Справа №  1-41/2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2011 року                                           м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд  Львівської області

                     у складі:          головуючого  судді  Казана І.С.

                                              при секретарі Павлику В.І.

                              із участю:          прокурора Паращака В.В.,

                                                  потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                                  захисника-адвоката ОСОБА_3,

                                                  підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1; громадянина України, українця, не одруженого, студента 1-го курсу Погірцівського професійного агролісотехнічного ліцею Самбірського району, раніше не судимого, -

-          у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 18 вересня 2010 року о 00.30год. у АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, безпричинно з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві, підійшов до ОСОБА_1 та, виражаючись нецензурними словами, почав шарпати її за одяг, не давав пройти додому та пошкодив її парасолю, заподіявши матеріальні збитки на суму 120 грн. У наступному ОСОБА_4, продовжуючи свої хуліганські дії та не реагуючи на зауваження ОСОБА_1 з приводу його зухвалої поведінки, зайшов за нею в під’їзд згаданого будинку, де безпричинно наніс їй удар кулаком в обличчя. Після цього копнув ногою по дверях АДРЕСА_2, яка належить громадянці ОСОБА_2, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 500 грн.

Допитаний судом підсудний свою винність у вчиненні злочину визнав повністю та суду показав, що 17.09.2010 року він знаходився у свого товариша ОСОБА_5 в с. Чуква Самбірського району Львівської області, де вони розпивали спиртні напої. Після чого він один пішов біля магазину «Люба»і в 00.05год. 18.09.2010 року побачив ОСОБА_1, яку раніше знав; підійшовши до неї, почав розмовляти російською мовою, хотів обняти її за талію, однак вона його відштовхнула; тоді вони пішли в сторону будинків, де проживають. Підійшовши до будинку №26, ОСОБА_1 хотіла зайти у під’їзд, але ОСОБА_4 узяв рукою за її парасолю та не відпускав. Потерпіла у свою чергу відштовхнула його і парасоля поламалась. Підсудний знову наздогнав її, вдарив кулаком у ліве підборіддя і ОСОБА_1 почала кричати; у цей час відкрилися двері у квартирі №3 і ОСОБА_6 впустила потерпілу в квартиру, а ОСОБА_4 побіг на 4 поверх будинку. Постоявши там кілька хвилин, почав йти по сходах донизу і на першому поверсі вдарив ногою по дверях квартири №1. Від удару двері відчинилися, але він не зупинявся та пішов додому.

Потерпіла ОСОБА_1 суду підтвердила показання підсудного; на досудовому слідстві подала заяву, що ОСОБА_4 відшкодував їй матеріальну шкоду в повному обсязі і претензій в неї до нього немає, про що підтвердила у судовому засіданні.

Аналогічне суду заявила потерпіла ОСОБА_2, що нанесені матеріальні збитки їй відшкодовані та вона не має претензій до підсудного ОСОБА_4

Із об’єктивної сторони дії неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 вказують на те, що він грубо порушив громадський порядок, спричинив істотну шкоду інтересам потерпілої ОСОБА_1 Судом враховано, що підсудний з хуліганських мотивів проявив нахабне поводження до потерпілої, поєднане з насильством, що спричинило тілесне ушкодження. Дане характеризує особливу зухвалість, тобто одну із ознак грубого порушення громадського порядку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №417/10 від 12.11.2010 року по матеріалах справи відомо, що у потерпілої ОСОБА_1 виявлено синець в ділянці кута нижньої щелепи зліва, який міг утворитися від дії тупого твердого предмету, цілком можливо –в час та при обставинах, вказаних в постанові слідчого і за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження (а. с. 43).

Із суб’єктивної сторони підсудний вчинив злочин з прямим умислом і мотивом явної неповаги до суспільства. Потерпіла проводила час на свій розсуд і за своїм бажанням, - однак, в той час підсудний, усвідомлюючи, що порушує громадський порядок, виразив явну неповагу до суспільства і бажав цього; зневажливо поставився до існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності.

Аналізуючи раніше наведене та матеріали кримінальної справи в їх сукупності, суд переконаний в доведенні винності підсудного ОСОБА_4 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганстві),  що передбачено ч. 1 ст. 296 КК України. Тому дії підсудного досудовим слідством правильно кваліфіковані за вказаною нормою Кримінального Закону України, за що б повинен понести покарання. Однак, враховуючи те, що підсудний вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, - його слід звільнити від кримінальної відповідальності та від покарання за вчинене у зв’язку із дійовим каяттям, а справу провадженням закрити.

Під час судового розгляду судом установлено, що ОСОБА_4 дійсно та відверто визнав свою провину, щиро жалів з приводу хуліганський дій безпосередньо щодо ОСОБА_1 та стосовно порушення громадського порядку в нічний час у під’їзді будинку; осудив свою поведінку і звернувся до суду із таким клопотанням про закриття справи. Отже, встановлено дійове каяття підсудного, що разом має значення для визначення втраченої суспільної небезпечності ним вчиненого.

Судом враховано особу підсудного, позитивну характеристику, його поведінку до і після вчинення злочину; а також те, що на час вчинення злочину був неповнолітнім, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину; добровільно відшкодував завдані збитки.

Відповідно до ст. 7-2 КПК України за наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи. У тому числі як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №12 від 23.12.2005р., передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язковим.     

Вивчивши матеріали досудового слідства, вислухавши думку прокурора, клопотання захисника-адвоката, пояснення підсудного, суд переконаний, що клопотання про закриття кримінальної справи і звільнення підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на основі дійового каяття є підставним і таким, що підлягає задоволенню для реалізації принципу законності та справедливості.

Цивільного позову не заявлено, судових витрат по справі немає; речовий доказ парасолю слід повернути потерпілій.

Керуючись ч. 2 ст. 7-2, ст. 282 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям.

Провадження в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296 КК України закрити.

Речовий доказ парасолю повернути потерпілій ОСОБА_1 (а. с. 29).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 скасувати після набрання постановою законної сили.

На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом семи діб з дня її винесення.

Даний примірник постанови виготовлено в нарадчій кімнаті та він має силу оригіналу.

Суддя