Справа №2-149/2011р.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року                                              Галицький районний суд м. Львова

в складі:           головуючого-судді –Ванівського О.М.          

          при секретарі –Скрипка О.Р.

з участю представника позивача –Стояновської М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Галицької районної адміністрації ЛМР до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Відділ приватизації житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР про визнання свідоцтва про право власності недійсним,

встановив:

Позивач звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Відділ приватизації житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР про визнання свідоцтва про право власності квартиру АДРЕСА_1 №Г-08103 від 09.08.1996р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що відповідно до розпорядження голови Галицької районної адміністрації №725 від 08.08.1996р. квартира АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність гр. гр. ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Прокурор Галицького району м.Львова виніс протест №189 вих. від 13.05.2008р. на вказане розпорядження "Про передачу квартир у власність громадян". Під час розгляду протесту прокурора Галицького району м.Львова та ретельного вивчення архівних документів Галицькою районною адміністрацією встановлено, що на підставі листа Львівського облвиконкому від 28.09.1989р. інститутом "Укржитлоремпроект" було розроблено два варіанти проектних пропозицій щодо перепланування квартир №4 та №4а на АДРЕСА_1. На засіданні міжвідомчої комісії при райвиконкомі було вирішено погодити проект, за яким квартира №4, де проживає сім'я гр. ОСОБА_6, мала б складатись з двох житлових кімнат площею 51,6 кв.м., кухні площею 7,0 кв.м. з усіма комунальними вигодами. Квартира №4а, де проживає сім'я гр. ОСОБА_7, мала б складатись з двох житлових кімнат площею 55,4 кв.м., кухні площею 19,4 кв.м. з усіма комунальними вигодами. Такий варіант приєднання, перепланування та вказаний висновок в подальшому були затверджені рішенням Ленінської районної ради народних депутатів №350 від 12.06.1990р.. Як вбачається з наявних архівних документів, гр. ОСОБА_7 самовільно здійснив перепланування, і в тому числі в коридорі загального користування, що суперечить затвердженому проекту. У зв'язку з цим головою Галицької районної ради народних депутатів винесено розпорядження №281 від 14.05.1991р., яким гр. ОСОБА_7 зобов'язано провести роботи по переплануванню квартири згідно з проектними пропозиціями. В червні 1996 року гр. ОСОБА_7 звернувся до відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району щодо оформлення права власності на переплановану квартиру, що і було зроблено останнім. Розглянувши протест прокурора Галицького району м.Львова на розпорядження №725 від 08.08.1996р. "Про передачу квартир у власність громадян", п. 29 додатку до вказаного розпорядження, яким було оформлено право власності на квартиру сім'ї гр. ОСОБА_7, був відмінений розпорядженням голови Галицької районної адміністрації №476 від 16.05.2008р..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та дала аналогічні пояснення.

Відповідач по справі - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила, подавши письмові заперечення(а.с. 57-60) та дала пояснення аналогічні тим, які містяться в запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала та пояснила, що дійсно її чоловік при проведенні ремонту відхилився від проектних пропозицій.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Галицької районної адміністрації №725 від 08.08.1996р. квартира АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Крім того, прокурором Галицького району м.Львова було винесено протест №189 вих. від 13.05.2008р. на вказане розпорядження "Про передачу квартир у власність громадян".

Як вбачається із матеріалів справи Галицькою районною адміністрацією було  встановлено, що на підставі листа Львівського облвиконкому від 28.09.1989р. інститутом "Укржитлоремпроект" було розроблено два варіанти проектних пропозицій щодо перепланування квартир №4 та №4а на АДРЕСА_1.

На засіданні міжвідомчої комісії при райвиконкомі було вирішено погодити проект, за яким квартира №4, де проживає сім'я гр. ОСОБА_6, мала б складатись з двох житлових кімнат площею 51,6 кв.м., кухні площею 7,0 кв.м. з усіма комунальними вигодами.

Квартира №4а, де проживає сім'я гр. ОСОБА_7, мала б складатись з двох житлових кімнат площею 55,4 кв.м., кухні площею 19,4 кв.м. з усіма комунальними вигодами.

Такий варіант приєднання, перепланування та вказаний висновок в подальшому були затверджені рішенням Ленінської районної ради народних депутатів №350 від 12.06.1990р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи архівних документів, гр. ОСОБА_7 самовільно здійснив перепланування, і в тому числі в коридорі загального користування, що суперечить затвердженому проекту.

У зв'язку з цим головою Галицької районної ради народних депутатів винесено розпорядження №281 від 14.05.1991р., яким гр. ОСОБА_7 зобов'язано провести роботи по переплануванню квартири згідно з проектними пропозиціями.

В червні 1996 року гр. ОСОБА_7 звернувся до відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району щодо оформлення права власності на переплановану квартир.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України ( зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).

Відповідно до п.2 ППВСУ №3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і наслідками передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Встановлені судом обставини свідчать про те, в суду є всі підстави вважати, що позов заявлено підставно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214 - 215, 217, 218 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.3 ч.1 ст.346 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов Галицької районної адміністрації ЛМР –задоволити повністю.

Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 №Г-08103 від 09.08.1996р.–недійсним.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Галицької районної адміністрації ЛМР 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги або в порядку ч.1 ст.294 ЦПК України.

Суддя                              О.М.Ванівський