Справа  № 2-а-300/11

                                                             П О С Т А Н О В А

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          25.02.2011 Суддя Олександрівського районного суду  Кіровоградської області  КОМЛАЧ  О.Ф., розглянувши в порядку скороченого  провадження  в залі суду сел. Олександрівка  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду  в Олександрівському районі    про  визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                                              в с т а н о  в и в  :

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та  зобов`язати  його  здійснити перерахунок підвищення до  пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»починаючи з 09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року, 22 травня   2008  року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року   по даний час.

          Згідно  ст. 183-2 КАС України суд,  розглядаючи  справу  в  скороченому провадженні, направив відповідачу  копію позовної заяви з додатками, яку останній отримав 14 лютого 2011 року (а.с.11). Відповідач  не подав,  у визначаний  законом строк,  до канцелярії суду  заперечення проти  позову  з необхідними  документами  або заяву про визнання позову.

          Ухвалою суду  від  09 лютого 2011 року позивачу було поновлено строк звернення до суду  в частині позовних вимог  за період  з 09 липня 2007 року по 07 серпня 2010 року.

          Виходячи зі змісту  ст.3  та п.2 ч.1 ст. 17  КАС України відносини, що склалися  між позивачем та відповідачем є публічно-правовими.

          Відповідно  до ч.1 ст. 71  КАС України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких  ґрунтуються  її вимоги та заперечення.

          Згідно  ст. 1 Закону  України   «Про соціальний захист  дітей війни»: «…дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років …».

          Позивач  є громадянином  України і народився  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта (а.с.3-4) і станом на 02 вересня 1945 року  він ще не досяг віку - 18 років. Належність позивача до категорії «дітей війни»засвідчує  відмітка в його  пенсійному посвідченні (а.с.5). Позивач як «дитина війни»,  звертався до відповідача з вимогою  провести відповідні донарахування до пенсії (а.с.6).

          На заяву позивача відповідач 21 вересня 2010 року надав відповідь про те, що позивачу не нараховувалось та не виплачувалось підвищення до пенсії в 2007 році так як  не внесенні відповідні зміни  в існуюче законодавство. З січня  2008 по 30 вересня 2010 року  позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення  до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Не виконання  вимог закону також   обґрунтовано відсутністю  коштів (а.с.7).

          Оскільки позивач  належить до категорії  «дітей війни», тому на нього  поширюються всі вимоги  Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

          Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»: «Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

          Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»: «Державні  соціальні гарантії  дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими  актами».

          Згідно п.12 ст. 71  Закону України  «Про державний  бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року  №489-У  було зупинено  дію  ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»з урахуванням ст.111 Закону України № 489-У.

          Згідно  рішення  Конституційного  суду  України  від 09 липня 2007 року  №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають  Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12  ст.71  Закону України  «Про державний  бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»з урахуванням  ст.111 цього Закону.

          Згідно  ч.2 ст. 152 Конституції України  «Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».

          Таким чином  з 09 липня 2007 року, тобто з дня  ухвалення  рішення  Конституційним судом України №6-рп/2007, положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний  бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»з урахуванням  ст.111 цього Закону,  втратили чинність.  А отже,  з цього часу  відновлено  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

          Згідно п.41 розділу  ІІ  Закону України «Про державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" текст статті 6 було викладено в новій  редакції.

          Згідно  Рішення Конституційного  Суду  України  у справі  № 10-рп2008 від 22 травня  2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.41 розділу ІІ Закону  України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України»відносно нової редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та  згідно  п.5  даного Рішення він   втратив чинність з дня ухвалення рішення. Отже, з 22 травня 2008 року відновлено  дію попередньої  редакції   ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Судом  встановлено, що в супереч рішеннь  Конституційного суду України № 6-рп2007  від 09 липня 2007 року та   № 10-рп2008  від 22 травня 2008  року і вимог чинного законодавства,  відповідач  не нараховував та не виплачував  позивачу підвищення  до пенсії відповідно до вимог   ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»в період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року. Позивач  просить стягнути  з відповідача   доплату до пенсії  по день розгляду справи в суді і, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що ним на день розгляду справи в суді  виконуються вимоги  ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни», тому дана вимога   підлягає задоволенню.

          Бездіяльність відповідача, що обґрунтована  ним відсутністю механізму нарахування надбавок та відсутністю коштів, є незаконною, оскільки порушує права позивача, передбаченні ст.46 Конституції України та  ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

          Таким чином суд вважає, що  бездіяльність відповідача  по ненарахуванню підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною. Вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити   підвищення до пенсії підлягає задоволенню. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень,  зобов`язаний  здійснити перерахунок   пенсії позивача  відповідно до  вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», врахувавши при цьому  раніше частково   нараховану  та сплачену доплату до пенсії та застосувавши  при обрахунку  розмір мінімальної пенсії визначений  ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування».

          Згідно  ч.1 ст. 94 КАС України  суд вважає за необхідним  стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. (а.с.1).

          Керуючись ст.2,  ст.70, ст.71,  ст. 160, ст.161, ст.162, ст.163, ст. 183-2, ст.186 КАС   України, ст. 64, ст. 152 Конституції України,   Законом  України  "Про соціальний захист  дітей війни", Рішеннями  Конституційного суду  України  № 6-рп/2007 від  09 липня  2007 рок ута   № 10-рп/2008 від  22 травня  2008 року суд -,

                                                                              п о с т а н о в и в :

          Задовольнити адміністративний позов :

          Визнати  бездіяльність  Пенсійного Фонду  в Олександрівському районі Кіровоградської  області протиправною.

          Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду  в Олександрівському районі Кіровоградської  області починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня  2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року по 25 лютого 2011 року здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  в розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", врахувавши сплачені  надбавки в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування».

          Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 гривні 40  копійок.   

       Постанова суду  може бути оскарженою до Дніпропетровського  апеляційного адміністративного суду  шляхом   подачі  через Олександрівський районий суд апеляційної скарги протягом 10 днів  з дня отримання її копії.

Суддя           

Копія вірна:

Суддя  

Олександрівського районного суду

Кіровоградської  області                                                                                                                 О.Ф.КОМЛАЧ                         

Постанова  набрала  законної сили ______________________________________________.

Оригінал  постанови   знаходиться  в адміністративній  справі  № 2-а-300/11.        

Суддя  

Олександрівського  районного суду                    

Кіровоградської області                                                                                                              О.Ф.КОМЛАЧ