613/1102/24

Провадження № 2/625/91/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Коломацького районного суду Харківської області на підставі ухвали, постановленої 17 липня 2024 року суддею Богодухівського районного суду Харківської області Харченком С.М., надійшла позовна заява з додатками, в якій представник позивача адвокат Павленко Сергій Валерійович, діючи від імені та в інтересах ТОВ «Кредитсервіс», просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, укладеного між його сторонами 17 січня 2022 року, у розмірі 106436 гривень 32 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 35000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 71436 гривень 32 копійки.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Кредитсервіс»та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №220117-010, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R98668, введеним позичальником 17 січня 2022 року о 14:21:45 годині у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, що є підтвердженням підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також представник позивача вказав, що підписанням кредитного договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс» укладання договору про надання кредиту в редакції від 19 жовтня 2021 року, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Крім того представник позивача зазначив, що відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 35000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені договором.

І, як запевнив представник позивача обґрунтовуючи позов, на банківський рахунок позичальника перераховано кредитні кошти у розмірі 32375 гривень 00 копійок із врахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті становить суму 2625 гривень 00 копійок. 

Проте відповідач отримані в кредит грошові кошти не повернув та не сплатив інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у нього, станом на 05 лютого 2024 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі у розмірі 106436 гривень 32 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 35000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 71436 гривень 32 копійки, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «Кредитсервіс» до суду із позовом.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 08 серпня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому у позовній заяві, зареєстрованій в канцелярії суду 27 червня 2024 року за вх. № 613/4998/24-в(а.с. 2-11), крім іншого, виклав своє клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 93, 97).

Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавав.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

17 січня 2022 року між ТОВ «Кредитсервіс» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладено договір про надання кредиту (індивідуальна частина) № 220117-010 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець взяв зобов`язання надати Позичальнику кредит на суму 35000 гривень 00 копійок, строком на 730 днів, тобто до 17 січня 2024 року, кількість щомісячних платежів 24, зі сплатою одноразової комісії за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) в розмірі 7,5 % у сумі 2625 гривень 00 копійок. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних складає 333,98 %, сума щомісячного платежу 4433 гривень 33 копійки, орієнтовна загальна вартість кредиту - 106400 гривень 32 копійки (а.с. 19-21).

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (R98668) (а.с. 19 ).

З графіка платежів за договором вбачається, що сторони договору узгодили строки здійснення позичальником щомісячних платежів у розмірі 4433 гривні 33 копійки, спрямованих на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за договором - до 17 числа кожного місяця, починаючи з 17 лютого 2022 року по 17 січня 2024 року. При цьому розмір кредиту за договором склав 35000 гривень 00 копійок, процент за користуванням кредитними коштами - 71400 гривень 32 копійки, комісія за надання кредиту - 2625 гривень 00 копійок, а загальна вартість кредиту - 106400 гривень 32 копійки (а.с. 21-23).

Вказане також підтверджується паспортом споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «24 місяці ReCredit», що пропонується для клієнта ОСОБА_1 , який підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (R98668) (а.с. 23-24 ).

Згідно з п.п. 1.1. та п.п. 1.2 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі вказаному у Договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором. Кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

В п.п. 2.1., та п.п. 2.2. Договору його сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю платежі, строки і суми яких зазначені в Графіку платежів. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за кожен місяць користування кредитом. Процентна ставка за договором є фіксованою.

Згідно з п.п. 6.11.1 Договору позичальник ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс» укладання договору про надання кредиту в редакції від 19 жовтня 2021 року, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Позивач ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у передбаченому договором розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 3078 від 17 січня 2022 року (а.с. 37).

20 березня 2024 року ТОВ «Кредитсорвіс» звернулося з досудовою вимогою до ОСОБА_1 , в якій кредитодавець висунув вимогу позичальникові щодо повернення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів за кредитним договором № 220117-010 від 17 січня 2022 в розмірі 106436 гривень 32 копійки, у разі невиконання вимоги повідомив позичальника про наміри звернення до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 35-36).

Як вбачається із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 220117-010, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 лютого 2024 року не погашена, і сума його заборгованості становить 106436 гривень 32 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 35000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 71436 гривень 32 копійки (а.с. 31).

Довідкою про укладення договору, виданої 05 лютого 2024 року ТОВ «Кредитсервіс» за №05/02/-6, підтверджено, що заявка на кредит подана ОСОБА_1 17 січня 2022 року о 14 годині 09 хвилин 44 секунди, сума кредиту складає 35000 гривень 00 копійок, строк кредитування 730 днів з процентною ставкою 0,283% за кожен день користування кредитом, при цьому акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснений одноразовим ідентифікатором R98668 17 січня 2022 року об 14 годині 21 хвилині 45 секунд (а.с. 32).

Враховуючи вищевикладене, договір № 220117-010 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «Кредитсервіс», ОСОБА_1 своєчасно не сплачував кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого за період з 17 січня 2022 року по 05 лютого 2024 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 106436 гривень 32 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 35000 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в сумі 71436 гривень 32 копійки (а.с. 38).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 чтатті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до вимог ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, визначеними ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, договір про надання кредиту (індивідуальна частина) № 220117-010 від 17 січня 2022 року, укладений його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і  підписаній особисто відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора,  в договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписавши договір про надання кредиту, позичальник відповідно до статей 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання кредиту (індивідуальна частина) № 220117-010, укладеного між його сторонами 17 січня 2022 року, у розмірі 106436 гривень 32 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 35000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 71436 гривень 32 копійки.

При цьому суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявлених до стягнення у порядку ст.137 ЦПК України витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Так, Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з цим, чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачені критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно вимог, закріплених у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору про надання правової допомоги за №25-01/2023, укладеного 25 січня 2023 року між адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ», в особі директора Разумного Є.М. та ТОВ “Кредитсервіс”, з відповідними додатками до нього, вбачається, що адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами договору, а клієнт зобов`язався прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату. Правова допомога, що надається за договором, полягає у здійсненні Об`єднанням комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредитів), договорами про надання коштів у позику, інших договорів, а також у здійсненні захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників, у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як Клієнтом, так і Об`єднанням, по стягненню заборгованості (а.с. 40-44).

Відповідно до п.1.4. договору про надання правової допомоги перелік боржників, щодо яких надається правова допомога, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначаються в Реєстрі боржників (Додаток №1 до Договору). У випадку якщо щодо боржника необхідно надання правової допомоги у судовому порядку або на етапі виконавчого провадження – відповідна інформація та відомості зазначаються в Акті приймання – передачі справ на надання правової допомоги (Додаток №2 до Договору).

У пункті 4.1 договору про надання правової допомоги сторони дійшли згоди, що розмір винагороди Об`єднання становить 7 000 гривень 00 копійок за підготовку та направлення/подачу однієї позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги. 

Згідно п.п.4.5, 4.7. договору винагорода на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданої правової допомоги, виплачується у гривнях, шляхом безготівкового перерахування Клієнтом на поточний рахунок Об`єднання, вказаний в цьому договорі, протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданої правової допомоги (Додаток №4 до цього договору). Сторони погодили, що факт надання Об`єднанням правової допомоги, згідно умов цього договору засвідчується Актом приймання-передачі наданої правової допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у Додатку №4 до цього договору.

Відповідно до наданих до суду акту приймання-передачі справ на надання правової допомоги (додаток №2 до Договору про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року), складеного 01 грудня 2023 року, а також акту приймання - передачі наданої правової допомоги за №3 (додаток №4 до Договору про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року), складеного 04 січня 2024 року, адвокатське об`єднання «Правовий діалог» прийняло на себе зобов`язання з надання правової допомоги та надало клієнтові ТОВ «Кредитсервіс» послуги з правової допомоги у розмірі 7000 гривень 00 копійок, пов`язаної з підготовкою та направленням/подачею однієї позовної заяви до суду за позовом ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 45-46).

Згідно з платіжною інструкцією за №1567 від 05 січня 2024 року, ТОВ «Кредитсервіс» сплатило на користь адвокатського об`єднання «Правовий діалог» в рахунок оплати правничої допомоги за підготовку і направлення позовної заяви відповідно до акту приймання - передачі наданої правової допомоги за №3 (додаток №4 до Договору про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року), складеного 04 січня 2024 року, грошові кошти в розмірі 7 000 гривень 00 копійок (а.с. 39).

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При цьому, у ч. 5 та ч 6 ст. 137ЦПК України закріплені імперативні приписи, згідно яких суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не заявлялося, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок та необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»(ідентифікаційний код юридичної особи – 41125531) заборгованість за договором про надання кредиту (індивідуальна частина) № 220117-010, укладеного між його сторонами 17 січня 2022 року, у розмірі 106436 (сто шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 32 ( тридцять дві) копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»(ідентифікаційний код юридичної особи – 41125531) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»(ідентифікаційний код юридичної особи – 41125531) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 26 вересня 2024 року.

Суддя:                                                                М.О. Скляренко