Справа №490/3804/24

Провадження №2/490/2241/2024

З А О Ч Н Е         Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року                                                                м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді                                Чаричанського П.О.,

за участю секретаря                                Циганкова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ "ФК" Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.01.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір №08/01/2008/840-К 21, на підставі якого ВАТ КБ "Надра" надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 41432,60 доларів США.

У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за вказаним кредитним договором ВАТ КБ "Надра" звернулось до суду з позовом .

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.01.2015 року у справі№488/1704/13-ц року стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 441258,23 грн. та 3441,00 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року замінено стягувача у цивільній справі №488/1704/13-ц з ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп".

На думку позивача останній вправі вимагати стягнення з боржника у судовому порядку 3% річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання аж до повного виконання, оскільки судове рішення не виконувалось відповідачем тривалий час, а тому таке правопорушення є триваючим. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

09.01.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір №08/01/2008/840-К 21, на підставі якого ВАТ КБ "Надра" надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 41432,60 доларів США. /а.с.5-7/.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.01.2015 року у справі№488/1704/13-ц року стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 441258,23 грн. та 3441,00 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили. /а.с.10/.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року замінено стягувача у цивільній справі №488/1704/13-ц з ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп"./а.с.11-13/.

Відповідно до наданого ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" розрахунку 3% річних за прострочення грошового зобов`язання відповідача за основним боргом за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року - період прострочення 1760 днів, а сума 271927,06 грн. /а.с.8-9/.

Повідомленням ТОВ "ФК"Дніпрофінансгруп" від 31.05.2024 року зазначено, що станом на 13.05.2024 року відсутні виконавчі провадження по стягненню боргу з відповідача із примусового виконання виконавчих листів у справі №488/1704/13-ц /а.с.28-30/.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних, які нараховані на задавнену вимогу.

Згідно із ч.ч. 1-2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

У висновках Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, зазначено те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

За такого, суд вважає, що доводи позивача знайшли свого підтвердження, а тому позовна заява підлягає задоволенню повністю в сумі прохальної частини позовної заяви.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач в описовій та мотивувальній частині позову вказував, що заборгованість Відповідача становить 271927,06 грн., що складається з інфляційного збільшення в сумі - 208132,00 грн. та 3% річних - 63795,06 грн.

В прохальній частині позовних вимог, просив стягнути з Відповідача інфляційні витрати і 3% річних в сумі 118658,85 грн.

Виходячи з наведеного суд керуючись ч.1, ч.2 ст. 13 ЦПК України задовольняє позовні вимоги в межах заявлених вимог в прохальної частини, та оскільки позивач не визначив з яких складових складається сума 118658,85 грн., то суд визначає її самостійно, вказуючи, що 63795,06 грн. - 3% річних; 54863,79 грн. - інфляційне збільшення.

Позивач просив стягнути з відповідача кошти у розмірі сплаченого судового збору, а тому на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір.

При подачі позову про стягнення суми в розмірі 118658,85 грн. Позивач мав би сплатити суму судового збору в розмірі 3028,00 грн., а тому саме ця сума підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: Договір №02/01-24 про надання правничої допомоги від 02.01.2024 р. /а.с.47-48/, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №02/01-24 від 02.01.2024 року /а.с.49-50/, Акт про надання правничої допомоги №2307-24 до Договору №02/01-24 від 02.01.2024 року, в якому вказано, що вартість послуг становить 8500,00 грн. /а.с.51/.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8500 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 3000 грн. вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ "ФК" Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1  про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", ЄДРПОУ 40696815, суму в розмірі 118658,85 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень вісімдесят п`ять копійок), що складається з інфляційних витрат в розмірі 54863,79 грн. та 3% річних в розмірі 63795,06 грн.

Стягнути ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", ЄДРПОУ 40696815 судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, а також понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                П. О. Чаричанський