АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                          КОПІЯ

          “15” жовтня  2007 року                                                                    м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючої - судді Гуменюк Н.І

    суддів: Харчука В.М., Бережного С.Д.

    при секретарі  Гребелюк Т.Б.

                                  з участю:  представників сторін

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22 ц -1604 за апеляційними скаргами ОСОБА_1та військової частини А 2502  на рішення Старокостянтинівського   районного суду від 20 липня   2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до військової частини А 2502 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу

Заслухавши доповідача,  пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

                                                           в с т а н о в и л а:

 В січні 2007 року позивачка звернулась до суду і просила поновити її на роботі на посаді мийника посуду льотно-технічної їдальні військової частини А 2502 та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу, а також недораховані їй до виплати суми за період відсторонення від роботи.

            Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 20 липня 2007 року позов задоволено частково.

            Постановлено стягнути з військової частини А 2502 м. Старокостянтинова  на користь ОСОБА_11584 гр.46 коп. недонарахованої заробітної плати без врахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

            В своїй апеляційній скарзіОСОБА_1означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на те, що її звільнення проведено без дотримання вимог чинного трудового законодавства як адміністрацією, так і профкомом, а також не враховано її бажання про переведення на роботу до іншого власника їдальні. Невірно, на думку позивачки вирішено судом і спір про стягнення невиплачених їй виплат з нагоди 15-річчя Збройних Сил України.

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Блонський В.К.              Справа № 22ц-1604

Доповідач - Гуменюк Н.І.                                                        Категорія № 40

Військова частина А 2502 також не погоджується з рішенням суду, просить врахувати, що за весь час перебування позивачки на посаді їй жодного разу не було змінено систему оплати праці, а виплата премії є правом, а не обов'язком командира військової частини. В зв'язку з цим він видав відповідні накази, які судом не прийняті до уваги, а також судом при вирішенні спору допущені порушення норм процесуального права.

Апеляційна скаргаОСОБА_1підлягає відхиленню, а апеляційна скарга військової частини  А 2502 -  задоволенню  з наступних підстав.

            Судом встановлено, щоОСОБА_1з 12 березня 1992 року працювала мийником посуду льотної їдальні військової частини А 2502. 11 липня 2006 року між Міністерством Оборони України  та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Деркачі” укладено договір про закупівлю послуг з організації харчування особового складу в/ч А 2502. В зв'язку з цим 18 працівників їдальні,  в тому числі  і позивачка, 20 жовтня 2006 року були письмово повідомлені про майбутнє скорочення їх посад. 18 грудня того ж року профком дав згоду на їх звільнення, а 29 грудня 2006 року командиром військової частини видано наказ про звільненняОСОБА_1на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та виплату вихідної допомоги. В той же день вона отримала трудову книжку і з січня 2007 року була поставлена на облік у центрі зайнятості населення.

            Врахувавши наведені обставини, відсутність вакантних посад та неподання позивачкою заяви про переведення на роботу до переможця тендеру, інші наявні у справі докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що звільнення її з роботи проведено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства і підстав для поновлення на роботі немає. Доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують цих висновків суду і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом 1 інстанції.

            Разом з тим, вирішуючи іншу частину позову, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.21 КЗпП України, і помилково вважав, що процентна надбавка за підтримання боєготовності та премія є обов”язковою складовою заробітної платиОСОБА_1Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України з постановленням нового рішення.

            З матеріалів справи вбачається, що з 13 серпня 2006 рокуОСОБА_1не виконувала своїх посадових обов”язків, в зв”язку з тим, що з означеної дати підприємство „Деркачі” стало  надавати  послуги по  харчуванню  особового складу військової частини. Згідно довідки в/ч А 2502 на той час її  заробітна плата складала 443 гр. 90 коп., решту нарахувань з січня по серпень становили премії і надбавка за підтримання постійної бойової готовності , які виплачувались згідно щомісячних наказів командира військової частини. Із змісту цих наказів вбачається, що приймались вони на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2001 року №541 п.1 якої Міністерству Оборони України надано право встановлювати доплату в розмірі до 50 відсотків посадового окладу працівникам Збройних Сил за підтримку постійної бойової готовності військ і витрати проводити в межах загальних асигнувань, передбачених у державному бюджеті на грошове утримання. Отже, командир військової частини А 2502 скористався наданим йому правом і, починаючи з вересня 2006 року, не виплачував працівникам офіцерської їдальні не лише означену надбавку, а й  премію за листопад-грудень, в зв'язку  з невиконанням роботи за своїми посадовими обов”язками.

Для визнання таких дій відповідача незаконними і застосування до даних правовідносин вимог  ч.3 ст. 32 КЗпП України правових підстав немає,і враховуючи, щоОСОБА_1не надала, а суд не здобув доказів на підтвердження того, що оспорювана нею надбавка і премія являлись складовою її заробітної плати, у задоволенні позову і в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                                              р і ш и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1відхилити.

Апеляційну скаргу військової частини А-2502 задоволити.

            Рішення     Старокостянтинівського районного суду від 20 липня 2007 року змінити.

            Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до військової частини А-2502 про стягнення недонарахованої заробітної плати за період з 13 серпня 2006 року по 29 грудня 2006 року.

            В решті означене рішення залишити без зміни.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак  може  бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

                      Копія вірна: суддя                                                                   Н.І. Гуменюк