Справа № 298/736/24

Номер провадження 1-кп/298/49/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року                                                 с-ще Великий Березний

 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12024071130000077 від 6 березня 2024 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Смерекове Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з загальною середньою освітою, непрацюючого, судимого 13.12.2023 вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в порушення вимог ст.28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», у період з січня 2023 року по березень 2024 року систематично вчиняв домашнє насильство, а саме: психологічне та економічне насильство відносно своєї тітки ОСОБА_5 , що призводить до психологічних страждань останньої, погіршення якості її життя, яке виражається у формі втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати позитивних емоцій, позбавлення житла, за наступних обставин.

Так, 26.01.2023 та 20.07.2023 ОСОБА_3 , знаходячись за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї тітки ОСОБА_5 , в ході чого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та виганяв останню з будинку, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої.        Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на систематичне вчинення домашнього насильства, 03.03.2024 близько 18:00 години ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, знаходячись по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї тітки ОСОБА_5 психологічне та економічне насильство, в ході чого словесно ображав нецензурними словами потерпілу у зв`язку з відмовою у наданні коштів на придбання спиртних напоїв, принижував її честь та гідність, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та економічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість в інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, встановлені органом досудового розслідування, та пояснив, що дійсно систематично вчиняв домашнє насильство відносно своєї тітки ОСОБА_5 , поліція неодноразово приходила на виклики. Визнав, що ображав потерпілу нецензурними словами. Показав, що проживають з потерпілою ОСОБА_5 в будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить потерпілій. Повідомив, що були випадки, коли він силоміць відбирав частину грошових коштів від потерпілої, вирвав в неї з гаманця гроші, на які придбав продукти та спиртне. Також наявні випадки вживання ним алкогольних напоїв, під час чого він сварився з потерпілою та ображав її. Ствердив про те, що обізнаний про похилий вік потерпілої, яка є його тіткою, з останньою разом проживає в одному будинку з дитинства, оскільки рідна мати залишила його, а ростила та доглядала його тітка. Зазначив, що кається у вчиненому, запевнив, що більше не робитиме так, просив не призначати суворе покарання, посилаючись на те, що за тіткою нема кому доглядати.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_3 б`є її систематично, б`є мітлою, кочергою, коли чим попало. Ствердила, що обвинувачений забирає від неї гроші, востаннє вирвав від неї з пазухи 1000 грн., які вона ховала у згортку тканини, душив її. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_8 примушує її прати йому одяг, готувати їсти, однак вона не має сили робити це. Вказала, що кожного разу тікає з хати, коли обвинувачений знущається над нею, тікає до сусідів або в сільську раду, просить викликати поліцію. Потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що не вибачила обвинуваченому, просить його покарати.

Враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини справи, суд, встановивши правильне розуміння ними змісту цих обставин, відсутність будь-яких сумнівів у добровільності їхніх позицій, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, зокрема, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та економічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

У відповідності ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, у скоєному розкаявся, дав визнавальні показання. Обставини, які б вказували на його нещирість, на переконання суду, відсутні.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином, характер та цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, наслідки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є одруженим, непрацюючим, однак працездатним, має місце реєстрації та постійного проживання, за яким характеризується негативно, за даними наявної документації не перебуває на наркологічному та психіатричному обліках, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, 13.12.2023 засуджений Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, покарання за вказаним вироком відбув повністю, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття; обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, думку потерпілої, яка при призначенні покарання повідомила, що обвинуваченого не вибачила, просила його покарати.

Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі у розмірі, визначеному санкцією ст. 126-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 не належить до визначеного ст.61 КК України кола осіб, до яких не застосовується покарання у вигляді обмеження волі.

Суд приходить до висновку, що покарання у вигляді обмеження волі буде відповідати меті, визначеній у ст.50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що, з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в наближеному до мінімального розміру в межах санкції ст.126-1 КК України. Вказане покарання, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його суспільної небезпечності, суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

На переконання суду, немає підстав і для застосування відносно ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, враховуючи підвищену ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, зокрема, систематичність вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства по відношенню до потерпілої. Зауважується, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер. Домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти. Тому, з урахуванням викладеного та обставин вчиненого кримінального правопорушення, системний характер таких дій з боку обвинуваченого, високого ризику вірогідності повторюваності вчинення домашнього насильства, з огляду на те, що обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження щодо потерпілої, останньому за вироком суду призначалось покарання у виді громадських робіт, однак останній на шлях виправлення не став та повторно вдався до вчинення протиправних дій, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого без відбування покарання не можливе.

На переконання суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, процесуальні витрати відсутні, речових доказів нема.

Суд не знаходить підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, учасники судового провадження клопотань щодо цього не заявляли.

Керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 5 (п`ять) місяців.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1