Справа №  2-154/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого: судді     Алейникова В.І.

при секретарі:              Вдовенко Т.Г., Янцик Н.О., Жирова І.В.

за участю представників:   ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Свердловського міського суду Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, в якої вказує, що 18 жовтня 2009 року о 17 годині 30 хвилин на автодорозі Краснодон - Антрацит - Карпово-Кріпенське сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 та яким керував він, ОСОБА_3, на підставі довіреності від 14 січня 2008 року та тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3, та автомобіля ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та під його керуванням. Згідно довідки Відділення Державтоінспекції з обслуговування м. Свердловська №1083 від 23.10.2009 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення обома водіями Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі - ПДР). Зокрема громадянин ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 ПДР, тобто перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Також зазначено, що ним порушено вимоги п. 11.3 та 12.1 ПДР, тобто не вибрано в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, здійснено виїзд на смугу зустрічного руху. Зазначені порушення призвели до зіткнення транспортних засобів, спричинення механічних ушкоджень автомобілів ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, та ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2. Згідно довідки Відділення Державтоінспекції з обслуговування м. Свердловська №1083 від 23.10.2009 року автомобілю ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, були спричинені наступні пошкодження: деформовано переднє праве крило, передні праві двері, права бокова стійка, що завдало матеріальної шкоди власнику цього транспортного засобу, ОСОБА_5. Його вина та вина громадянина ОСОБА_4 підтверджується протоколом огляду місця та схемою дорожньо-транспортної пригоди та їх поясненнями, а також постановами Свердловського міського суду Луганської області від 03.11.2009 року про притягнення їх до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Таким чином, громадянину ОСОБА_5 заподіяна матеріальна шкода у вигляді механічних пошкоджень автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.12.2007 року. Особами винними у завданні шкоди є громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вина яких встановлена постановами Свердловського міського суду Луганської області від 03.11.2009 року про притягнення їх до адміністративної відповідальності Згідно акту здачі-прийняття робіт №КС-0000161 від 20.11.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля, що належить ОСОБА_5, склала 4 092,00 грн. та сплачена ним, ОСОБА_3. Тобто матеріальна шкода, заподіяна громадянину ОСОБА_5 внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відшкодована в повному обсязі громадянином ОСОБА_3. З огляду на викладене він, ОСОБА_3, відповідно до п. 3 ст. 1088, ст. 1190, ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» має право на зворотну вимогу до громадянина ОСОБА_4 у частці відповідно до ступеня його вини у завданні шкоди. Позивач вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася насамперед через винні дії водія ОСОБА_4, який порушив вимоги п. 10.1 ПДР, тобто перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Також він розраховував на те, що відповідно до п. 1.4. ПДР Відповідач буде виконувати ці Правила та не допустить порушення порядку дорожнього руху. Через невиконання зазначених положень для того, щоб уникнути дорожньо-транспортної пригоди він змушений був змінити рух та швидкість транспортного засобу, яким керував, допустити порушення вимог п. 11.3 та 12.1 ПДР. Крім того, громадянином ОСОБА_4 порушено інші ПДР, за які він не був притягнутий до адміністративної відповідальності. На думку позивачів, він також порушив вимоги п. 10.4 ПДР, а саме при виконанні повороту ліворуч не з крайнього лівого положення на проїзній частині не дав дорогу попутному транспортному засобу. За таких обставин позивач вважає, що ступень вини громадянина ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є більшою від його власної, але у досудовому порядку визначити її неможливо. З огляду на викладене, ОСОБА_4, як власник джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2, згідно ст. 1188 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати йому витрати, які він зробив для відновлення первинного стану автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, пошкодженого в ДТП. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї самої, членів її родини або близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - „...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Протягом деякого часу після ДТП, доки автомобіль перебував на ремонті після ДТП, йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись. Крім того, у зв'язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля та відшкодування шкоди власнику - ОСОБА_5, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати. Його сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім самого його і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім'ї. Також він на деякий час втратив можливість користуватися автомобілем. З моменту ДТП він неодноразово звертався до Відповідача з проханням добровільно відшкодувати заподіяну шкоду, проте вимоги задоволені не були, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду. Розмір своїх душевних страждань і страждань своєї родини громадянином ОСОБА_3 оцінюється в 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень. Ціна враховує в себе страждання, які довелося перенести Позивачу 2 зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою. Також для захисту своїх прав він був змушений звернутися до фахівця у галузі права, а саме ОСОБА_1, з яким було укладено договір про надання юридичних послуг. Вартість послуг за договором складає 500,00 грн., яку він сплатив відповідно до квитанції від 23 березня 2010 року. Відповідно до ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Враховуючи вище викладене, керуючись ст. З, 41 Конституції України, ст. ст.11, 16, 22, 23, 544, 1166, 1167, 1187, 1188, 1190, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. З, 12, 27, 32, 38, 40, 44, 57, 60, 61, 64, 79, 88, 118-120, 137 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить суд винести рішення яким встановити ступень вини громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за їх участю, що сталася 18 жовтня 2009 року. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в порядку регресу матеріальну шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ступеня встановленої вини. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) відшкодування моральної шкоди. Витребувати від Відділення Державтоінспекції з обслуговування м. Свердловська адміністративні матеріали по даному ДТП. Витребувати і залучити до матеріалів справи Постанову Свердловського міського суду (справа №3-3919/09, суддя Писанець В.А.) про притягнення громадянина ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн., судового збору у розмірі 55,92 грн, та витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

          У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доповнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заявив проти їх задоволення та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, експерта, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України визначено, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Суд вислухавши учасників судового процесу, експерта, дослідивши матеріали справи встановив, що згідно адміністративного матеріалу №3-3920-09 про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 згідно ст. 124 КпАП України, вбачається, що згідно адміністративного протоколу серії ВВ №121678 складеного інспектором ВДАІ м. Свердловська ст. лейтенантом міліції Маруга Віталієм Валерійовичем 19.10.2009 року гр. ОСОБА_3 18.10.2009 року о 17 годині 30 хвилин на автомобільні дорозі Краснодон-Антрацит- Карпове-Крепенськое М-03 3 км. Керуючи автомобілем не вибрав в установлених місцях безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем, у разі чого автомобіль отримав механічні пошкодження з чим погодився ОСОБА_3 Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 03.11.2009 року ОСОБА_3 було визнано винним в порушенні пунктів 12.1, 11.3 Правил Дорожнього руху України та в скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та його було притягнено до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави. Постанова суду оскаржена не була та вступила в законну силу. ОСОБА_3 сплатив 340 грн. штрафу (а.с. 16).

Згідно адміністративного матеріалу №3-392-09 про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 згідно ст. 124 КпАП України, вбачається, що згідно адміністративного протоколу серії ВВ №121677 складеного інспектором ВДАІ м. Свердловська ст. лейтенантом міліції Маруга Віталієм Валерійовичем 19.10.2009 року гр. ОСОБА_4 18.10.2009 року о 17 годині 30 хвилин на автомобільні дорозі Краснодон-Антрацит- Карпове-Крепенськое М-03 3 км. керуючи автомобілем при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у разі чого створив зіткнення з автомобілем, при цьому автомобіль отримав механічні ушкодження, чим порушив п. 10.1 правил дорожнього руху України,за що передбачена відповідальність  ст.. 124 КпАП України. З чим погодився і сам ОСОБА_4 Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 03.11.2009 року ОСОБА_4 було визнано винним в порушенні пунктів 10.1 Правил Дорожнього руху України та в скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та його було притягнено до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави. Постанова суду оскаржена не була та вступила в законну силу. ОСОБА_4 сплатив 340 грн. штрафу (а.с. 14).

В судовому засіданні було досліджено, що згідно висновку №1603/18 від 30.07.2010 року судово автотехнічної експертизи вбачається, що дії водія автомобіля ВАЗ-21101, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 регламентувалась вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких, в момент виникнення небезпеки для руху зі сторони автомобіля ВАЗ-2101, він повинен був прийняти заходи до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Як в висновку так і в судовому засіданні в своїх поясненнях експерт не зміг дати оцінку дій водіїв та встановити ступінь вини кожного з водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суд вважає, що згідно матеріалів справи досліджених у судовому засіданні встановлена взаємна обоюдна вина як позивача так і відповідача у скоєнні ДТП.

Позивачем у судове засідання не надано ніяких доказів які свідчили б про те, що вина відповідача ОСОБА_4 значно більше ніж вина ОСОБА_3 в скоєнні ДТП.  Суд сам не може встановлювати ступень вини відповідача чи позивача без наданих доказів та висновку авто технічної експертизи.   

Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України, визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду «моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статі.», а також згідно Постанови Верховного Суду України від 31.03.95р. №4 в якій зазначено що моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

В позовній заяві позивач вказує, що моральні його страждання зумовлені тим, що він та його сім’я залишилась без особистого автомобіля та були змушені користуватись громадським транспортом.

Суд вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали справи №3-3920-09 про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 згідно ст. 124 КпАП України, вважає, що як в судовому засіданні достовірно встановлено, що й з вини самого позивача було скоєно ДТП та його автомобіль отримав механічні ушкодження, тому з цих підстав в задоволенні позовних вимог в частині стягнення  з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1500 грн. відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити за неогрунтованністю..   

На підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року зі змінами внесеними постановами від 08.07.1994 р. №7, від 30.08.1994 р. №11, від 25.05.1998 р. №15, від 24.10.2003 р. №9, керуючись ст.ст.10-11,60,212-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки відмовити за необгрунтованністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.