Справа № 298/754/24

Номер провадження 1-кс/298/182/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Ужгород Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимої: 09.12.2022 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023 штраф замінено на 240 годин громадських робіт; 29.11.2023 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаною про місця та осіб, у яких можна придбати психотропну речовину метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, організувала стійку злочинну групу, до складу якої залучила своїх знайомих ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яких забезпечувала з вказаного періоду часу психотропною речовиною «метамфетамін», а останні в свою чергу, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збували її за грошові кошти особам, схильним до їх вживання на території м.Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи засуджена вироком Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.309 КК України, до 1 року позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення не стала та скоїла ряд нових злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотиків, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 на початку серпня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 02.08.2024, діючи разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у складі групи, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, незаконно придбала у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту останніми, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку розділила на частини та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.08.2024 зберігала за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_3 , та за попередньою домовленістю передала для подальшого продажу у роздріб ОСОБА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_4 на досягнення єдиного злочинного плану, з ОСОБА_7 в групі, після отримання від останньої невстановленої кількості психотропної речовини - метамфетамін, зберігала її у невстановленому місці та часі, але не пізніше 16:17 годин 02.08.2024, після чого, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, 02.08.2024 о 16 год 17 хв., перебуваючи із задньої частини супермаркету «АТБ» за адресою АДРЕСА_4 , в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула за 500 грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_15 згорток фольги з вмістом психотропної речовини, який останній в подальшому відразу добровільно видав працівникам поліції, всередині якого згідно висновку експерта знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 0,0404 г.

За наведених обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою.

Наявність обґрунтованої підозри повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; протоколами візуального спостереження за особами; протоколами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, докази, які зібрані на даному етапі слідства в достатній мірі достатні для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Метою застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України;

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Будучи обізнаною про осіб, які були свідками та яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на її користь. Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати ще на експертів та спеціалістів, які вже залучені для проведення експертиз та в подальшому можуть бути залучені до проведення інших судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких. Окрім цього, ОСОБА_4 зможе впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, а також переїжджати в інші регіони та області України, чим ускладнить проведення з останньою слідчих та процесуальних дій;

- знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину. Існування даного ризику, обґрунтовано тим, що на даному етапі досудового розслідування не виявлено місця виготовлення та пакування наркотичних засобів та психотропних речовин, не встановлено інших осіб та використовувані ними засоби для виготовлення, пакування та розповсюдження наркотичного засобу, що можуть бути виявлені і використані як докази, є підстави вважати, що такі знаходиться в іншому місці, у інших осіб, про що підозрювана може бути обізнаною, і до знищення чи приховування яких підозрювана може вдатися перебуваючи на волі;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема і надалі здійснювати збут психотропних речовин, з метою отримання прибутку.

Зазначає, що підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

На думку старшого слідчого, ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який їй у випадку визнання винною, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років; стан здоров`я якої не перешкоджає утриманню під вартою. Таким чином, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Посилається, що враховуючи кількість осіб підозрюваних у даному кримінальному провадженні, наявність єдиного умислу на вчинення тяжких злочинів, чіткої ієрархії та розподіленості ролей наразі вирішується питання про здійснення перекваліфікації у вказаному кримінальному провадженні на ч.3 ст.307 КК України, які в свою чергу віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. Вказана перекваліфікація буде проведена після розсекречення всіх зібраних матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а тому з вказівкою на п.5 ч.4 ст.183 КПК України наголошується, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу вправі не визначати застави у даному кримінальному провадженні.

З огляду на вищенаведене, старший слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваної ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково наголосив на наявності ризиків переховування підозрюваної від слідства, незаконного впливу на свідка та експерта. Зазначив, що відносно підозрюваної до Ужгородського міськрайонного суду скеровано ряд кримінальних проваджень, також ОСОБА_4 є судимою. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

В судовому засіданні захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків, необгрунтованість підозри, вказавши, що відносно ОСОБА_4 зафіксовано лише один епізод і то він є сумнівним. Крім цього, зазначив, що ОСОБА_4 співпрацюватиме з слідством, має на утриманні 2 дітей, які тимчасово проживають в Угорщині, грошей на внесення застави не має. Просив застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашьного арешту. Наголосив на тому, що підслідність здійснює орган досудового розслідування не за місцем вчинення злочину, що може свідчити про порушення ст.218 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію захисника, просила обрати їй домашній арешт. Зауважила, що вона знала, що ОСОБА_7 займалась збутом наркотиків, до неї додому завжди приходило багато людей, яким остання продавала пакетики з метамфетаміном, все було попередньо розфасовано. Запевнила, що коли дізналась про злочинні дії ОСОБА_7 , то припинила з нею спілкування. Пояснила, що також вживає метамфетамін і під час оперативної закупки вона дала цю речовину знайомому, бо той просив, а гроші отримала від нього в якості розрахунку вартості наданої речовини, бо купила таку за свої гроші.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000058 від 13 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ч.6 ст.615 КПК України.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими старший слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000058 від 13 березня 2024 року; постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчій групі від 18 вересня 2024 року; постанова про проведення контролю за вчинення злочину від 08.07.2024; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 2 серпня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107/24/8462-НЗПРАП від 07.08.2024; довідка про витрати на проведення судової експертизи; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.08.2024 року; протокол обшуку від 19 вересня 2024 року.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах, які досліджені в судовому засіданні.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваної ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в незаконному зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення нею кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обґрунтовано підозрюється (ч.2 ст.307 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованою, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Більше того, ОСОБА_4 засуджена 09.12.2022 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023 штраф замінено на 240 годин громадських робіт; 29.11.2023 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно вимоги про судимість, щодо ОСОБА_4 скеровано до суду кримінальне провадження за ч.2 ст.389 КК України.

Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення протиправної поведінки, в тому числі під час дії покладених на неї обов`язків.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваною перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику.

Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваною перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов`язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваної з іншими учасниками злочинів, здійсненню останньою впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваною ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції ).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваної ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої їй підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання нею процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваної ОСОБА_4 , не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваної менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.

За наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст.307 КК України, на переконання слідчого судді, навіть наявність соціальних зв`язків ОСОБА_4 не усуває існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, її вік, стан здоров`я, в тому числі відсутність даних про те, що стан здоров`я підозрюваної виключає можливість її утримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, є безпідставними.

За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 шляхом застосування до неї запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваної.

Крім цього, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваної ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої їй підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання нею процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, посилаючись на те, що в даному кримінальному провадженні буде здійснена перекваліфікація злочину на ч.3 ст.307 КК України, просив не застосовувати щодо підозрюваного заставу.

Такі вимоги сторони обвинувачення не узгоджуються з приписами ч.3 ст.183 КПК України.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, що належить до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, з урахуванням суті та характеру злочину, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з огляду на обстановку, при якій злочин був скоєний, роль підозрюваної у вчиненні злочину, вчинення злочину в умовах воєнного стану, що суттєво впливає на здатність особи до самокерованої правослухняної поведінки при виконанні нею процесуальних обов`язків та зменшення ризиків, майновий стан підозрюваної, наявність ризиків, даних щодо особи підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом.

Таким чином, застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, та запобігти ризикам переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчиненні іншого кримінального правопорушення, які встановлені слідчим суддею, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом. Тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя доходить висновку, що застава у розмірі 600000 (шістсот тисяч) гривень, не є непомірною для підозрюваної, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваної ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану, в разі внесення нею застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 600000 (шістсот тисяч) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/754/24; провадження №1-кс/298/182/24 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року.

Роз`яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 17 листопада 2024 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1