Справа №2а-979/11

Постанова

Іменем  України

16 лютого  2011   року суддя Святошинського районного суду м. Києва Кирилюк Г.М., розглянувши у скороченому  провадженні справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду України в Святошинському районі м. Києві  про  зобов’язання вчинити  певні  дії ,-

встановив:

04.01.2011  р. ОСОБА_1  звернулася   до суду  з даним позовом.

В обґрунтування   позову зазначила, що   є дитиною війни   в розумінні  ст.1 Закону  України  «Про соціальний захист дітей війни». Згідно  ст.6  вказаного  Закону  йому повинна  виплачуватись щомісячна державна  соціальна   допомога  у розмірі  30%  мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач певний період   не виплачував  таку допомогу, оскільки  дія ст..6 вказаного  Закону  була зупинена, або виплачувалась  у меншому розмірі, оскільки  було  внесено  зміни  до  цієї норми закону. За період з  01.01.2006 р.   відповідач недоплатив підвищення  до  пенсії, як дитині  війни, у розмірі  6527  грн. 70 коп.

Просить  зобов’язати   відповідача перерахувати  та сплатити в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне  підвищення  до пенсії,  виходячи із розміру  30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006  р. по дату винесення  рішення, з урахуванням  проведених виплат.

Крім цього, просить  зобов’язати   відповідача   усунути  порушення, а саме призначити  щомісячне  підвищення  до пенсії, як дитині війни, відповідно до положень ст..6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувати  надбавку щомісячно  в подальшому  з моменту  винесення  рішення  суду та утриматись  від   самостійного  відходу  від встановленого  судом  порядку нарахування  пенсії.

Також просить  стягнути  кошти, витрачені на  правову  допомогу,  в розмірі  300  грн.

Представник відповідача надіслав до суду  письмове  заперечення  проти  позову,  в якому посилається на  відповідність  своїх  дій  вимогам  діючого  законодавства при призначенні та  виплаті позивачу  надбавки до пенсії, як дитині  війні.

Ухвалою суду   від 01.02.2011  р. позовну  заяву  в частині позовних вимог  за період з  01.01.2006 р.  до 04.07.2011  р.  залишено  без розгляду.

Оцінивши повідомлені  позивачем, відповідачем  обставини, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких  підстав.  

Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент звернення   позивача   до суду, нарахування  доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Судом  встановлено, що  позивачу з 01.10.2008 р. по даний час  виплачується надбавка, відповідно  до  Постанови  Кабінету Міністрів України  від  28.05.2008 року №530   в сумі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.  

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.  

Позивач  є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.  

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.  

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що   позивачка   є дитиною війни, вона  наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між   позивачем   і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008.  

Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а   позивачу  в  2010 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести нарахування   позивачу   державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 04.07.2010  р. по 16.02.2011  р. включно.

Не підлягає  задоволенню позовна  вимога  в частині  зобов’язання  відповідача призначити щомісячне   підвищення  до  пенсії, як дитині  війни,  оскільки  вказане  підвищення  позивачу призначено  та виплачується.

Не підлягають   задоволенню також  позовні  вимоги  щодо зобов’язання   відповідача виплачувати  вказану надбавку до пенсії, як дитині  війни,   на  майбутнє, оскільки судовому  захисту  підлягає  право, яке порушено, або не  визнається  на  час розгляду  справи.  

Згідно  п.3 ч.2  ст.162  КАС України у разі задоволення   адміністративного  позову  суд  може  прийняти  постанову про зобов’язання відповідача утриматися від  вчинення   певних дій.

Суд  вважає  можливим задовольнити  вимогу  позивача в частині  зобов’язання  відповідача утриматись  від   самостійного  відходу  від встановленого  судом  порядку нарахування вищевказаної  надбавки до   пенсії позивача.

Не підлягає  задоволенню   вимога про  відшкодування  витрат на правову  допомогу з таких підстав.

Згідно ксерокопії  квитанції  від 17.06.2010 р. позивач сплатив  на  користь ТОВ «Надія»300 грн.  за консультаційно-правові послуги.

Згідно   постанови Кабінету міністрів України  від  27.04.2006 р. №590, якщо  компенсація  сплачується  за рахунок   держави, граничний розмір   таких витрат  не  може перевищувати   суму, що  обчислюється   виходячи з того,  що особі,  яка надає правову допомогу, виплачується  5% розміру  мінімальної   заробітної плати  за повний робочий день.  

Згідно  довідки   про  проведену  роботу від  26.11.2010  р., підписану генеральним директором  ТОВ «Надія»Чубко О.М.,  остання  витратила  3 години  на роз’яснення  позивачу законодавства.

Суду  не  доведено  кількість  та обґрунтованість  затраченого часу  на  надання  правової  допомоги  позивачу.

Відповідно  до  ст.94  КАС України з  Державного  бюджету України  на  користь  позивача  підлягають  стягненню судові витрати  по  справі в сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94,  158-163,183-2 КАС України, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити  перерахунок щомісячної  надбавки до  пенсії ОСОБА_1 з підвищенням  її на  30 %  мінімальної   пенсії  за віком виходячи з розміру, встановленого   ч.1 ст.28  Закону  України  «Про  загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування», провести  відповідні  виплати  за період з 04.07.2010  р. по 16.02.2011  р. включно, з урахуванням проведених  виплат  за цей період, а також  утриматись  від  самостійного  відходу  від  встановленого  судом  порядку  нарахування вказаної надбавки.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з  Державного  бюджету України  на  користь ОСОБА_1  судові витрати  по  справі в сумі 3 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга  на постанову суду  подається  протягом десяти  днів  з дня отримання  її копії через  суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної  скарги  одночасно  надсилається  особою,  яка її  подає,  до  суду  апеляційної  інстанції.

Суддя: