Справа № 2 - 2098

2007 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 жовтня  2007 року                                                                         Ялтинський міський   суд Криму

у складі судді:                                                                        Білюнас В.Ю.

при секретарі   :                                                                     Меметові Е.М.

з участю адвоката                                                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського   суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод у користуванні  земельною ділянкою,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

            Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд усунути перешкоди в користуванні належній йому 7\40 частки земельної ділянки загальною площею 0,1245 га, розташованої в місті Ялта,АДРЕСА_1, шляхом зносу самовільно встановленого на ній відповідачкою гаражу.

            Вимоги мотивує тим, що йому, відповідачу і третім особам  на праві спільної сумісної власності, на підставі державного акту на землю, належить будинок і земельна ділянка, загальною площею 0,1245 га, яка розташована за адресою: м. Ялта, АДРЕСА_1. На його думку, право спільної сумісної власності є правом власності її учасників в частках, тобто йому належить 7/40 частка даної земельної ділянки, разом з тим, на прибудинковій території будинку відповідачем був самовільно зведений гараж і він позбавлений можливості ремонтувати належний йому сарай, оскільки самовільна будова перешкоджає позивачу в користуванні його майном.

            Відповідач і його представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що земельна ділянка між співвласниками в натурі не поділена, а гараж був зведений  ще попереднім власником, при оформленні у 2001 році договору дарування, гараж вже існував. Вони також не погоджуються з пропозицією позивача, що зазначений гараж чине перешкоди у користуванні сараєм, ні яким чином його існування не порушує прав позивача, земельна ділянка реально у власність позивачу будинку не передавалась.

Треті особи в судове засіданні ОСОБА_6. і ОСОБА_5. позов не визнали, не підтвердили з боку відповідачки існування перешкод у користуванні позивачеві.

Треті особи ОСОБА_4., представник «БТІ» м. Ялти у судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки і заперечення на позов суду не представили.

            Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_2.є власником 740 часток, а - власником 3\20 часток  домоволодіння   №АДРЕСА_1, у м. Ялта, на підставі свідоцтва о праві наслідування по заповіту від 01.08.03 року, а відповідач ОСОБА_3. на підставі договору дарування від 28 вересня 2001 року (а.с. 8,), 3-ім особам також належить часткові права власності на будинок. Крім того, на праві спільної сумісної власності, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 31 червня 2005 року, сторонам і 3-ім особам, належить земельна ділянка загальною площею 0,1245 га, яка розташована в місті Ялта,АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 25). Як пояснили в судовому засіданні сторони, в натурі земельна ділянка до теперішнього часу не поділена.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка перебуває в загальній спільній власності 5-ти співвласників  будинку №АДРЕСА_1 м. Ялта, у тому числі і ОСОБА_2.

У чинність ч.ч.1, 7 ст.376 ЦК України, житловий будинок, спорудження, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом  відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову або знести за рахунок  особи, яка здійснила будівництво.

Відповідно до ст.376 ЦК України,  з вимогами  про знос має право звернутися виключно відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

Позивачем суду не наведено доказів порушення його права, як співвласника відповідачем, яке  підлягало б захисту судом на підставі ст.48 ЗУ України «Про власність», ст.376 ЦК України.  

Згідно наданих фотографій, пояснень відповідача та 3-х осіб в судовому засіданні, гараж існував з 2001 року, їм не перешкоджає, відношення до них не має, ніяким чином права та інтереси позивача не зачіпає.

Як вбачається з документації, яка надана комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», на прибудинковій території зазначеного будинку розміщені господарські споруди, одна з яких за літерою «Ч» відповідно до експлікації приміщень до плану вказана була до 2001 року, як навіс, а після перебудована у тимчасовий гараж. Ця перебудова мала місце до заключення відповідачкою договору дарування, що підтверджується довідкою БТІ м. Ялти  (а.с. 10). З цієї обставини а також і з твердження, що частина будинку придбалася відповідачкою, тому що мався гараж, підтверджує, що його сама відповідачка не будувала, тому і не мається підстав до зобов´язання його знести.  Також суд приймає до уваги роз'яснення по питанню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду, якщо власником замість господарсько-побутової будови, що прийшла в непридатність, а також прибудов до будинку на тім же місці й у тих же розмірах, або з незначним відступом (до 5 % внутрішньої площі) побудовані прибудови з інших матеріалів, без зміни їхнього призначення, таке будівництво не відноситься до категорії самовільного. По справі також відсутні    обставин, які б свідчили про те, що гараж був  споруджений відповідачем, не надані акти, приписи чи протоколи і постанови інспекції ДАБК, з яких було б видно, що відповідач самочинно забудувала даний об'єкт, чи мали  факти порушення будівельного законодавства.

Згідно ст. 89 ЗК України, володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.

Як пояснили в судовому засіданні сторони, договір про користування земельною ділянкою, що знаходиться в їх спільній сумісній власності вони не укладали, до суду з вимогою про виділення своєї частини земельної ділянки також не зверталися. Звернення позивача до акту конкретного користування господарсько-побутовими будовами, який приймався іншими особами правового значення не має.

Позивачкою суду не було надано доказів того, що з боку відповідача робиться  їй ушкодження.

Таким чином, суд вважає, що позов про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зносу самовільно встановленого гаражу не обґрунтований і не підлягає задоволенню.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 66, 212, 213, 215, 217, 218  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод у користуванні  земельною ділянкою - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд  Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя :                                                                                Білюнас В.Ю.