Справа № 2-89/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

"11" лютого 2011 р.                                                                                м.Самбір

                          Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі:          головуючого судді  Казана І.С. при секретарі Павлику В.І.,

із участю:          позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права на спадщину, -  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду і просить за період з 29 січня 1999р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити факт його проживання як чоловіка із жінкою ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; одночасно пред’явив позовну вимогу про визнання за ним права на спадщину за спадкодавцем. В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що із ОСОБА_9 17.07.1990 р. він уклав шлюб, обряд вінчання було здійснено 10.08.1990р. у церкві Онуфрія Великого с. Бісковичі Самбірського району, а 29.01.1999р. їх зареєстрований шлюб в органі ЗАГСу було розірвано, однак, вони надалі продовжували проживати як сім’я та перебували у фактичних шлюбних відносинах аж до смерті: вели спільне господарство і мали спільний бюджет. За час подружнього життя придбали квартиру АДРЕСА_1, де разом проживали. У зв’язку із смертю дружини він звернувся до нотаріуса про оформлення спадщини, однак, йому було відмовлено з тих міркувань, що необхідно встановити факт проживання у судовому порядку, оскільки не було підтверджуючого документу про проживання однією сім’єю, відповідно, для віднесення його особи як спадкоємця до певної черги за законом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги позовної заяви і посилався на обставини, викладені у зверненні до суду. Одночасно суду ствердив, що із ОСОБА_8 не проживав як чоловік із жінкою лише протягом двох тижнів після розірвання шлюбу 29.01.99р., а потім надалі перебував у фактичних шлюбних відносинах аж до смерті дружини, що було для нього важкою втратою, було тяжко і тривожно. Причиною розірвання шлюбу була неповна сім’я, тобто, що у них не було дітей від шлюбу, але вони обидвоє зійшлись і проживали надалі разом як жінка та чоловік, що формально не перебували у шлюбі: частково проживали у АДРЕСА_1, а також в с. Бісковичі Самбірського району, де разом щороку обробляли город, робили консервовані заготовки на зиму; спільно вели господарство, відзначували дні народження, ходили по ресторанах. Квартиру по вулиці Шухевича в м. Самборі в більшості утримувала покійна дружина ОСОБА_1, якій позивач постійно давав кошти. Смерть дружина настала раптово, коли вона із села Бісковичі Самбірського району від ОСОБА_1 поїхала у с. Велику Сушицю до родини допомогти в приготуванні весілля; того ж дня повинна була повернутись, позивач телефонував о 18.00 год., але телефон не відповідав. Лише наступного дня в межах обіду його повідомили, що ОСОБА_8 померла. Ритуал похорону на себе взяв ОСОБА_3.

Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_3 позову не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_1 недобре за час проживання із ОСОБА_8 відносився до неї, що вона у нього позичала кошти на лікування; що він особисто брав участь в похороні покійної. Після одруження ОСОБА_1 з ОСОБА_9 вони обидвоє часто приїжджали у село до родини, а кілька останніх років перед смертю приїжджала сама ОСОБА_8 Стосовно самовільного захоплення ним фактично спірної в даній цивільній справі кімнати, то ОСОБА_3 суду пояснив, що був змушений таке зробити через необхідність витіснити повітря із системи опалення в зимовий період; а також, що покійна його двоюрідна сестра ОСОБА_8 за життя мала намір відчужити квартиру його дочці ОСОБА_12, відтак, позову ОСОБА_1 не визнав.

Відповідач ОСОБА_7 пояснив, що відмовився від прийняття спадщини по смерті ОСОБА_8 в користь свого брата ОСОБА_3, позову ОСОБА_1 не визнав, однак суду не повідомив про обставини проживання позивача із ОСОБА_8, якій інколи передавав продукти в магазин „Ранок”, де остання працювала продавцем.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що до розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, подружжя проживало у с. Бісковичі Самбірського району в позивача; що покійна, коли приїжджала у село Велика Сушиця, то неодноразово жалілася, що має поганого чоловіка, що він її бив; називала його „бичуганом”. Такі події в  тому числі мали місце в час, коли відповідач ОСОБА_4 робила весілля 04.09.2005р. Коли відповідач приїхала до ОСОБА_8 до магазину близько чотирьох років назад, то їй двоюрідна сестра (ОСОБА_8) розповідала, що на даний час вона з чоловіком не проживає, що хворіє. Про своє невдале життя із ОСОБА_1 покійна говорила лише їй, навіть, своїй рідній матері про це не повідомляла.          

Аналогічне пояснив відповідач ОСОБА_5, котрий одночасно не навів аргументів про окреме проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8, а суду вніс ясність, що подружжя розірвало шлюб, бо чоловік бив дружину, скандалив з нею. У наступному в період 2005-2009 років вона постійно нарікала, що ОСОБА_1 коштів не дає. Відповідач ОСОБА_5 як правило тричі протягом року заходив до ОСОБА_8 як до сестри.

Судом проаналізовано вищезазначені пояснення як позивача так і відповідачів в сукупності та суд прийшов до переконання про достовірність факту проживання ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_8 як чоловіка та жінки, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою з 29.01.1999р. по ІНФОРМАЦІЯ_1. Жоден із відповідачів не представили суду письмових чи інших доказів про окреме їх проживання; а також у власних усних поясненнях ніхто із них за вказаний період не ствердив, що ОСОБА_1 окремо проживав, а ОСОБА_8 у свою чергу окремо. Усі четверо відповідачів звертали увагу суду на погані відносини між ними як подружжям, але не спростували пояснення позивача про ведення сім’єю спільного господарства, про проживання покійної ОСОБА_8 в будинку ОСОБА_1 в селі Бісковичі Самбірського району; не довели жодним чином суду про те, що сім’ї не було, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не було характерних подружжю відносин, чи хтось із них перебував у іншому шлюбі або проживав із іншим у цивільному шлюбі. А навпаки відповідачі в своїх поясненнях заявляли про спільне проживання подружжя, однак, в певній мірі натягнутих відносинах.

Такі пояснення відповідачів є їх суб’єктивною позицією та скривають за собою завуальовану мету. Разом з тим відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наголосили, що давали в борг ОСОБА_8 кошти, а тому і виник по суті тепер спір майнового характеру. Суд звертає увагу, що таке не є спірним у даній цивільній справі; відповідачі не навели підтверджень про участь в придбанні будь-якого майна, а тим більше заявили, що коштів та старань до набуття квартири ОСОБА_8 не приклали жоден.

Під час розгляду даної цивільної справи судом заслухано ряд свідків, з яких кожний суду підтвердив про спільне проживання як сім’ї ОСОБА_1 з ОСОБА_8 до часу смерті останньої.

Зокрема, конкретно таке суду довела до відома ОСОБА_14, яка проживає по сусідству в селі Бісковичі з позивачем, що їй навіть не було відомо, що подружжя є розлученим. До 2008 року коли були живі батьки ОСОБА_1, то як позивач так і ОСОБА_8 часто приїжджали у село допомагати батькам по господарству, тримали корову, обробляли разом город. У 2009 році покійна говорила, що має намір переселитись на постійне місце проживання до с. Бісковичі разом із ОСОБА_1, що „тепер будемо сусідами”. У вересні 2009 року перед смертю ОСОБА_8 допомагала картоплю свідкові перебирати.

Таке саме суду пояснила свідок ОСОБА_12, котра протягом останнього часу перед смертю часто відвідувала подружжя ОСОБА_8 і ствердила, що вони проживали як сім’я - як чоловік та жінка, що вона часто до них приходила у квартиру АДРЕСА_1; а в 2009 році ОСОБА_8 і ОСОБА_1 говорили, що мають намір на постійно переїхати проживати в село Бісковичі, чим самим нададуть можливість ОСОБА_12 проживати у даній квартирі.

Про спільне проживання однією сім’єю ОСОБА_1 з ОСОБА_8 та про їх побут суду підтвердили допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, котрі проживають поруч із фактично спірною в даній цивільній справі кімнатою, що належала документально покійній ОСОБА_8 Також про спільне проживання засвідчили свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, з яких остання суду заявила, що дуже добре була знайома із ОСОБА_9, бо вона проживала разом із нею у квартирі до 1990 року до одруження; потім ОСОБА_8 проживала із ОСОБА_1 до смерті як чоловік та жінка. Свідок суду навела аргументи про особисте життя покійної із ОСОБА_1, а також зазначила, що позивач достатньо піклувався про дружину, а особливо в час останніх років її життя, коли та часто хворіла і він її навідував у лікарні.

Заслухавши такі пояснення учасників судового розгляду, свідків, з’ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов підставний і такий, що підлягає задоволенню  в тому числі виходячи із наступного:

Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.07.1990 року та проживали подружнім життям до ІНФОРМАЦІЯ_1, коли ОСОБА_8 у віці 47 років померла, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №253. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами 29.01.1999 року зареєстровано розірвання шлюбу в Самбірському міському відділі РАГСу Львівської області. Від шлюбу в подружжя дітей не було.

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 29.06.2005 року зареєстрована квартира АДРЕСА_1, що фактично стала предметом спору між сторонами у даній цивільній справі.

При цьому суд констатує, що стосовно набутого майна ОСОБА_8 нотаріально не було врегульовано режиму права власності –не було встановлено письмовим договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, а, оскільки суд прийшов до висновку про проживання ними однією сім’єю, тому виникла спільна сумісна власність подружжя на квартиру, виникло право на майно жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі на час придбання такого.

Такі правовідносини є регламентованими ст. 74 СК України, де зазначено у ч. 2, що на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього кодексу. А тому правовий режим даного майна відповідно до ст. 60 СК України є майном спільної сумісної власності чоловіка та дружини, набуте ними за час шлюбу, що є продовженням загальної норми ч. 3 ст. 368 ЦК України і не може бути чиєюсь особистою власністю, або когось із відповідачів у цивільній справі, чи інших осіб, що випливає із змісту ст. ст. 57, 58, 62 СК України. Відтак, ані законом ні договором таке не було врегульоване, учасниками судового розгляду про це суду не подано доказів, - а тому квартира в АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, вирішуючи спори при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило визначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до статті 24 Конституції України жодна ознака не може бути підставою для пільг та обмежень, тобто прямо не забороняє проживати чоловікові з жінкою однією сім’єю, але не перебувати у шлюбі між собою; частиною 3 статті 51 проголошена державна охорона сім’ї без застереження щодо підстав її створення.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в період із січня по 16.09.2009року були узвичаєні відносини, що властиві подружжю, в статусі якого вони до цього часу проживали, відтак позов є підставний і такий, що підлягає задоволенню повністю виходячи у тому числі із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, свідків, подані суду матеріали.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. 24 Конституції України, ст. ст. 60, 74 СК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 29.01.99р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, 1957 року народження, який зареєстрований і проживає у селі Бісковичі Самбірського району Львівської області, - із ОСОБА_8, яка згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за спадкодавцем ОСОБА_8, яка проживала у АДРЕСА_1.  

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Даний примірник рішення виготовлений в нарадчій кімнаті та має силу оригіналу.

Суддя