не узгоджуються з іншими доказами, які долучені до матеріалів справи, а тому немає підстав вважати достовірною інформацією дані, внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції постановив оскаржувану постанову допитавши лише одного зі свідків з числа залучених поліцейським, та не допитавши свідка зі сторони захисту.

В судовому засіданні апеляційного суду від 26 вересня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Качан Р.Ю. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.

За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наявності чи відсутності стану сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААБ №091100, який надійшов на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївського області та був складений 28 травня 2023 року, встановлено, що 28 травня 2023 року о 18 год. 35 хв. в селі Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вулиці Центральній біля будинку №2 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, або проходження огляду у медичному закладі водій відмовилась у присутності двох свідків та під відеозапис бодікамери. Вказаним остання порушила п.2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

У протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу убачається, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водію ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та зазначено, що посвідчення водія вилучено та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.

Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.

Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписала без зауважень, зазначивши, що надала пояснення на окрему аркуші.

Зі змісту вказаних письмових пояснень вбачається, що 28 травня 2023 року ОСОБА_1 , перебуваючи на АЗС у селі Сливине, виявила бажання спробувати керувати автомобілем товариша, із автоматичною трансмісією. Сівши за кермо транспортного засобу Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та проїхавши 100 метрів до перехрестя зупинилась, але з необережності увімкнула задню передачу, та машина покотилася назад. В цей час до них під`їхали патрульні поліцейські та повідомили про порушення нею ПДР, а саме рух заднім ходом на перехресті. Також працівники поліції запідозрили, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння, хоча алкоголь вона не вживала. У присутності двох свідків їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, або проходження подібного огляду у медичному закладі, на що вона відмовилась, оскільки вживала ліки, через які, результат огляду може бути позитивним. Зазначено, що претензій до поліції немає.

Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, доданим до справи працівниками поліції.

Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що на ньому зафіксовано, що після з`ясування хто керував вищевказаним транспортним засобом, під час спілкування з водієм у поліцейського виникла підозра у вживанні ним алкогольних напоїв, тому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря в медичному закладі. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння водій відмовилась проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у лікаря в медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу, що у водія ОСОБА_1 після вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо вона вважала, що не має ознак сп`яніння, або відмовитися від проходження огляду.

Отже, як на думку апеляційного суду, волевиявлення водія ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.

При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що посилання в письмових поясненнях на те, що ОСОБА_1 не вживала алкогольних напоїв, а у той час приймала ліки, не звільняє такого водія від відповідальності, оскільки водій повинен бути обізнаним, які саме ліки не можна приймати під час керування транспортним засобом, а отже повинен утриматися від керування транспортним засобом після вживання таких ліків.

Крім того, не є слушним доводи захисника, які зазначені в апеляційній скарзі, з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . По-перше, з відеозапису, що наявний в матеріалах справи, убачається, що представники поліції зверталися до ОСОБА_1 виключно, як до водія автомобіля, і вона заперечень з цього не висловлювала. По-друге, встановлено, що під час спілкування поліцейських з водієм, саме ОСОБА_1 (особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення) знаходилася на водійському місці. По-третє, відповідно до інформації, що міститься на відеозапису, при спілкуванні із поліцейськими, водій не висловлювала жодного заперечення та зауваження стосовно того, що саме вона керувала транспортним засобом, поводила себе як водій транспортного засобу, відповідала на їх запитання та не повідомляла про керування автомобілем іншою особою.

До того ж, з вказаного відеозапису вбачається, що під час спілкування водія із поліцейськими у вказаного автомобіля був увімкнений двигун, який через деякий час поліцейський попросив водія вимкнути. Під час спілкування, на запитання поліцейського, водій пояснювала, що проїхала 100 метрів.

Більш того, факт керування транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями самої ОСОБА_1 .

Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що 28 травня 2023 року відносно водія ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №124048.

Відповідно до змісту вказаної постанови, 28 травня 2023 року близько 18 год. 35 хв. по вулиці Центральній в селі Сливине Миколаївського району Миколаївської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки та моделі Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила рух задніх ходом на перехресті, чим порушила вимоги п.10.10 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.125 КУпАП.

У матеріалах справи відомості про те, що заперечуючи факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 оскаржила постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №124048, відсутні.

Усі вказані обставини у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Також, не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника на неналежність доказу відеозйомки, оскільки, хоча відеозапис дійсно не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів, але він містить достовірні дані про дії водія та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП.

Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.

Будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до проходження чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не встановлено. Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

До того ж, апеляційний суд зауважує, що відеофіксація керування та моменту зупинки транспортного засобу при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення водію транспортного засобу ознак сп`яніння, то необхідно зауважити, що поліцейським повідомлено водію, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння, які можуть бути спростовані лише в один спосіб - проходженням водієм на вимогу поліцейського відповідного огляду у встановленому законом порядку. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Також, апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки, як правильно встановлено судом, ознаки алкогольного сп`яніння були виявлені у водія ОСОБА_1 та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість суду встановити наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 на момент зупинки її працівниками поліції.

Твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд виходить з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.

У даній справі порушення, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі, не вплинули на можливість встановлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі та скасування постанови районного суду.

Твердження захисника про те, що на відеозаписах, які додані до справи, інформація щодо дати та часу події є різною, апеляційний суд приймає до уваги, але звертає увагу на те, що як за матеріалами цієї справи, так і за інформацією відеозапису слідує, що вказана подія мала місце 28 травня 2023 року (протилежного судом не встановлено).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, чим було порушено її право на захист, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно із змістом протоколу, ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Миколаївському районному суді за викликом. Також, апеляційний суд звертає увагу, що КУпАП та іншими нормативно-правовими актами не передбачена обов`язковість додаткової фіксації, крім протоколу, факту роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його прав.

Стосовно розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у відсутність ОСОБА_1 та її захисника, але процесуальні права останньої, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду.

За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Оскільки сам факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Качана Романа Юрійовича - залишити без задоволення.

Постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Серебрякова