Справа  № 2-а-164/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 січня 2011 року суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області  Пухарєва О.В, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок пенсії відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальних захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ :

          04.01.2011 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про захист порушеного права на соціальну підтримку відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку  і виплати соціальної допомоги, як особі із статусом «дитина війни»та зобов’язати відповідача провести перерахунок виплатити соціальну допомогу, що передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 –2010 роки.

06.01.2011 року суддею Заставнівського районного суду винесено ухвалу  про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 03.07.2010 р., а в частині позовних вимог за період з 04.07.2010 р. відкрито скорочене провадження у справі. Відповідач УПФУ в Заставнівському районі Чернівецької області, отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження, позовні вимоги не визнав та  надав суду письмові заперечення на позов.

          Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що за період з 04.07.2010р. у відповідності до п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була викладена в такій редакції: дітям війни до пенсії до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни»(тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). З 01.01.2008 р. підвищення дітям війни складає 47 грн.00 коп. Зазначене підвищення виплачувалося і відповідачу. В зв’язку з тим, що положення пункту 41 розділу ІІ вищевказаного закону втратили чинність, як такі що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008р., обчислення та виплата вищевказаного підвищення пенсій дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. в наступних розмірах: з 22 травня –48,10 грн.; з 1 липня –48,20 грн., та з 1 жовтня 49,80 грн., а тому розрахунок суми невиплаченої державної допомоги позивача є неправомірним.  За таких обставин відповідач вважає, що орган Пенсійного фонд діяв у відповідності до норм чинного законодавства правомірно здійснював позивачу нарахування та виплату підвищення до його пенсії (як особі, що має статус «дитина війни») та не порушив його законних прав та інтересів.

Відповідач вважає, що посилання позивача на той факт, що при обчисленні йому підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" –є безпідставним, оскільки ч.3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  Отже розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватися для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюються іншими Законами, в даному випадку Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансування виплат по даному закону проводяться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то в діях управління пенсійного фонду України не вбачається будь-яких порушень.  

Крім того, відповідач вказує на те, що не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням рішення Конституційного суду №6-рп від 09.07.2007 року, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів джерел  в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення та яку застосувати мінімальне пенсію для визначення розміру підвищення.

За таких обставин просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши письмові докази справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині, щодо якої відкрито скорочене провадження підлягають частковому задоволенню.

          Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

-     ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діє в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої - дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;

- ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування», згідно якої, мінімальна  пенсія за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для  осіб, які  втратили працездатність.     

-  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»,  відповідно до якої розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України;

-  ч. 3 ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на те, що виплати позивачу проводились з 22.05.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»суд відхиляє, оскільки дана постанова в частині розміру щомісячного підвищення ( щомісячної соціальної допомоги) суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено виплату дітям війни допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стаття 6 даного закону діє в редакції від 18.11.2004 року, що встановлено рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. тому суд вважає, що відповідно до   ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто   до правовідносин, що склалися між сторонами   слід застосовувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.   

Відхиляються доводи відповідача про те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсії, що встановлюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни, виходячи з наступного.   

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється     у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  Викладене також підтверджується і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року по справі 2-25/2009, згідно якої непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058–ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195–ІV.   

          При цьому, не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість  забезпечення  доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах  законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, слід визнати протиправною  бездіяльність відповідача щодо не нарахування  та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  починаючи  з 04.07.2010 року по 31.12.2010 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто    30 відсотків мінімальної пенсії за віком,   визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування", з урахуванням виплаченого йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення з 04.07.2010 по 31.12.2010 року.

          Вимога позивача про зобов’язання відповідача сплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»надалі з 01 січня 2011 року є безпідставною, оскільки на момент винесення постанови суду не відомо чи відбудеться порушення відповідачем прав та інтересів позивача в подальшому.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 6 КАС України правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

          На підставі ст.22 Конституції України, рішення  Конституційного суду України № 10- рп/2008 від 22 травня 2008 року, рішення Конституційного суду № 19рп/2010 від 09.09.2010 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування", ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та керуючись ст.ст. 2,5,7,9,14,86,94,158,159,160,161,162,163, 183-2, 256  КАС України,  –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України  в Заставнівському районі щодо не нарахування та не виплати  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 04.07.2010 року по 31.12.2010 року - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 04.07.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.   

 Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.   

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів  з дня її отримання сторонами до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Вінницького апеляційного адміністративного суду.   

Суддя           О. В. Пухарєва