№ 2-а-78/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року Селидівський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді                                   Моцного О.С.

при секретарі                    Костенко К.О.,

за участю  представника відповідача                      Козлової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок та стягнення недоплаченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказав, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, був визнаний інвалідом 3 групи. В зв’язку з чим з 1995 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідності до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Він звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з проведенням доплати недоотриманих сум, але в перерахунку йому було відмовлено. Вважає, що дії відповідача неправомірні. Просив визнати дії УПФ в м. Селидове неправомірними та зобов’язати зробити перерахунок пенсії.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала, просила у їх задоволенні відмовити в зв’язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 позивачу була встановлена 3 група інвалідності.

Позивач звернувся до УПФУ в м. Селидове Донецької області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  але йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.

Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії, та ці зазначені норми Закону розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга цієї статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»№ 835 від 26.12.2008 року, прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність установлено у розмірах, що діяли на грудень 2008 року - у 498 гривен.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів IІI групи –50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частини третя та четверта ст. 45 цього Закону замінені чотирма частинами такого змісту:

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-10 постановах Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»і від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які не підтверджують доводи представника відповідача стосовно того, що нею визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Обґрунтування відповідачем своєї позиції спростовується приписами пункту 1, 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах «Проніна проти України», «Кечко проти України».

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є протиправними, а саме як інваліду 3 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації аварій на ЧАЕС 1 категорії.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.09.1999 року як інваліду 3 групи.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6,8, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок та стягнення недоплаченої пенсії задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове   Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до діючого законодавства України.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області провести перерахунок пенсії та сплатити ОСОБА_2, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи з 01.09.1999 року по 01.01.2009 року, відповідно до  ч. 4 ст. 54, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67  ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: