АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1048/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук Т.С.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про ви знання квартири особистим приватним майном, усунення перешкод права власності,
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом.
В позові зазначив, що 5 березня 1993 року зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4 Заочним рішенням суду від 20 жовтня 2008 року, яке на день звернення до суду скасоване, а справа ще не розглянута, розділено сумісно нажите майно, і за ОСОБА_4 визнано право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1. Оскільки він придбав зазначену квартиру за власні кошти, просив визнати за ним право власності на спірну квартиру ква ртиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2000 року, по свідченому приватним нотаріусом ОСОБА_5, та визнати квартиру особистим приватним майном, усунути перешкоди у праві власності шляхом анулювання реєстрації в Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (далі ОП ЗМБТІ) за ОСОБА_4 права власності на 2\3 частини квартири, яке зареєстровано за скасованим рішенням суду від 20 жовтня 2008 року у іншій цивільній справі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, і ухвалити нове яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання квартири особистим приватним майном позивача, суд першої інстанції вірно виходив із того, що квартира була набута подружжям (позивачем та відповідачем) за час шлюбу, а тому належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку.
За змістом ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (дія якого розповсюджується на правовідносини з питань щодо розділу майна подружжя, яке було придбане до набрання чинності Сімейного Кодексу України, тобто до 01 січня 2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.ст. 28, 29 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
З положень ст. 27-1 КпШС України вбачається, що особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.
Судом першої інстанції встановлено, що 5 березня 1993 року позивач ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4 Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області 28 вересня 2009 року. Шлюбного контракту, який би передбачав майнові права та обов’язки подружжя, не укладалось.
Встановлено також, що під час шлюбу - була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2000 року укладеного між продавцем ОСОБА_6 і покупцем ОСОБА_7, по свідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с. 10). 24 жовтня 2000 року вказана квартира на підставі вказаного договору була зареєстрована в ОП ЗМБТІ за ОСОБА_7 (а.с. 10 зворот).
Згідно зі ст. 23 КпШС України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.
Оскільки квартира набута подружжям за час шлюбу, суд обґрунтовано визнав, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 23 КпШС України майно, набуте у шлюбі, вважається таким, що належить подружжю.
Обов’язок довести, що майно було придбане у шлюбі, але за його особисті кошти, відповідно до ст. 60 ЦПК України, покладався на позивача.
Посилання апелянта на те, що кошти на придбання спірної квартири належали йому особисто, оскільки квартира придбана за його власні кошти які він отримав від реалізації іншої квартири, яка йому належала до шлюбу, і тому позивач має право власності на всю спірну квартиру є безпідставними.
Ця обставина (продаж власного майна) не є належним, достатнім і беззаперечним доказом того, що спірна квартира була придбана за власні кошти позивача.
Позивач не довів ті обставини, на які посилався, що давало б суду підстави вважати квартиру його особистим майном, не надав суду безспірних доказів того, що квартира була придбана за його власні кошти.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: